ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.12.02 Справа N 17-2-28/02-6270
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Полякова Б.М.,
суддів: Цвігун В.Л.,
Яценко О.В.,
розглянувши у відкритому ДПІ у Центральному районі м. Одеси
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову від 01.10.02
Одеського апеляційного господарського суду
у справі № 17-2-28/02-6270
господарського суду Одеської області
за позовом ПП “Веснянка”
до ДПІ у Центральному районі м. Одеси
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
У судовому засіданні
взяли участь
представники:
позивача — Моргун Д.М. за доруч. № 14/1 від
12.12.02;
відповідача — Кириленко Т.В. за доруч. № 4 від
24.05.02.
В С Т А Н О В И В:
За згодою сторін відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
у судовому засіданні 18.12.02 оголошено лише
вступну та резолютивну частину постанови колегії суддів Вищого
господарського суду України.
У липні 2002 р. ПП “Веснянка” м. Одеса звернулося до ДПІ в
Центральному районі м. Одеси про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення № 4372301/0 від 08.07.02 на підставі
неправильного застосування відповідачем Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємства” в частині віднесення
позивачем до складу валових витрат вартості консалтингових
послуг, наданих позивачу ДП “Укрбудмехмаш”, донарахуванні
8170 грн. податку на прибуток та 2040 грн. штрафних санкцій.
Рішенням господарського суду Одеської області від 07.08.02
позовні вимоги задоволено.
Постановою Одеського апеляційного суду від 01.10.02 рішення від
07.08.02 залишено в силі.
ДПІ у Центральному районі м. Одеси не погодилась із вищевказаною
постановою, просить її скасувати, прийняти нове рішення, яким
відмовити ПП “Веснянка” у задоволенні позовних вимог. Скарга
мотивована тим, що апеляційний господарський суд неправильно
застосував п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
№ 283/97-ВР від 22.05.97 із
змінами та доповненнями.
Заслухавши представників сторін, які підтримали свої доводи,
ознайомившись із обставинами справи, обговоривши доводи
касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає
задоволенню частково.
При з'ясуванні обставин справи встановлено наступне.
В акті ДПІ в Центральному районі м. Одеси № 1232/221/23-01 від
27.06.02 “Про результати перевірки дотримання вимог податкового
законодавства ПП “Веснянка” (далі “Висновок”) за період з
01.04.99 по 01.04.02 вказано, що ПП “Веснянка” завищило валові
витрати на 540,84 тис.грн. У розділі 4 “Висновку” акту ДПІ
вказано, що перевіркою донараховано ПДВ — 1011,0 грн., податок
на прибуток — 10,21 тис.грн. та відповідно пп. 17.1.3 п. 17.1
ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
органами” № 2181-ІІІ від 21.12.00 до підприємства застосовуються
фінсанкції за порушення, вказані у п.п. 3.1, 3.2, 3.3, 3.4 акта
в сумі 2371 грн., згідно доданого до акта розрахунку. Вказаними
вище пунктами акта встановлені порушення у визначенні валового
доходу (п. 3.1), валових витрат (п. 3.2), податку на додану
вартість (п. 3.3), сум амортизаційних відрахувань (п. 3.4). У
податковому повідомленні-рішенні № 4372301/0 від 08.07.02
податкового зобов'язання визначена сума 10210 грн., у тому числі
податок на прибуток — 8170 грн. та 2040 грн. штрафних санкцій.
Колегія суддів дійшла висновку, що апеляційний суд обґрунтовано
вказав у постанові від 01.10.02, що акт перевірки ДПІ від
27.06.02 складений із порушенням п. 12 “Інструкції про порядок
застосування штрафних санкцій органами державної податкової
служби”, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації
України 3110 від 17.03.01, яка вимагає чіткого викладення змісту
порушення. З акту ДПІ неможливо встановити якого конкретно
порушення за якою господарською операцією припустилося
підприємство.
Відповідно ст. 5 “Валові витрати” Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємства” валовими витратами
виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у
грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних
як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), що придбані
таким платником податку для їх подальшого використання у власній
господарській діяльності. Далі перераховуються суми витрат, які
включаються до складу валових витрат. Тобто мова іде про суми
витрат. Апеляційний суд у постанові вказав, що позивач міг
отримати консалтингові послуги від АТ “Завод “Червоний Жовтень”
ДП “Укрбудмехмаш” і без укладення договору в письмовій формі. З
посиланням на ст. 43 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
вказав, що угоди між підприємствами можуть укладатися в усній
формі з обов'язковим одержанням документів, що підтверджують
факт оплати, і зазначенням підстав для оплати. Суд апеляційної
інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що акт
прийому-передачі консалтингових послуг від 30.12.99 на суму
50400 грн. (арк. 22) та документ під назвою “Обстеження ринку
машинобудування СНД” (акр. 145-155) є доказом витрат платника.
Судова колегія такий висновок вважає помилковим, і з огляду на
викладене дійшла висновку, що порушення судами попередніх
інстанцій вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо оцінки
доказів на підставі всебічного, повного та об'єктивного розгляду
в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності
відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК є підставою для скасування
постановлених по справі судових рішень із передачею справи на
новий розгляд.
Письмовими доказами у справі відповідно ст. 36 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
є документи і матеріали, які містять дані про
обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином
засвідченій копії. Як доказ понесених позивачем витрат суд
прийняв ксерокопії акта прийому-передачі виконаних робіт (арк.
22), протоколу намірів (арк. 141), “обстеження ринку
машинобудування СНД” (арк. 145). Ці ксерокопії не мають
відомостей, що вони відповідають оригіналам, не мають підписів
посадових осіб, які відповідають за їх відповідність
оригіналам. А документи, що підтверджують факт оплати виконаних
робіт на суму 50400 грн. із зазначенням підстав оплати, в
матеріалах справи взагалі відсутні.
При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно взяти
до уваги наведене, вжити всі передбачені законом засоби для
всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи
та вирішити спір відповідно до встановленого і чинного
законодавства.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Центральному районі м. Одеси задовольнити частково.
2. Скасувати постанову Одеського апеляційного господарського
суду від 01.10.02 та рішення господарського суду Одеської
області по справі № 17-2-28/02-6270, а справу передати на новий
розгляд до господарського суду Одеської області.
Головуючий Б.Поляков
Судді : В.Цвігун
О.Яценко