ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.12.2002 Справа N 37/38-02
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С., -головуючого,
Хандуріна М.І.,
за участю Черкащенка М.М.,
представників від позивача: не з’явилися
від відповідача: не з’явилися
розглянувши у ТОВ “Агровіта”
відкритому судовому
засіданні касаційну
скаргу
на рішення господарського суду Харківської області
від 09.09.02
у справі господарського Харківської області
суду
за позовом ТОВ “Агровіта”
до ЧТПП “Прогрес”
Про стягнення 40 918 грн. 25 коп.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Харківської області від 09.09.02
позовні вимоги ТОВ “Агровіта” до ЧТПП “Прогрес” про стягнення 40
918 грн. 25 коп. задоволено частково і стягнуто з відповідача 32
000 грн. основного боргу, в решті частини позову відмовлено.
ТОВ “Агровіта” у поданій касаційній скарзі просить
господарського суду Харківської області від 09.09.02 частково
скасувати та прийняти нове рішення. В обґрунтування своїх вимог
скаржник посилається на те, що судом неправильно застосовані
норми матеріального і процесуального права, що призвело до
прийняття незаконної постанови.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судова колегія вважає, що відповідно до вимог ст. 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12) судові
рішення не ґрунтуються на всебічному, повному та об’єктивному
розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для
вирішення спору і не відповідає нормам матеріального та
процесуального права.
Суд, мотивуючи відмову в задоволенні позовних вимог про
стягнення пені, індексу інфляції і три відсотки річних, дійшов
висновку, що позивачем були порушені вимоги ст. 215 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06) .
Відповідно до вимог ст. 215 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06) кредитор
визнається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти
належне виконання запропоноване боржником, або не зробив дій, до
вчинення яких боржник не міг виконати своє зобов’язання.
Судом не встановлено, які зобов’язання не виконав позивач,
передбачені договором і які докази свідчать про прострочку
кредитора. Відповідно до роз’яснень пленуму Верховного суду
України, викладених у п. 1 постанови від 29.12.76 № 11 “Про
судові рішення” обгрунтованим визнається рішення, в якому повно
відображені обставини, що мають значення для даної справи,
висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є
вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються
достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Висновок суду, що позивачем порушувався п. 1.1. вказаного
договору і постачався товар з невідповідністю кількості,
зазначеній у заявці є необгрунтованими, оскільки суд послався на
докази, які не відповідають вимогам ст. ст. 34, 36
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12) .
Згідно до частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12) касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є
виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.
За таких обставин, рішення та постанова підлягають скасуванню, а
справа передачі на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду належить усунути зазначені
недоліки, вжити заходів, щодо всебічного, повного, об’єктивного
вирішення спору, перевірити як доводи позивача так і доводи
відповідача та постановити обґрунтоване законне рішення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9-111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12) , Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 09.09.02 у
справі № 37/38-02 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Харківської області.
Головуючий В.С. Божок
Судді М.І.Хандурін
М.М.Черкащенко