ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.12.2002 Справа N 3113-12/56
Вищий господарський суд України у складі: судді Москаленка В.С.–
головуючий, суддів Джунь В.В. і Селіваненка В.П. ,
за участю представників сторін:
позивача: Хабарової Г.О., Суховія О.В.,
відповідача: Охріменко Н.Я., Бакшей Т.В.,
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Білопольському районі Сумської області (далі – ДПІ)
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від
01.10.2002
зі справи № 3113-12/56
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма
“Обрій”, с. Павлівки Білопольського району Сумської області
(далі – ТОВ “Агрофірма “Обрій”)
до ДПІ
про визнання недійсним рішення ДПІ від 06.02.2002 № 22/23-
1/03777309/624 у частині нарахування податку на додану вартість
(далі – ПДВ) на суму 418727, 66 грн. та штрафних санкцій у
розмірі 104681, 92 грн.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Сумської області від 20.06.2002
позов задоволено; визнано недійсним рішення ДПІ від 06.02.2002 №
22/23-1/03777309/624 у частині нарахування ПДВ на суму 418727,
66 грн. та штрафних санкцій у розмірі 104681, 92 грн.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
01.10.2002 рішення суду першої інстанції у цій справі залишено
без зміни, а апеляційна скарга ДПІ – без задоволення.
Рішення судових інстанцій мотивовано тим, що ТОВ “Агрофірма
“Обрій” правомірно у податковій декларації включила суму 418727,
66 грн., що зазначена у податковому векселі платника податку, до
податкового кредиту відповідно до вимог пункту 11.5 статті 11
Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(далі – Закон).
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ДПІ
просить скасувати рішення судових інстанцій у цій справі. Скарга
мотивується тим, що, судовими інстанціями безпідставно не
застосовано до спірних правовідносин положення підпункту 7.4.1
пункту 7.4 статті 7 Закону.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
застосування судовими інстанціями норм матеріального та
процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про відсутність підстав для скасування постанови
апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги.
Судовими інстанціями у справі вичерпно встановлені обставини, що
входять до предмету доказування у цій справі.
Заперечуваним рішенням ДПІ позивачу було донараховано, зокрема,
ПДВ за 2001 рік у сумі 433567,36 грн. та застосовано штрафні
санкції з ПДВ. При ввезенні сільгосптехніки на митну територію
України ТОВ “Агрофірма “Обрій” надав органам митного контролю
податковий вексель на суму 418727,66 грн. у рахунок своїх
зобов’язань зі сплати ПДВ. У подальшому позивач передав ввезену
ним сільгосптехніку до статутного фонду ТОВ “Суми-Агротехніка”.
Підставою для донарахування ПДВ та застосування штрафних санкцій
стало те, що за висновком ДПІ ця сума як еквівалент вартості
внеску позивача до статутного фонду юридичної особи не повинна
включатись до податкового кредиту на підставі припису підпункту
7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону, оскільки не є об'єктом
оподаткування операції з передачі основних фондів як внеску до
статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного
майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права,
у тому числі при ввезенні основних фондів на митну територію
України (підпункт 3.2.8 пункту 3.2 статті 3 Закону). З огляду на
цей висновок позивачу зменшено бюджетне відшкодування на суму
418727,66 грн. проти даних спеціальної сільськогосподарської
декларації № 2 за червень-липень 2001 року.
Судові інстанції у справі дали правильну юридичну оцінку щодо
правомірності включення позивачем до податкового кредиту суми
418727, 66 грн., що зазначена у наданому ним податковому
векселі, з посиланням на положення пункту 11.5 статті 11 Закону.
Причиною спору у справі стало питання про правильність
застосування припису підпункту 3.2.8 пункту 3.2 статті 3 та
підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону до спірних
правовідносин. Згідно підпункту 3.2.8 пункту 3.2 статті 3 Закону
не є об’єктом оподаткування, зокрема, операції з передачі
основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи
для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на
емітовані нею корпоративні права, у тому числі при ввезенні
основних фондів на митну територію України. А відповідно до
підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону до податкового
кредиту не включаються суми податку, сплачені (нараховані) за
операціями з продажу товарів, що не є об'єктом оподаткування
згідно з статтею 3 Закону.
У звітний податковий період ТОВ “Агрофірма “Обрій” здійснило дві
операції, що мають значення для визначення розміру його
податкових зобов’язань з ПДВ.
За першою операцією позивач здійснив ввезення на митну територію
України сільгосптехніки і відповідно до вимог пункту 11.5 статті
11 Закону надав органам митного контролю податковий вексель на
суму 418727,66 грн. його податкового зобов’язання зі сплати ПДВ.
Згідно з абзацом третім цього пункту у наступному звітному
(податковому) періоді сума, що була зазначена в податковому
векселі, включається до складу податкового кредиту платника
податку. Подальші операції позивача не надають підстав для
сторнування цієї суми зі складу його податкового кредиту.
За другою операцією позивач передав ввезену ним на митну
територію України сільгосптехніку до статутного фонду ТОВ “Суми-
Агротехніка”. Згідно з підпунктом 7.4.2 пункту 7.4 статті 7.4
Закону у разі коли платник податку здійснює операції з продажу
товарів (робіт, послуг), що не є об'єктом оподаткування згідно з
статтею 3 цього Закону, суми податку, сплачені (нараховані) у
зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких
відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та
основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають
амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат
виробництва (обігу) та на збільшення вартості основних фондів і
нематеріальних активів і до податкового кредиту не включаються.
Отже, за змістом цього припису не включаються до складу
податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у
зв’язку з придбанням товарів. Оскільки за другою операцією
позивач у значенні Закону є продавцем, тобто номінальним
платником податку, питання про включення до податкового кредиту
або віднесення відповідно до складу валових витрат виробництва
(обігу) та на збільшення вартості основних фондів суми з ПДВ,
сплаченого (нарахованого) у зв'язку з цією операцією, стосується
виключно ТОВ “Суми-Агротехніка” як набувача товару, що фактично
сплатив зазначену суму з ПДВ.
Тому судові інстанції у цій справі дійшли правильного висновку
про невідповідність заперечуваного рішення ДПІ вимогам Закону.
Касаційна інстанція дійшла висновку про помилковість твердження
судів першої та апеляційної інстанцій у мотивувальній частині їх
рішень про те, що “передача майна у статутний фонд не тягне за
собою зміну власника цього майна”. Це твердження прямо
суперечить приписам статей 12 і 13 Закону України “Про
господарські товариства”, за яким товариство є власником майна
переданого йому засновниками і учасниками як вклад. Тому ці
рішення підлягають зміні шляхом виключення з їх тексту
зазначеного фрагменту мотивувальної частини.
З огляду на викладене та керуючись статтями 111-9 - 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Білопольському районі Сумської області зі справи № 3113-12/56
залишити без задоволення.
2. Рішення Рішенням господарського суду Сумської області від
20.06.2002 та постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 01.10.2002 з цієї справи змінити; виключити з тексту
судових рішень слова: “Разом з тим, передача майна у статутний
фонд не тягне за собою зміну власника цього майна”. В інший
частині судові рішення зі справи залишити без змін.
Суддя В. Москаленко
Суддя В. Джунь
Суддя В. Селіваненко