ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
18.12.2002                             	      Справа 2943-13/236
 
    Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
                   Перепічая В.С. (головуючий),
                   Вовка І.В.,
                   Гончарука П. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційне
подання  прокурора Сумської області в інтересах держави в  особі
Сумського   міського   відділення  виконавчої   дирекції   Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві  та
професійних   захворювань  України  на  постанову   Харківського
апеляційного господарського суду від 24.09.2002р.  у  справі  за
позовом  прокурора Сумської області в інтересах держави в  особі
Сумського   міського   відділення  виконавчої   дирекції   Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві  та
професійних захворювань України до ТОВ ФП “Арніка”
 
про   стягнення сум
 
                           УСТАНОВИВ:
 
У  травні 2002р. прокурор Сумської області звернувся до  суду  в
інтересах   держави   в  особі  Сумського  міського   відділення
виконавчої  дирекції Фонду соціального страхування від  нещасних
випадків  на  виробництві та професійних захворювань  України  з
позовною заявою до ТОВ ФП “Арніка” в якій, посилаючись на  Закон
України   “Про  загальнообов’язкове  державне  страхування   від
нещасного  випадку на виробництві, та професійного захворювання,
які   спричинили  втрату  працездатності”,  просив  стягнути   з
відповідача  заборгованість  по  страховим  внескам  станом   на
28.02.2002р. у сумі 1101,01 грн. та пеню у сумі 85,15 грн.
 
Рішенням  господарського суду Сумської області від  12.07.2002р.
(суддя Костенко Л.А.) позов задоволено.
 
ТОВ  ФП  “Арніка”,  не  погоджуючись з вказаним  рішенням  суду,
оскаржило  його в апеляційному порядку, посилаючись  на  те,  що
товариство  є  платником єдиного податку, а тому  відповідно  до
Указу  Президента  України “Про спрощену систему  оподаткування,
обліку  та  звітності” звільнено від сплати збору на обов’язкове
соціальне  страхування, яке включає до свого складу  страхування
від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
 
Постановою  Харківського  апеляційного господарського  суду  від
24.09.2002 (судді: Олійник В.Ф., Такмаков Ю.В., Бур’янова  С.С.)
апеляційну  скаргу  відповідача було  задоволено,  рішення  суду
першої   інстанції  скасовано,  у  задоволенні  позовних   вимог
відмовлено.
 
В  касаційному  поданні  прокурор просить постанову  апеляційної
інстанції   скасувати,  рішення  господарського  суду   Сумської
області  залишити без змін, посилаючись на те, що  судом  другої
інстанції   неправильно  застосовані  норми   матеріального   та
процесуального права.
 
Заслухавши   пояснення  представників  відповідача,  перевіривши
матеріали  справи,  обговоривши доводи  касаційного  подання  та
відзиву  на  нього,  суд  вважає, що касаційна  скарга  підлягає
задоволенню з таких підстав.
 
Скасовуючи  рішення  суду  першої  інстанції  і  відмовляючи   у
задоволенні заявленого позову, апеляційний суд виходив  з  того,
що  оскільки  відповідач є платником єдиного  податку,  то  він,
відповідно до статей 3, 6 Указу Президента України “Про спрощену
систему  оподаткування,  обліку та  звітності  суб’єктів  малого
підприємництва”  ( 727/98 ) (727/98)
         звільняється від  сплати  збору  до
Фонду   соціального   страхування  від  нещасних   випадків   на
виробництві та професійних захворювань України.
 
Проте  з  такими висновками суду другої інстанції погодитись  не
можна.
 
Стаття   6  Указу  Президента  України  “Про  спрощену   систему
оподаткування,    обліку   та   звітності    суб’єктів    малого
підприємництва”  ( 727/98  ) (727/98)
          містить  вичепний  перелік  видів
податків  і  зборів, платником яких не є суб’єкт підприємницької
діяльності, що сплачує єдиний податок.
 
До  зазначеного  переліку страхові внески на загальнообов’язкове
соціальне  страхування від нещасних випадків на  виробництві  та
професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності не
включено.
 
Не  передбачено і ст. 3 наведеного Указу перерахування  вказаних
внесків  з суми єдиного податку до Фонду соціального страхування
від  нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України.
 
Отже,   питання  пов’язане  зі  сплатою  страхових  внесків   до
зазначеного   Фонду,   не  підпадають  під  правовідносини,   що
регулюються  вказаним  Указом, а є  об’єктом  регулювання  інших
правових актів, зокрема, Закону України “Про загальнообов’язкове
державне  страхування від нещасного випадку на  виробництві,  та
професійного     захворювання,     які     спричинили     втрату
працездатності”, Інструкції про порядок перерахування, обліку та
витрачання  страхових коштів Фонду соціального  страхування  від
нещасних  випадків  на  виробництві та  професійних  захворювань
України, затвердженої постановою правління зазначеного Фонду від
20.04.2001р. № 12 (зі змінами і доповненнями).
 
Згаданий же Закон не встановлює такої пільги, як звільнення  від
сплати  страхових  внесків до наведеного  Фонду,  для  суб’єктів
підприємницької  діяльності, які перейшли  на  спрощену  систему
оподаткування.
 
Статтями   8,  45  цього  Закону  визначає  перелік  осіб,   які
підлягають  обов'язковому  страхуванню  від  нещасного  випадку,
зокрема,  особи,  які  працюють  на  умовах  трудового  договору
(контракту).
 
Роботодавець  зобов’язаний своєчасно та  повністю  сплачувати  в
установленому  порядку  страхові  внески  до  Фонду  соціального
страхування  від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України.
 
Як   видно  з  матеріалів  справи,  відповідач  добровільно   не
сплачував  внески  позивачу,  тому на  підставі  акту  перевірки
правильності  нарахування, повноти і своєчасності  перерахування
страхових   внесків  від  18.03.2002р.  №  9,   Сумське   міське
відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування  від
нещасних  випадків  на  виробництві та  професійних  захворювань
України підставно нарахувало відповідачу страхові внески  станом
на 28.02.2002р. у сумі 1101,01 грн. та пеню у сумі 85,15 грн.
 
Отже,  суд  першої інстанції обгрунтовано виходив  з  зазначених
обставин,  які  достовірно випливають  з  матеріалів  справи,  і
підставно прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
 
За  таких обставин постанова суду апеляційної інстанції підлягає
скасуванню,  а  рішення  суду першої  інстанції,  як  законне  і
обгрунтоване, залишенню без змін.
 
Враховуючи  викладене та керуючись ст.ст. 111-5,  111-7,  111-9,
111-10   -  111-12    Господарського    процесуального   кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
Касаційне подання прокурора Сумської області в інтересах держави
в  особі Сумського міського відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві  та
професійних захворювань України задовольнити.
 
Постанову  Харківського  апеляційного  господарського  суду  від
24.09.2002р. скасувати, а рішенням господарського суду  Сумської
області від 12.07.2002р.. залишити без змін.
 
Доручити   господарському   суду  Сумської   області,   у   разі
підтвердження  виконання  постанови  Харківського   апеляційного
господарського суду від 24.09.2002р., видати зворотній наказ.
 
Головуючий    В. Перепічай
 
С у д д і:    І. Вовк
 
              П. Гончарук