ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.12.2002 Справа N 1/77
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Полякова Б.М.
суддів: Яценко О.В., Цвігун В.Л.
розглянувши касаційну Товариства з обмеженою
скаргу відповідальністю “Стоматологічна
клініка”
на постанову від 24.09.2002 р. Одеського
апеляційного господарського суду
у справі № 1/77 господарського суду
Херсонської області
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю “Стоматологічна
клініка” (далі – ТОВ
“Стоматологічна клініка”)
до Закритого акціонерного товариства
“Херсонський ремонтно-механічний
комбінат” (далі – ЗАТ “Херсонський
РМК”)
Про стягнення 3031,06 грн.
в судовому засіданні взяли не з’явилися
участь представники: не з’явилися
від позивача:
від відповідача:
Заслухавши доповідь судді Яценко О.В., пояснення представників
сторін, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд
України
В С Т А Н О В И В:
ТОВ “Стоматологічна клініка” звернулося до господарського суду
Херсонської області з позовом про стягнення з ЗАТ “Херсонський
РМК” суми боргу в розмірі 3031,06 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що
відповідно до договору від 20.12.2001 р. № 69, укладеному між
сторонами у справі, відповідач зобов’язаний виконати роботи з
постачання, передмонтажної підготовки теплової завіси,
постачання комплектації, обладнання, провести навчання персоналу
замовника щодо роботи з тепловою завісою в процесі експлуатації.
Однак, відповідач не виконав своїх зобов’язань, передбачених
п.п. 1.1, 3.1 договору в частині строків виконання робіт,
постачання якісного та укомплектованого обладнання, технічної
документації до нього.
В той же час замовник здійснив оплату відповідно п. 3.2.1
договору, перерахувавши виконавцю грошові кошти за рахунком
№ 427 від 20.12.2001 р.
Відповідачу було запропоновано розірвати договір у відповідності
з п. 5.1 договору.
Відповідач погодився договір розірвати та повернути суму,
отриману в рахунок передоплати.
Платіжним дорученням № 36 від 14.01.2001 р. відповідач
перерахував на розрахунковий рахунок позивача 1700 грн.
Заборгованість по поверненню грошових коштів у розмірі 3031,06
грн. відповідачем погашена не була.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 01.08.2002
р. (суддя – Губіна І.В.) в задоволенні позовних вимог було
відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідачем обов’язки за
договором від 20.12.2001 р. № 69 виконані; факт порушення строку
передачі позивачу пульту управління тепловою завісою суттєвого
значення не має, оскільки позивач від його прийняття відмовився;
прострочення поставки не є причиною розірвання договору при
умовах часткового своєчасного виконання договору і подальшої
поставки решти товару з порушенням встановленого договором
строку, від прийняття якої замовник не відмовився; позивач не
мав права розірвати договір в односторонньому порядку, так як це
заборонено ст. 162 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Договором не передбачено, що на обладнання постачальник
зобов’язаний представити відповідний сертифікат і відсутні
посилання на державні стандарти на технічні умови. Суд зазначає,
що відсутність сертифікату, навіть при його обов’язковості, у
даному випадку значення не має, тим більше, що його наявність
договором і Законом України “Про стандартизацію” не передбачені.
Крім того, обладнання знаходиться в робочому стані. Це
підтверджено його випробуванням.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
24.09.2002 р. (судді – Журавльов О.О., Тофан В.М., Коваль Ю.М.)
апеляційну скаргу ТОВ “Стоматологічна клініка” на рішення
господарського суду Херсонської області від 01.08.2002 р. було
залишено без задоволення, а рішення – без зміни з тих же
підстав.
Звертаючись до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, ТОВ “Стоматологічна клініка” просить скасувати рішення
господарського суду Херсонської області від 01.08.2002 р. та
постанову Одеського апеляційного господарського суду від
24.09.2002 р., посилаючись на порушення судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права
при їх прийнятті.
У відзиві на касаційну скаргу ЗАТ “Херсонський РМК” просить
залишити її без задоволення, посилаючись на додержання судами
першої та апеляційної інстанцій норм чинного законодавства
України при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови у
справі.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оскаржуваних рішення та постанови, дійшла
висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій, при
прийнятті рішення та постанови у справі за зібраними та
оціненими доказами, було порушено норми матеріального права,
виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд оцінює докази за своїм
внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і
об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в
їх сукупності, керуючись законом.
Згідно умов ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція використовує
процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки
юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у
рішення чи постанові господарського суду.
Разом з тим, оскаржувані рішення та постанова прийняті за
неповно встановлених обставин справи, без здійснення належної
юридичної оцінки тих обставин справи, які встановлені судом.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме, з копії технічної
документації на повітряну теплову завісу (а.с. 38-40),
країною-виробником вказаної теплової завіси є не ЗАТ
SХерсонський РМК”.
Згідно ст. 18 Декрету Кабінету Міністрів України “Про
стандартизацію і сертифікацію” відповідність продукції (товару),
яка ввозиться і реалізується на території України, обов’язковим
вимогам норм і стандартів, що діють в Україні, мають
підтверджуватися сертифікатом або свідоцтвом про визнання
іноземного сертифікату, виданим або визнаним Державним комітетом
України по стандартизації, метрології та сертифікації або
уповноваженим (акредитованим) ним органом.
Відповідно до ст. 13 Закону України “Про підтвердження
відповідності” постачальник зобов’язаний реалізовувати продукцію
за умови наявності копії сертифіката відповідності та/або копії
декларації про відповідність чи копії свідоцтва про визнання
відповідності в порядку, визначеному законодавством, припиняти
реалізацію продукції, якщо вона не відповідає вимогам
нормативних документів, зазначеним у декларації про
відповідність або у сертифікаті відповідності чи свідоцтві про
визнання відповідності.
Отже, судам першої та апеляційної інстанцій необхідно було
дослідити той факт, хто саме є товаровиробником, дати належну
правову оцінку правовідносинам між сторонами у справі,
витребувати документи, що підтверджують відповідність спірного
об’єкту вимогам вищезазначених нормативно-правових актів.
Згідно ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для скасування або зміни рішення
місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови
апеляційного господарського суду є порушення або неправильне
застосування норм матеріального або процесуального права.
За таких обставин, рішення та постанова у справі підлягають
скасуванню.
При новому розгляді суду потрібно врахувати наведене та вирішити
спір відповідно вимог чинного законодавства України.
Зважаючи на вищевикладене та, керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9-111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Стоматологічна клініка” на постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 24.09.2002 р. у справі № 1/77
задовольнити.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
24.09.2002 р. у справі № 1/77 скасувати.
3. Рішення господарського суду Херсонської області від
01.08.2002 р. у справі № 1/77 скасувати.
4. Справу передати до господарського суду Херсонської області
на новий розгляд.
Головуючий Поляков Б.М.
Судді: Яценко О.В.
Цвігун В.Л.