Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.12.2002 р.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,
суддів;
розглянув
касаційну скаргу Національного банку України в особі
управління в Н-ській області
на постанову від ХХ.08.2002 р.
Ч-ського апеляційного господарського суду
у справі № Х5 господарського суду Н-ської області
за позовом Акціонерного комерційного інноваційного
банку "ХХХ" в особі Н-ської філії (далі -
МФ АКІБ "ХХХ")
до Національного банку України в особі
управління в Н-ській області (далі -
Управління НБУ в Н-ській області)
про визнання недійсною постанови
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній,
від відповідача: присутній;
Заслухавши доповідь судді А.А.А., пояснення представників сторін,
перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
МФ АКІБ "ХХХ" звернулася до господарського суду Н-ської області з
позовом про визнання недійсною постанови НБУ № Х1 від ХХ.11.2001
р. про притягнення до відповідальності за порушення валютного
законодавства.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що ХХ.11.2001 р. Управлінням НБУ
в Н-ській області винесено постанову № Х1 про притягнення до
відповідальності за порушення валютного законодавства, якою
притягнув МФ АКІБ "ХХХ" до відповідальності у вигляді штрафу у
сумі 47089,08 грн.
Підставами для притягнення до відповідальності вказане те, що в
порушення п. 7.1. та п. 7.9. Інструкції про порядок здійснення
контролю і отримання ліцензії за експортними, імпортними та
лізинговими операціями ( z0338-99 ) (z0338-99)
, затвердженою Постановою
Правління НБУ № 136 від 12.12.1998 р., банк не надав повідомлення
по встановленій формі та у встановлений термін (до 05.05.2001 р.)
до органів ДПІ про порушення на 1 день терміну надходження товару
по імпортній операції клієнта ТОВ "YYY" по платежу від 16.01.2001
р. у сумі 177000 дол. США за контрактом від 05.01.2001 р. з
нерезидентом "ZZZ", щодо якого встановлений законодавством термін
розрахунків закінчився 16.04.2001 р., тоді як ухвала суду про
порушення провадження у справі про стягнення з нерезидента
заборгованості винесена 18.04.2001 р.
Крім того, обґрунтовуючи позовні вимоги, МФ АКІБ "XXX" посилається
на ч. 2 ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в
іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, якою передбачено, що у разі
прийняття судом позовної заяви резидента про стягнення з
нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання
нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортним
контрактом, терміни, передбачені ст.ст. 1, 2 вищезазначеного
Закону ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, зупиняються і пеня за їх порушення в цей
період не сплачується.
При цьому, позивач наполягає на тому, що під фразою "...прийняття
судом позовної заяви..." слід розуміти прийняття (реєстрацію)
позовної заяви канцелярією суду, а не прийняття справи до
провадження суддею з винесенням відповідної постанови.
Канцелярією суду позовна заява ТОВ "YYY" до "ZZZ" зареєстрована
17.04.2001 р., а встановлений законодавством 90-денний термін
розрахунків між ТОВ "YYY" та "ZZZ" спливав о 24 годині 17.04.2001
р.
Рішенням господарського суду Н-ської області від ХХ.06.2002 р.
(суддя - Б.Б.Б.) позовні вимоги задоволені в повному обсязі.
Рішення суду мотивовано тим, що в ч. 2 ст. 4 Закону України "Про
порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
конкретно не визначено, що зупинення відповідних строків пов'язане
саме з прийняттям справи до провадження. Днем одержання заяви
вважається дата реєстрації позовної заяви канцелярією суду, навіть
у разі, якщо позовна заява не прийнята до провадження. Термін,
встановлений ст.ст. 1, 2 вищезазначеного Закону ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
резидентом порушений не був і у банку не виникло обов'язку щодо
інформування органів податкової служби про порушення строків
надходження товарів по імпортній операції ТОВ "YYY".
Постановою Ч-ського апеляційного господарського суду від
ХХ.08.2002 р. (судді - В.В.В., Г.Г.Г.. Д.Д.Д.) апеляційну скаргу
Управління НБУ в Н-ській області на рішення господарського суду
Н-ської області від ХХ.06.2002 р. було залишено без задоволення, а
рішення - без зміни з тих же підстав.
Звертаючись до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, Управління НБУ в Н-ській області просить скасувати
постанову Ч-ського апеляційного господарського суду від ХХ.08.2002
р., посилаючись на порушення судом норм матеріального та
процесуального права при її прийнятті.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без
задоволення, посилаючись на те, що рішення та постанова у справі
винесені на законних і обґрунтованих підставах.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оскаржуваних рішення та постанови, дійшла
висновку, що судами першої та апеляційної інстанції, при прийнятті
рішення та постанови у справі за зібраними та оціненими доказами,
було порушено норми процесуального права, виходячи з наступного.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та,
вбачається з матеріалів справи, 10.10.2001 р. Управлінням НБУ в
Н-ській області здійснена перевірка виконання вимог Декрету
Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і
валютного контролю" ( 15-93 ) (15-93)
МФ АКІБ "ХХХ", про що складено
протокол.
