ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.12.2002 Справа N 2-15/10040-2002
Вищий господарський суд України у складі: судді Москаленка В.С.–
головуючий, суддів Джуня В.В. і Селіваненка В.П. ,
розглянувши касаційну скаргу Євпаторійської об’єднаної державної
податкової інспекції Автономної Республіки Крим (далі – державна
податкова інспекція)
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 10.10.2002
зі справи № 2-15/10040-2002
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Гефест-96”,
м. Євпаторія (далі – ТОВ “Гефест-96”)
до державної податкової інспекції
про визнання недійсною податкової вимоги від 28.05.2002,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
03.09-05.09.2002 (суддя Дадинська Т.В.), залишеним без зміни
постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 10.10.2002, прийнятою колегією суддів у складі: Голика В.С.
- головуючого, суддів Видашенко Т.С. і Шевченко Н.М., позовні
вимоги ТОВ “Гефест-96” задоволено частково: податкову вимогу від
28.05.2002 № 1/504/24-1 визнано недійсною у частині податкового
боргу з податку на додану вартість у сумі 3 094 гривні.
Судові акти зі справи мотивовано тим, що ТОВ “Гефест-96”
своєчасно подало до установи банку платіжні доручення про
перерахування до державного бюджету податок на додану вартість,
відповідні суми списані з рахунку платника податку, а до
державного бюджету не зараховані у зв'язку з банкрутством банку.
За таких обставин платник податків, на думку судових інстанцій,
звільняється від відповідальності за несвоєчасне зарахування до
державного бюджету податку на додану вартість. Крім того
державну податкову інспекцію визнано кредитором у справі про
банкрутство банку “Україна” на суму 6 768,48 гривень, що були
списані банком з рахунку ТОВ “Гефест-96”, але не зараховані до
державного бюджету.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
державна податкова інспекція просить скасувати судові акти зі
справи, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм
матеріального права, а саме: пункту 30.1 статті 30 Закону
України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні”
( 2346-14 ) (2346-14)
, якою визначено, що переказ вважається завершеним з
моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її
видачі йому в готівковій формі; пункту 7.5 статті 7 Закону
України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, у
якому вміщено заборону щодо будь-якої уступки податкового
зобов'язання або податкового боргу платника податків третім
особам. Крім того, на думку державної податкової інспекції,
судовими інстанціями неправильно застосовано пункт 16.5 статті
16 названого Закону, відповідно до якого платник податку
звільняється лише від відповідальності за несвоєчасне або
неповне зарахування платежів до бюджету з вини банку. З аналізу
названих норм податковим органом зроблено висновок про те, що
платник податку не звільняється від обов'язку щодо сплати суми
податкового зобов'язання у зв'язку з невиконанням банком
платіжного доручення на переказ грошей і зобов'язаний самостійно
вимагати від банку належного виконання обов'язків щодо
здійснення розрахунково-касового обслуговування.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ “Гефест-96” просить залишити
без зміни судові акти зі справи з посиланням на безпідставність
вимог державної податкової інспекції щодо повторної сплати суми
податкового зобов'язання, що сплачено своєчасно і в повному
обсязі.
Відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
сторони належним чином повідомлено про час і
місце розгляду скарги Вищим господарським судом України.
Представники сторін у судове засідання не з’явились.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну
оцінку, Вищий господарський суд України дійшов висновку про
відповідність оскаржуваних судових актів вимогам закону з огляду
на таке.
Судовими інстанціями встановлено, що:
- ТОВ “Гефест-96” до установи акціонерного комерційного
агропромислового банку “Україна” подано платіжні доручення від
13.06.2001 № 100, від 19.06.2001 № 110, від 19.06.2001 № 111,
від 18.06.2001 № 110 про перерахування до бюджету 6 768,48
гривень податку на додану вартість, про що свідчать відмітки
установи банку про прийняття названих платіжних доручень та
списання коштів з рахунку платника податку;
- переказ суми названого податку не було завершено у зв'язку з
банкрутством банку “Україна”;
- державною податковою інспекцією надіслано позивачеві першу
податкову вимогу від 28.05.2002 № 1/504/24-1, відповідно до якої
податковий борг ТОВ “Гефест – 96” з податку на додану вартість
складав 3 094,74 гривні, у тому числі 609,04 гривень пені;
- у зв'язку з порушенням акціонерним комерційним
агропромисловим банком “Україна” строків зарахування до
державного бюджету сум податку на додану вартість, списаних з
рахунку ТОВ “Гефест-96”, державну податкову інспекцію визнано
кредитором у справі про банкрутство названого банку.
Відповідно до підпункту 16.5.1 пункту 16.5 статті 16 Закону
України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
платник податків звільняється від відповідальності за
несвоєчасне або неповне зарахування платежів до бюджетів з вини
банку, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції. Ця норма
розміщена у статті 16 Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, проте за своїм змістом вона
звільняє платника податку від відповідальності за несвоєчасне
зарахування до державного бюджету не тільки пені штрафних
санкцій, але й податкового боргу. Звільнення у таких випадках
платника податку від названої відповідальності не є уступкою
податкового боргу третім особам. Отже судовими інстанціями у
справі правильно застосовано підпункт 16.5.1 пункту 16.5 статті
16 і пункт 7.5 статті 7 названого Закону.
Статтею 30 Закону України “Про платіжні системи та переказ
грошей в Україні” ( 2346-14 ) (2346-14)
( 2346-14 ) (2346-14)
визначено момент, з
якого переказ грошових коштів вважається завершеним, у той час
як підстави для звільнення платника податків від
відповідальності за порушення строків зарахування податків до
державного бюджету передбачено наведеною нормою Закону України
“Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
. Тому
посилання державної податкової інспекції на порушення судовими
інстанціями приписів Закону України “Про платіжні системи та
переказ грошей в Україні” ( 2346-14 ) (2346-14)
є помилковими.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 111-7, 111-9-111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.09-
05.09.2002 і постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 10.10.2002 зі справи № 2-15/10040-2002
залишити без змін, а касаційну скаргу державної податкової
інспекції без задоволення.
Суддя В. Москаленко
Суддя В. Джунь
Суддя В. Селіваненко