ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.12.2002 Справа N 17-6-30/02-4041
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Полякова Б.М.
суддів: Яценко О.В., Цвігун В.Л.
розглянув касаційну скаргу Приватного підприємства “Леонора”
на постанову від 13.08.2002 р. Одеського
апеляційного господарського суду
у справі № 17-6-30/02-4041 господарського
суду Одеської області
за позовом Приватного підприємства “Леонора”
(далі – ПП “Леонора”)
до Сільськогосподарського кооперативу
“Шаболат” (далі – СГК “Шаболат”)
Про стягнення 33945,60 грн.
в судовому засіданні взяли не з’явилися
участь представники: Чернега М.П. – Голова СГК
від позивача: “Шаболат”;
від відповідача: Черватюк Є.П. – дов. від 15.01.2002
р.
№ 12
Заслухавши доповідь судді Яценко О.В., пояснення представників
відповідача, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський
суд України
В С Т А Н О В И В:
ПП “Леонора” звернулося до господарського суду Одеської області
з позовом про стягнення з СГК “Шаболат” 33945,60 грн.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на
наступне.
ПП “Леонора”, зареєстроване Білгород-Дністровською районною
державною адміністрацією 23.05.2000 р., з метою виконання своєї
статутної діяльності 26.05.2000 р. уклало договір оренди
земельної долі (паю) в розмірі 5,2 га з Сауляк І.І., терміном
дії на 10 років.
Крім того, позивачем було укладено ряд аналогічних договорів
оренди земельної долі (паю) в розмірі 5,2 га: 01.06.2000 р. – з
Зінченко Н.М., 27.08.2000 р. – з Зінченко В.М., 29.09.2000 р. –
з Гунченко Д.П. , 21.01.2001 р. – з Архіпенко І.М., 22.03.2001
р. – з Гармаш Т.А.
Таким чином, ПП “Леонора” взяло в оренду 31,2 га
сільськогосподарських земель.
Ці ж землі в 2000-2001 р.р. використовував СГК “Шаболат”, який,
на думку позивача, використовував їх незаконно, отже отримав
прибуток за рахунок ПП “Леонора” у сумі 33945 грн. 60 коп. від
реалізації отриманого урожаю.
В порядку досудового врегулювання спору позивач направив на
адресу відповідача претензію від 29.01.2002 р., яку відповідач
залишив без задоволення, у зв’язку з чим ПП “Леонора” звернулося
до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача
грошових коштів.
Рішенням господарського суду Одеської області від 27.06.2002 р.
(суддя – Рога Н.В.) в задоволенні позовних вимог було
відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що на підставі договору оренди між
Шабівською сільською Радою та СГК “Шаболат”, строк дії якого з
26.09.2000 р. до 26.09.2001 р., останній використовував спірну
земельну ділянку на законних підставах, а ПП “Леонора” є
законним користувачем цієї земельної ділянки з моменту одержання
громадянами Гармаш, Архіпенко, Сауляк, Зінченко В.М., Зінченко
Н.М., Гунченко державних актів на право власності на землю, отже
з 12.07.2001 р.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
13.08.2002 р. (судді – Петров М.С., Разюк Г.П. , Колоколов С.І.)
апеляційну скаргу ПП “Леонора” на рішення господарського суду
Одеської області від 27.06.2002 р. було залишено без
задоволення, а рішення – без зміни з тих же підстав.
Звертаючись до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, ПП “Леонора” просить скасувати постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 13.08.2002 р., посилаючись
на порушення судом норм матеріального права при її прийнятті.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оскаржуваних рішення та постанови, дійшла
висновку, що судами першої та апеляційної інстанції, при
прийнятті рішення та постанови у справі за зібраними та
оціненими доказами, не було порушено норми матеріального та
процесуального права, виходячи з наступного.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та,
вбачається з матеріалів справи, відповідно до рішення Шабівської
сільської Ради від 19.05.1995 р. № 2/ІІІ-ХХІІ КСП ім. Леніна
державним актом на право колективної власності на землю надано у
колективну власність 4508 га землі.
10.08.2000 р. Шабівська сільрада прийняла рішення № 1/ХV-XXIII
“Про затвердження схеми розпаювання земель колективної власності
на земельні ділянки (паї)”, відповідно до якого затверджено
схему розпаювання земель колективної власності на земельні
ділянки (паї) по колишньому КСП ім. Леніна.
Між Шабівською сільрадою та СГК “Шаболат” укладено договір від
26.09.2000 р. на право тимчасового користування землею (в тому
числі на умовах оренди), згідно якого Шабівська сільська Рада
передала, а СГК “Шаболат” прийняв у тимчасове користування
земельну ділянку загальною площею 228,8 га з метою вирощування
сільськогосподарської продукції. Термін дії договору – 1 рік,
отже – до 26.09.2001 р.