Вказаною перевіркою виявлено, що в порушення п.п. 7.1, 7.9
Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за
експортними, імпортними та лізинговими операціями ( z0338-99 ) (z0338-99)
,
затвердженою Постановою Правління НБУ № 136 від 24.03.1999 р., МФ
АКІБ "ХХХ" не надано повідомлення по встановленій формі та у
встановлений термін до органів ДПІ про порушення на 1 день
надходження товару по імпортній операції клієнта ТОВ "YYY" по
платежу 16.01.2001 р. у сумі 177000 дол. США за контрактом від
15.01.2001 р. з нерезидентом "ZZZ" щодо якого законодавчо
встановлений термін розрахунків закінчився 17.04.2001 р., а
позовна заява прийнята до розгляду господарським судом Н-ської
області ХХ.04.2001 р.
На підставі протоколу, ХХ.11.2001 р. відповідачем прийнято
постанову № ХХ про притягнення до відповідальності за порушення
валютного законодавства у вигляді штрафу в сумі 47089 грн. 08
коп., правомірність якої оскаржив позивач.
Згідно з п. 2 ст. 13 Декрету Кабінету міністрів України "Про
систему валютного регулювання і валютного контролю" ( 15-93 ) (15-93)
уповноважені банки здійснюють контроль за валютними операціями, що
проводяться резидентами і нерезидентами через ці банки.
За імпортною операцією резидента України ТОВ "YYY" по платежу від
16.01.2001 р. в сумі 177000 дол. США за контрактом від 15.01.2001
р. з нерезидентом "ZZZ" (острів Мен) визначений Законом України
"Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
90-денний термін надходження товару по імпортній
операції був порушений, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 вищезазначеного Закону ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
у
разі прийняття судом або арбітражним судом, Міжнародним
комерційним арбітражним судом чи Я-ською арбітражною комісією при
Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про
стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок
недотримання нерезидентом термінів, передбачених
експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені ст.ст. 1, 2
вказаного Закону ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, зупиняються і пеня за їх порушення
в цей період не сплачується.
Встановлений законодавством 90-денний термін спливав о 24 годині
17.04.2001 р. за правилами обчислювання строків, визначених ст. 51
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції та,
вбачається з матеріалів справи, позовна заява резидента до
нерезидента здана до арбітражного суду Н-ської області ХХ.04.2001
р., а ХХ.04.2001 р. порушено провадження у справі № Х0, про що
винесена відповідна ухвала.
Тобто, термін, встановлений ст.ст. 1, 2 Закону України "Про
порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
був порушений резидентом і у банку виникло зобов'язання щодо
інформування органів податкової служби про порушення строків
надходження товарів по імпортній операції ТОВ "YYY", так як зміст
вже зазначеної ч. 2 ст. 4 вищевказаного Закону ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
наголошує саме на прийнятті позовної заяви до провадження, а не на
даті здачі цієї заяви до канцелярії суду, що підтверджується
змістом ч. 3 ст. 4 даного Закону ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, а саме: у разі
прийняття судом або арбітражним судом рішення про відмову в позові
повністю або частково, або припинення (закриття) провадження у
справі чи залишення позову без розгляду терміни, передбачені
ст.ст. 1, 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в
іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, поновлюються і пеня за їх
порушення сплачується за кожен день прострочення, включаючи
період, на який ці терміни було зупинено.
Отже, про прийняття позовної заяви свідчить саме ухвала суду, яка,
в даному випадку, винесена ХХ.04.2001 р.
Згідно ст. 111 - 10 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для скасування або зміни рішення місцевого
чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного
господарського суду є порушення або неправильне застосування норм
матеріального або процесуального права.
При вирішення справи судами першої та апеляційної інстанцій було
невірно розтлумачено зміст ст.ст. 61, 62 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, що є підставою для
скасування рішення та постанови у справі.
Процесуальна дія, а саме, прийняття позовної заяви, для якої
встановлений строк, може бути вчинена до 24 години останнього дня
строку.
Про прийняття позовної заяви свідчить окремий процесуальний
документ - ухвала судді, а не відмітка канцелярії суду.
Зважаючи на вищевикладене та, керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Національного банку України в особі управління
в Н-ській області на постанову Ч-ського апеляційного
господарського суду від ХХ.08.2002 р. у справі № Х5 задовольнити.
2. Постанову Ч-ського апеляційного господарського суду від ХХ.08.
2002 р. у справі № Х5 скасувати
3. Рішення господарського суду Н-ської області від ХХ.06.2002 р.
у справі № Х5 скасувати.
4. В позові відмовити.
5. Доручити господарському суду Н-ської області видати наказ в
поворот виконання рішення господарського суду Н-ської області від
ХХ.06.2002 р.