ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
Суддя І-ї інстанції: Коваленко О.О.;
Доповідач у суді касаційної
інстанції – Харченко В.М.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.12.2002 Справа N Д6/190
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Борденюк Є.М. (головуючий),
Харченка В.М.,
Остапенка М.І.
розглянувши у відкритому засіданні у м. Києві
судовому
за участю представника Пузанова О.Г. та представника
позивача - відповідача – Горбача Є.В.
касаційну скаргу АКБ “Південкомбанк”
на рішення від 12.09.2002
господарського суду Дніпропетровської області
у справі № Д6/190
за позовом АКБ “Південкомбанк”
до ТзОВ “Компанія “Об'єднаний капітал”
Про відшкодування вартості витрат на поліпшення орендованого
майна на загальну суму 1481092,83 грн.
В С Т А Н О В И В:
У березні 2002 року акціонерний комерційний банк “Південкомбанк”
звернувся з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю
“Компанія “Об'єднаний капітал” про стягнення 1481092,83 грн.
вартості зроблених витрат на поліпшення орендованого приміщення.
Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що згідно умов договору
оренди № 1/04-98 від 02.04.1998 укладеного між АКБ
“Південкомбанк” і ТОВ “Тритон” та договору оренди цього ж
приміщення, який було укладено 01.04.2001 з ТзОВ “Компанія
“Об'єднаний капітал”, тобто з новим власником зазначеного
приміщення, позивачем були понесені витрати на поліпшення
орендованого майнового комплексу. Оскільки ТзОВ “Компанія
“Об'єднаний капітал” відповідно до ст. 268 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
по факту переходу до нього права власності на майновий комплекс
прийняло на себе зобов'язання ТОВ “Тритон” по орендним
відносинам з АКБ “Південкомбанк”, то вся сума відшкодування
вартості зроблених покращень підлягає стягненню на користь АКБ
“Південкомбанк” з ТзОВ “Компанія “Об'єднаний капітал”.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
12.09.2002 у справі № Д6/190 АКБ “Південкомбанк” у позові
відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить рішення господарського суду
скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
Свої вимоги він обґрунтовує тим, що суд першої інстанції
неправильно застосував норми матеріального права, а саме
ст.ст. 268, 272 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та ст.ст. 23, 27 Закону
України “Про оренду державного та комунального майна”
( 2269-12 ) (2269-12)
.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить рішення
господарського суду залишити без змін, а касаційну скаргу – без
задоволення.
Вислухавши доповідача, заслухавши пояснення представників
сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого
господарського суду України знаходить касаційну скаргу такою, що
підлягає задоволенню частково.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Відповідно до вимог ст. 36 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, письмовими
доказами є документи і матеріали, які містять дані про
обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Такі докази подаються в оригіналі або в належним чином
засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише
частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Як вбачається із змісту оскаржуваного рішення, суд за
результатами розгляду справи встановив, що договір оренди
відносно будинку № 12, розташованого по вул. Рогальова у
м. Дніпропетровську, був укладений між позивачем і ТОВ “Тритон”
02.04.1998. До зазначеного висновку суд дійшов на підставі
суперечливих доказів, оскільки у матеріалах справи є наявними
копії різних договорів щодо того предмету оренди, який
розміщується за згаданою адресою. До того ж, всупереч наведеній
нормі процесуального законодавства, жодна з цих копій не
засвідчена належним чином.
Судом першої інстанції встановлено, що 01.04.2001 відносно того
ж предмету оренди позивач уклав другий договір з іншим
орендарем, а саме з ТзОВ “Компанія “Об'єднаний капітал”, тобто з
відповідачем по справі, який, в свою чергу, придбав це
приміщення по договору купівлі-продажу у ТОВ “Тритон”.
Зазначені висновки суду також зроблені необгрунтовано, оскільки
в матеріалах справи відсутні як договір оренди від 01.04.2001,
або його належним чином засвідчена копія, так і договір
купівлі-продажу приміщення, розташованого по вул. Рогальова, 12
в м. Дніпропетровську. В той же час, належне з'ясування
зазначених питань має неформальне значення для справи, оскільки
воно безпосередньо пов'язане з суттю заявлених позовних вимог та
дозволить визначити чи до тієї особи подано позов.
Крім того, як це вбачається з оскаржуваного рішення, відмовляючи
у позові, суд виходив з того, що позивач, в порушення умов
договору, без будь-якого узгодження з орендарем, здійснив
ремонтні роботи по поліпшенню орендованого приміщення. До такого
висновку суд дійшов на підставі договору оренди № 1/04-98 від
02.04.1998, незасвідчений витяг з якого, як про це вже йшлося, є
у матеріалах справи.
Разом з тим, із змісту зазначеного документу, всупереч висновкам
суду, вбачається, що у даному випадку договір оренди сторонами
укладався з метою використання орендованого майна у якості
банківської установи. І що саме з цією метою, сторони за
договором передбачили право орендаря провести за рахунок власних
коштів ремонт орендованого приміщення для його приведення у
такий стан, який би відповідав вимогам, пред'являємим для
влаштування банків.
Таким чином, до зазначеного висновку, суд прийшов без ретельного
і всебічного дослідження обставин справи, тобто припустився
порушення вимог ст.ст. 47, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У цьому ж зв'язку суд належним чином не аргументував свої
висновки відносно того, що відповідач не може нести
відповідальність за дії ТОВ “Тритон”. Посилання ж суду на те, що
відповідач придбав приміщення після проведення позивачем
ремонтних робіт і своєчасно виконав свої зобов'язання перед
продавцем по сплаті коштів за це приміщення, не можуть
розглядатися як підстава для відмови у позові, оскільки
зазначені обставини, з урахуванням вимог ст. 268 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, не можуть мати правового значення, і, як про це вже
йшлося, вони не були предметом судового розгляду. До того ж, в
ході касаційного перегляду справи представник відповідача давав
протилежні пояснення відносно того, на протязі якого саме часу
проводився ремонт орендованого приміщення позивачем.
Відповідно до ст. 81 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, у судовому
засіданні складається протокол. Із матеріалів справи вбачається,
що при розгляді справи суд, всупереч вимогам наведеної
процесуальної норми протокол судового засідання не вів, тобто
допустив грубе порушення процесуального закону.
Сукупність наведених обставин, на думку Вищого господарського
суду, дає підстави для скасування постановленого по справі
судового рішення і передачі справи на новий розгляд.
В ході такого суду належить витребувати у сторін оригінали
вищезазначених документів, або їх копії, що мають бути завірені
належним чином. Зібраним по справі доказам дати належну оцінку
і, в залежності від встановленого, прийняти відповідне рішення з
додержанням вимог чинного процесуального законодавства, яке
регламентує розгляд справи в суді.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-11, 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу АКБ “Південкомбанк” задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
12.09.2002 у справі № Д6/190 скасувати, а справу передати на
новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Головуючий Борденюк Є.М.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Остапенко М.І.