Отже, судами першої та апеляційної інстанцій зроблений вірний
висновок щодо законності користування відповідачем спірною
земельною ділянкою з 26.09.2000 р.
Відповідно до п. 3 Указу Президента України “Про невідкладні
заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора
економіки” під час укладення договорів оренди земельних часток
(паїв) слід виходити з того, що сертифікат на право на земельну
частку (пай) є правовстановлюючим документом, що засвідчує право
володіти, користуватися та розпоряджатися зазначеною часткою.
Згідно до п. 4 ст. 7 Закону України “Про оренду землі”
громадяни, які мають право на земельну частку (пай) у
недержавному сільськогосподарському підприємстві, можуть
передати в оренду відповідну земельну ділянку лише для
сільськогосподарського використання в порядку, визначеному
Земельним кодексом України та законами України.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що, згідно з
Указом Президента України “Про невідкладні заходи щодо
прискорення реформування аграрного сектора економіки”, в
2000-2001 р.р. позивач уклав ряд договорів оренди земельних
часток (паїв) (площа кожної частки 5,2 га) на загальну площу
32,1 умовних кадастрових гектарів строком на 10 років, а саме:
26.05.2000 р. – з Сауляк І.І., 01.06.2000 р. – з Зінченко Н.М.,
27.08.2000 р. – з Зінченко В.М., 29.09.2000 р. – з Гунченко
Д.П. , 26.01.2001 р. – з Архіпенко І.М., 22.03.2002 р. – з
Гармаш Т.О.
Відповідно до Закону України “Про оренду землі”, передача в
оренду земельних ділянок громадянами здійснюється у разі, якщо
вони мають право на земельну частку (пай) у недержавному
колективному сільськогосподарському підприємстві. Об’єктом
оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян
та юридичних осіб України, територіальних громад, сіл, селищ,
міст.
Рішенням Шабівської сільської Ради від 24.05.2001 р.
№ 1/ХХІ-ХХІІІ “Про передачу земельних часток (паїв) в натурі із
земель колективної власності колишнього КСП ім. Леніна” із
земель колективної власності колишнього КСП ім. Леніна вилучено
земельну ділянку загальною площею 146,14 га ріллі для передачі
земельних часток (паїв) членам КСП, земельні ділянки в розмірі
земельної частки (паю) в фізичних гектарах безкоштовно надані в
приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського
виробництва колишнім членам КСП ім. Леніна згідно додатку № 1 до
рішення.
Крім того, п. 3 цього рішення передбачає видання громадянам
держаних актів на право приватної власності на землю в обмін на
сертифікати на право на земельні частки (паї), які вони повинні
повернути до Білгород-Дністровської районної державної
адміністрації.
Згідно актів про передачу та приймання земельної частки (паю) в
натурі від 26.05.2001 р. власникам сертифікатів передані
земельні ділянки в натурі в фізичних га: Архіпенку І.М. – 4,4
га, Гунченко Д.П. – 5,03 га, Гармаш Т.О. – 4,39 га, Зінченко
Н.М. – 5,97 га, Зінченку В.М. – 6,14 га, Сауляку І.І. – 4,86 га,
та видані державні акти на право приватної власності на землю
від 12.07.2001 р.
Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України в редакції 1992
року приступати до використання земельної ділянки, в тому числі
на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі
забороняється.
Як вбачається з матеріалів справи, до моменту видачі
вищеперерахованим громадянам актів про передачу та приймання
земельної частки (паю) в натурі від 26.05.2001 р та державних
актів на право приватної власності на землю від 12.07.2001 р.
остаточні межі закріплених за ними ділянок в натурі встановлені
та певним чином зафіксовані на плані зовнішніх меж земельної
ділянки не були.
Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій були
зроблені правильні висновки щодо права ПП “Леонора” приступати
до використання земельних ділянок на підставі договорів оренди
земельних часток (паїв) лише після відведення цих ділянок в
натурі вказаним громадянам, та щодо законності використання
спірної земельної ділянки відповідачем в той період, коли
позивач не мав права її використовувати.
Отже, при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови у справі,
судами першої та апеляційної інстанцій не було порушено норми
чинного законодавства України, тому підстав для їх зміни або
скасування не вбачається.
Зважаючи на вищевикладене та, керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9-111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Приватного підприємства “Леонора” на
постанову Одеського апеляційного господарського суду від
13.08.2002 р. у справі № 17-6-30/02-4041 залишити без
задоволення.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
13.08.2002 р. у справі № 17-6-30/02-4041 залишити без зміни.
Головуючий Поляков Б.М.
Судді: Яценко О.В.
Цвігун В.Л.