ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.12.2002 Справа N 3/376-3470
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді М.В.Кузьменка,
судді І.М.Васищака,
судді В.М.Палій,
розглянувши касаційну скаргу Тернопільського державного
орендного
підприємства “Галант”
на рішення господарського суду Тернопільської області
від 25.09.2002 р.
у справі № 3/376-3470
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Герда”
до Тернопільського державного орендного підприємства
“Галант”
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
за участю представників сторін:
від позивача: Чудопалов Ю.Ю. (довіреність від 28.11.2002 р. № ХІ-
11),
від відповідача: Бліхар З.Й. (доручення від 28.11.2002 р.),
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Тернопільської області від
25.09.2002 р. (суддя Турецький І.М.) позов товариства з
обмеженою відповідальністю “Герда” до Тернопільського державного
орендного підприємства “Галант” про усунення перешкод у
користуванні земельною ділянкою задоволено.
Рішення мотивовано тим, що оскільки позивач є належним
користувачем земельної ділянки, на якій встановлені модулі із
збірно-розбірних металевих конструкцій, що належать відповідачу,
який в добровільному порядку відмовляється їх знести і забрати з
вказаної території, чим перешкоджає позивачу проводити
будівельно-монтажні роботи складу-магазину, то позовні вимоги
документально обгрунтовані і підлягають задоволенню.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач звернувся до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і
просить його скасувати і зупинити провадження у справі у зв’язку
з неможливістю її розгляду до вирішення відповідного питання
компетентними органами.
Скаржник вважає, що судом першої інстанції було порушено норми
процесуального права, а саме ст. 77 Господарського
процесуального кодексу (ГПК) України, оскільки відповідача не
було повідомлено належним чином про час і місце розгляду справи,
тому рішення від 25.09.2002р. ухвалено за його відсутності, чим
були порушені його права, передбачені ст. 22 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Скаржник стверджує, що ухвалу суду про порушення провадження у
справі він не отримував, а про дату і час розгляну справи йому
стало відомо лише 25.09.2002 р. зі слів безпосередньо позивача.
Крім того, на думку скаржника, суд першої інстанції, порушив
вимоги ч. 1 ст. 47 та ч. 1 ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
оскільки, відмовивши у задоволенні його клопотання про зупинення
провадження у справі, та розглянувши даний спір по суті, ухвалив
оскаржуване рішення при неповному і необ’єктивному розгляді та
з’ясуванні всіх обставин, що в їх сукупності мають значення для
справи.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм процесуального права при
ухваленні оскаржуваного судового акта, знаходить касаційну
скаргу такою, що підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до вказівок ст.ст. 64, 87 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше п’яти днів з дня її
надходження виносить ухвалу про порушення провадження у справі
та розсилає її сторонам або вручає їм під розписку.
Колегією суддів встановлено, що відповідно до напису на
зворотному боці ухвали суду від 17.09.2002 р. про порушення
провадження у справі вона була отримана сторонами нарочним
17.09.2002р. Утім, вказаний напис не відповідає вказівці ст. 87
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки із нього не вбачається якими
саме сторонами та ким конкретно отримано вказану ухвалу.
Наведене дає підстави вважати, що справу було розглянуто за
відсутністю відповідача, не повідомленого належним чином про час
і місце засідання суду, що є безумовною підставою для скасування
рішення місцевого суду.
Крім того, в силу ст. 77 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський
суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не
може бути вирішено в даному засіданні, зокрема, нез’явлення в
засідання представників сторін.
Вимога, викладена у названій нормі, є обов’язковою для суду,
оскільки її порушення може призвести до прийняття незаконного
рішення.
Так, відповідно до ст. 4 7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судові
рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин
справи.
Принцип об’єктивної істини, тобто відповідності висновків,
викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи,
реалізується також положеннями ст. 38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
яка зобов’язує господарський суд не обмежуватись поданими
документами і матеріалами, а витребувати від підприємств та
організацій незалежно від їх участі у справі документи і
матеріали, необхідні для вирішення спору, у разі недостатності
поданих сторонами документів.
Відповідно до ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд
оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується
на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому
процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції,
відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про зупинення
провадження у справі неправильно застосував ст. 79 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, визначивши, що дана стаття передбачає тільки три
підстави для зупинення провадження у справі.
Так, згідно з частиною 1 вказаної статті господарський суд
зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної
справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи органом, що
вирішує господарські спори, або відповідного питання
компетентним органом.
В силу ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
порушення
процесуального права є в будь-якому випадку підставою для
скасування рішення місцевого суду господарського суду, якщо
справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін, не
повідомленої належним чином про час і місце засідання суду.
Клопотання скаржника про зупинення провадження у справі у
зв’язку з неможливістю її розгляду до вирішення відповідного
питання компетентними органами колегією суддів відхиляється,
оскільки в силу вимог ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
такі питання не відносяться до компетенції
касаційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу Тернопільського державного орендного
підприємства “Галант” задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Тернопільської області від
25.09.2002р. у справі № 3/376-3470 скасувати, а справу передати
на новий розгляд господарському суду Тернопільської області.
Головуючий, суддя М.Кузьменко
Суддя І.Васищак
Суддя В.Палій