ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.12.2002 Справа N 10/292
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, Кузьменка М.В.,
судді
суддів Васищака І.М., Палій В.М.,
за участю представників сторін О. Яресько, О. Гавриловського, О.
Добровольського, Н. Бутрименко, розглянувши у відкритому судовому
засіданні касаційну скаргу державного комунального підприємства
“Господар”
на постанову від 24.09.2002 року Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 10/292
за акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”
позовом
до державного комунального підприємства “Господар”
про стягнення 2 398 108 грн. 23 коп. ,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 27.07.2001 року господарського суду м. Києва (суддя
О. Дудун), залишеним без змін постановою від 24.09.2002 року
Київського апеляційного господарського суду (судді І. Бенедисюк,
Г. Коробенко, Б. Львов) позов задоволено частково: стягнуто з
відповідача 2 312 826,67 грн. боргу, 37 529,08 грн. штрафу та 33
776,17 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції.
Рішення судів мотивовані невиконанням відповідачем своїх
зобов’язань за договором від 16.01.1997 року № 220.
У касаційній скарзі відповідач просить прийняті у даній справі
судові акти скасувати з огляду на порушення судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального права.
Скаржник стверджує, що купуючи на підставі договору електричну
енергію, фактично у власність її не отримує та не може
розпоряджатися нею на власний розсуд, зокрема, здійснювати в
подальшому її продаж і отримувати кошти.
Колегія суддів, враховуючи фактичні обставини справи, перевірила
правильність застосування господарським судом м. Києва та
Київським апеляційним господарським судом норм матеріального і
процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, і з
урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції,
знаходить за необхідне касаційну скаргу державного комунального
підприємства “Господар” задовольнити частково з таких підстав.
Як свідчать матеріали справи, постачання електричної енергії
здійснювалося на підставі договору від 16.01.1997 року № 220 і
переукладеного в січні 2001 році на тих же умовах.
За твердженнями позивача станом на 1.02.2001 року він надав
послуги з постачання електричної енергії на суму 2 251 744 грн.
82 коп. , тоді як відповідач розрахунки за договором не здійснив,
що стало підставою для звернення з позовом до суду про стягнення
суми боргу, оскільки пред’явлену позивачем претензію від
19.02.2001 року № Д 07/1425 на суму 2 398 108 грн. 23 коп.
відповідач залишив без задоволення.
Приймаючи рішення, суди виходили з того, що боржник у зв’язку з
неналежним виконанням зобов’язання має відшкодувати кредиторові
збитки з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час
прострочення.
Задовольняючи позов, суди врахували дані акта від 27.07.2002 року
на суму боргу, яка дорівнює 2 312 826 грн. 67 коп. (а/с.26)
Колегія суддів вважає, що такого висновку суди дійшли не повно
з’ясувавши всіх обставин справи і не перевіривши ретельно доводів
позивача та заперечень відповідача.
До матеріалів справи додано декілька актів звірок та довідок про
стан розрахунків, які свідчать про намагання сторін протягом 2000-
2001 років здійснити розрахунки за договором (а/с.6, 7, 11, 20,
21, 25-27). Крім того, суд зобов’язав сторони здійснити звірку
розрахунків і надати на день розгляду справи відповідний акт, про
що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі від
20.06.2001 року.
Акт від 27.07.2002 року не був підписаний відповідачем, а тому не
може вважатися узгодженим сторонами результатом звірки. Напроти,
відповідно до іншого акта звірки заборгованість відповідача
станом на 1.06.2001 року складає 2 590 938 грн. 71 коп.
Аналізуючи матеріали справи, колегія суддів вважає, що суди
не повно оцінили подані сторонами докази: судами не встановлено
періоду, в якому відповідач допустив порушення зобов’язання і за
який стягується борг; чи відповідає розмір майнових вимог
позивача зобов’язанням відповідача; за який період нараховуються
санкції та індекс інфляції; чи дотримано цією стороною строків
позовної давності.
Наведене свідчить, що всупереч вимогам статті 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
судами не повно
встановлені фактичні дані і обумовлену цим неможливість надання
їм належної юридичної оцінки, в зв’язку з чим судові акти
підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд, при
якому суду слід урахувати викладене, вжити всіх передбачених
законом заходів до всебічного, повного й об’єктивного з’ясування
обставин справи, дійсних прав та обов’язків сторін і залежно від
установленого постановити відповідне рішення.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-
11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу державного комунального підприємства “Господар”
задовольнити частково.
Рішення від 27.07.2001 року господарського суду м. Києва та
постанову від 24.09.2002 року Київського апеляційного
господарського суду у справі № 10/292 скасувати, а справу
передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
Головуючий, суддя М.Кузьменко
Суддя І.Васищак
Суддя В.Палій