ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.12.2002 Справа N 11/712
Вищий господарський суд України у складі: судді Москаленка В.С.–
головуючий, суддів Джунь В.В. і Селіваненка В.П. ,
за участю представників сторін:
позивача: не з’явились,
відповідача: Огороднік Д.М.,
розглянувши касаційну скаргу корпорації “ТАСКО”, м. Київ (далі –
корпорація “ТАСКО”)
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
04.10.2002
зі справи № 11/712
за позовом корпорації “ТАСКО”
до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Києва
(далі – ДПІ)
про відшкодування з державного бюджету податку на додану
вартість (далі – ПДВ) у сумі 892 467 грн. та відсотків за
бюджетною заборгованістю у сумі 454 380,62 грн.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 08.11.2001 позов було
задоволено: зобов’язано державну податкову інспекцію подати до
відділення державного казначейства висновок про відшкодування
корпорації “ТАСКО” бюджетної заборгованості з ПДВ у розмірі 892
467 грн. та нарахованих процентів за несвоєчасне повернення цієї
суми у розмірі 456 082,42 грн. Мотивом рішення зазначено те, що
за даними податкової декларації позивачу не було відшкодовано з
бюджету різницю між загальною сумою його податкових зобов'язань
та сумою податкового кредиту за листопад 2000 року та березень
2001 року, а підставою для отримання відшкодування згідно з
підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
є дані тільки податкової
декларації за звітний період.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
04.10.2002 задоволено апеляційну скаргу ДПІ і частково скасовано
рішення суду першої інстанції у цій справі; корпорації “ТАСКО” у
позові відмовлено; у частині повернення надмірно сплаченого мита
рішення залишено без змін. Постанову мотивовано тим, що згідно з
підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платник податку має право у
будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості
звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету. Цей
Закон не містить вимоги про подання податковим органом висновку
до органу державного казначейства про відшкодування бюджетної
заборгованості з ПДВ. Тому, за висновком апеляційної інстанції,
позивачем була заявлена і судом першої інстанції задоволена
вимога, яка за своїм змістом не відповідає матеріально-правовому
способу захисту порушеного права, визначеному законом.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
корпорація “ТАСКО” просить скасувати постанову апеляційної
інстанції і прийняти нову постанову у справі. Скаргу мотивовано
тим, що апеляційною інстанцією допущено порушення норм
процесуального права, зокрема, вимог статей 64 та 77
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі
– ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
), оскільки розгляд справи відбувся за
відсутності представників позивача, належним чином не
повідомлених про час і місце засідання суду.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
застосування апеляційною інстанцією норм матеріального та
процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про наявність підстав для скасування судових рішень у
цій справі і необхідність її передачі на новий розгляд до суду
першої інстанції.
Апеляційна інстанція у мотивувальній частині своєї постанови
правильно визначила, що суд першої інстанції задовольнив вимогу,
яка за своїм змістом не відповідає матеріально-правовому способу
захисту порушеного права, визначеному законом. Однак апеляційна
інстанція неправильно зазначила у тій же частині своєї
постанови, що позивач заявив вимогу саме такого змісту.
У позовній заяві корпорації “ТАСКО” змістом позову є вимога про
зобов’язання відповідача здійснити відшкодування ПДВ у сумі
892467 грн. та відсотків у сумі 420344, 62 грн. У листі позивача
від 05.11.2001 до суду першої інстанції було уточнено позовну
вимогу, а саме: позивач просив прийняти рішення щодо
відшкодування з державного бюджету суми ПДВ у розмірі 892467
грн. та відсотки у сумі 454380,62 грн. за бюджетною
заборгованістю за несвоєчасно відшкодовану суму ПДВ. Отже
корпорація “ТАСКО” не подавала позов, змістом якого була б
вимога до суду про зобов’язання державної податкової інспекції
подати до відділення державного казначейства висновок про
відшкодування позивачеві бюджетної заборгованості з ПДВ.
З огляду на викладене суд першої інстанції прийняв рішення не по
суті заявленої позивачем вимоги, чим порушив вимогу частини
першої статті 82 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Тому, правильно
скасувавши рішення суду першої інстанції у цій справі,
апеляційна інстанція мала за наявними у справі і додатково
поданими доказами повторно розглянути справу і прийняти рішення
по суті заявленої позивачем вимоги відповідно до приписів статті
101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Однак апеляційна інстанція
відмовила у позові без зазначення мотивів такої відмови у своїй
постанові, що є порушенням вимог статті 105 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Отже судовими інстанціями у справі допущені істотні порушення
норм процесуального права, що призвело до прийняття неправильних
рішень.
Крім того, апеляційною інстанцією розглянуто цю справу за
відсутності позивача, не повідомленого належним чином про час
засідання суду, що встановлено з пояснень представника ДПІ.
Згідно пункту 2 частини другої статті 111-10 ГПК це порушення
норми процесуального права є в будь-якому випадку підставою для
скасування рішення місцевого або постанови апеляційного суду.
З огляду на викладене та керуючись статтями 111-9 - 111-12 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Скасувати рішення господарського суду м. Києва від 08.11.2001 і
постанову Київського апеляційного господарського від 04.10.2002
зі справи № 11/712 і передати цю справу на новий розгляд до суду
першої інстанції.
Суддя В. Москаленко
Суддя В. Джунь
Суддя В. Селіваненко