ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2002                              Справа N 17-6-12/01-8736

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

                              Перепічая В.С. (головуючий)

                              Вовка І.В.

                              Гончарука П. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві  касаційне

подання  прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеського

обласного   Фонду  України  соціального  захисту   інвалідів   на

постанову   Одеського   апеляційного  господарського   суду   від

01.10.2002р.  у  справі  за  позовом  Одеського  обласного  Фонду

України соціального захисту інвалідів до ТОВ “Паритет”

про   стягнення сум

                       У С Т А Н О В И В :

У  жовтні  2001 року Одеський обласний Фонд України  соціального

захисту  інвалідів звернувся до суду з позовною  заявою  до  ТОВ

“Паритет”,  в  якій,  посилаючись на те, що оскільки  за  даними

звіту  ТОВ “Паритет” про зайнятість інвалідів за 2000р. норматив

робочих  місць, призначених для працевлаштування  інвалідів  був

менше  ніж  4%  від загальної чисельності працюючих,  відповідач

повинен  був  самостійно,  не пізніше 15.03.2001р.,  відрахувати

кошти  до  Державного  бюджету за нестворені  робочі  місця  для

інвалідів, просив стягнути з відповідача 2339,13 грн.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Останнім  рішенням  господарського  суду  Одеської  області  від

30.07.2002 р. (суддя Трачук Л.Г.), залишеним без змін постановою

Одеського апеляційного господарського суду від 01.10.2002  р.  (

судді  Воронюк  О.Л., Єрмілов Г.А., Савицький  Я.Ф.),  у  позові

відмовлено.

На  підставі ст. ст. 29, 107 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         прокурор м.

Одеси  звернувся  з  касаційним поданням в інтересах  держави  в

особі  Одеського  обласного  Фонду України  соціального  захисту

інвалідів та просить скасувати прийняті судові рішення,  позовні

вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на неправильне

застосування судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши   пояснення  представника  відповідача,   перевіривши

матеріали  справи,  обговоривши доводи касаційного  подання,  та

відзив на нього, суд вважає, що касаційне подання задоволенню не

підлягає з таких підстав.

Відповідно  до  ч.  1  статті  19  Закону  України  “Про  основи

соціальної  захищеності інвалідів” передбачено, що місцеві  Ради

народних  депутатів  спільно  з  підприємствами  (об'єднаннями),

установами    і    організаціями,   громадськими   організаціями

інвалідів, за участю відділень Фонду України соціального захисту

інвалідів  у Автономній Республіці Крим, областях, містах  Києві

та  Севастополі,  на  підставі пропозицій  органів  Міністерства

соціального   захисту  населення  України   щорічно   визначають

нормативи   робочих  місць,  призначених  для   працевлаштування

інвалідів.

Згідно  Положення  про  робоче  місце  інваліда  і  про  порядок

працевлаштування  інвалідів, затвердженого  постановою  Кабінету

Міністрів  України  від  03.05.95 р. N 314,  яке  розроблене  на

виконання  зазначеного вище Закону, робоче місце інваліда  -  це

окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві

(об'єднанні),  в  установі та організації (далі -  підприємство)

незалежно  від  форм  власності та господарювання,  де  створено

необхідні  умови  для  праці  інваліда.  Робоче  місце  інваліда

вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим  вимогам

робочого  місця для інвалідів відповідної нозології,  атестоване

спеціальною комісією підприємства за участю представників  МСЕК,

органів     Держнаглядохоронпраці,    громадських    організацій

інвалідів,  і  введено  в дію шляхом працевлаштування  на  ньому

інваліда.

У  порядку, передбаченому ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         позивач

не  довів, що відповідачу було доведено норматив робочих  місць,

призначених  для працевлаштування інвалідів, ухвалу суду  першої

інстанції  від 05.07.2002р. надати такі підтвердження,  Одеський

обласний  Фонд України соціального захисту інвалідів не  виконав

(а.с. 54).

Отже,  висновок  суду,  що Інструкція із статистики  чисельності

працівників, на яку посилався позивач, не могла бути застосована

до  правовідносин, що виникли між сторонами у справі  і  підстав

для   задоволення  заявленого  позову  немає,   узгоджується   з

матеріалами справи.

Правильно з таким висновком погодився і суд другої інстанції.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9  -

111-12  Господарського процесуального кодексу України (  1798-12

), ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                      П О С Т А Н О В И В :

Касаційне подання прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі

Одеського  обласного Фонду України соціального захисту інвалідів

залишити  без  задоволення, а постанову  Одеського  апеляційного

господарського суду від 01.10.2002р. без змін.

Головуючий               В. Перепічай

Судді                    І.Вовк

                         П. Гончарук