ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.12.2002 Справа N 33/326
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши за участю представників
- товариства з обмеженою відповідальністю "УС,
-ДПІ у Печерському районі м.Києва,
касаційну ДПІ у Печерському районі м.Києва
скаргу
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 26.08.2003
у справі № 33
за позовом ТОВ "УС"
до ДПІ у Печерському районі м. Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-
рішення від 01.04.2003 № 108/26-062/0,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м. Києва від 12.06.2003, залишеним
без змін постановою Київського апеляційного господарського суду
від 26.08.2003, позов задоволено: податкове повідомлення-рішення
Печерської ДПІ від 01.04.2003 № 108/26-062/0 про визначення
позивачу податкового зобов'язання за платежем з податку на
прибуток у сумі 11717015,00 грн., в тому числі 11674700,00 грн. -
основний платіж і 42315,00 грн. - штрафні санкції визнано
недійсним.
Судові рішення мотивовані тим, що позивач обґрунтовано відповідно
до підпункту 7.6.3 пункту 7.6 ст. 7 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
відніс до витрат
у податковому обліку за ІІІ і ІV квартали 2002р. 71314000,00 грн.
заборгованості за придбані векселі інших емітентів.
В касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі м. Києва просить
скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове
рішення про відмову у позові, посилаючись на неправильне
застосування судами попередніх інстанцій підпунктів 7.6.3, 7.6.4
пункту 7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та на порушення ст. 35 і частини 1 ст.
36 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши представників відповідача, які підтримали касаційну
скаргу, та заперечення представників позивача, перевіривши повноту
встановлення обставин справи і правильність їх юридичної оцінки у
постанові суду апеляційної інстанції, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі договорів
купівлі-продажу від 19.07.2002 № К695 та від 15.08.2002 № К772
позивач через торговця цінними паперами ТОВ "ОК", з яким у нього
були укладені договори доручення від 19.07.2002 № К694 та від
15.08.2002 № К771, придбав у ТОВ "Л" та ТОВ "С" векселі третіх
осіб за загальною ціною 71314000,00 грн.
В розрахунок за придбані векселі позивач відповідно до умов
пунктів 2.2 зазначених договорів купівлі-продажу видав ТОВ "Л" і
ТОВ "С" векселі власної емісії на таку ж суму.
Наявні у справі докази підтверджують, що у наступному позивач
здійснив продаж придбаних векселів та погашення зазначених власних
векселів.
Відповідно до підпункту 7.6.1 пункту 7.6 ст. 7 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
позивач з метою
оподаткування вів окремий облік фінансових операцій з торгівлі
цінними паперами. Такий облік, як встановлено вказаним підпунктом,
передбачає облік витрат, понесених (нарахованих) платником податку
у зв'язку з придбанням цінних паперів і деривативів, та облік
доходів, отриманих від продажу (відчуження) цінних паперів і
деривативів протягом звітного періоду.
Згідно підпункту 7.6.3 пункту 7.6 ст. 7 цього Закону
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або
вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю
цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.
До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості
покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.
Оскільки у зв'язку з придбанням векселів у позивача виникла
заборгованість перед їх продавцями на суму придбання, тобто на
71314000,00 грн., позивач правомірно включив цю суму до складу
витрат по операціях з торгівлі цінними паперами. З цього випливає
правильність висновку господарського суду щодо відповідності
зазначених дій позивача по веденню податкового обліку підпунктами
7.6.1 та 7.6.3 пункту 7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування
доходів підприємств" ( 2146-12 ) (2146-12)
.
Доводи касаційної скарги стосовно неправильного застосування
господарським судом норм матеріального і процесуального права
фактично зводяться до оспорювання висновку суду щодо встановлення
дійсних обставин, які слугували підставою для віднесення позивачем
до витрат вартості придбаних векселів. Разом з тим, наявні у
справі докази, оцінка яких господарським судом відповідає вимогам
ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, підтверджують факт здійснення
позивачем господарської операції з придбання векселів, а договори
купівлі-продажу від 19.07.2002 № К695 та від 15.08.2002 № К772, як
цивільно-правова підстава цієї операції в 33тановленому законом
порядку не визнані недійсними.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва залишити без
задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського
суду від 26.08.2003 - без змін.