ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.12.2002 Справа N Д11/3
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Розглянув матеріали
касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю
“Прометей”
на постанову від 02.07.2002р. Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
у справі № Д 11/3
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Прометей”
до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату
“Криворіжсталь”
про зобовязання прийняти продукцію згідно з договором від
09.03.1999р. № 557
Касаційну скаргу розглянуто у відкритому судовому засіданні за
участю представників:
Позивача: Паньшина О.П. , Биков С.А.;
Відповідача: Забазнова А.О.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
28.03.2002р. у справі № Д 11/3 (суддя Мельниченко І.Ф.) позов
задоволено і зобовязано відповідача – Криворізький ДГМК
“Криворіжсталь” прийняти від ТОВ “Прометей” продукцію згідно зі
специфікацією № 2 до договору № 557 від 09.03.1999р.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 02.07.2002р. № 02-5/5-19/32 (Д 11/3) рішення господарського
суду Дніпропетровської області було скасовано, у позові
відмовлено з посиланням на те, що сторони не передбачили у
договорі строк поставки продукції за специфікацією № 2, який
згідно з вимогами статті 245 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
є істотною
умовою договору поставки і не може дорівнювати строку дії
договору або строку дії додаткової угоди.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
02.07.2002р., а рішення господарського суду від 28.03.2002р. у
справі № Д 11/3 залишити без зміни, оскільки вважає, що
апеляційний суд невірно застосував статтю 245 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
щодо визначення строку поставки.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши на
підставі встановлених фактичних обставин справи правильність
застосування Дніпропетровським апеляційним судом норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено судовими інстанціями, які приймали рішення у
даній справі, згідно з договором від 02.03.1999р. № 557 позивач
зобовязався поставити відповідачеві продукцію в асортименті, що
передбачений специфікацією № 1, яка є невідємною частиною
договору № 557.
У пункті 10.1. договору № 557 сторони встановили строк дії
договору з моменту його підписання до 31.12.1999 р., який є
загальним строком виконання зобовязань щодо поставки всієї
партії продукції за договором поставки, а у специфікації № 1
передбачили також і квартальні, тобто певні (часткові) строки
поставки продукції частинами.
Пункт 10.1. договору № 557 передбачає, що договір вважається
пролонгованим на наступний календарний рік в разі, якщо жодна із
сторін не заявить про його припинення за один місяць до
закінчення дії цього договору.
Оскільки сторони не заявили про припинення дії договору № 557,
він вважається таким, що діяв і у 2000 році.
04.07.2000 р. сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору №
557, згідно з якою позивач взяв на себе зобовязання щодо
поставки відповідачеві продукції в асортименті та кількості, що
обумовлені належно оформленою специфікацією № 2.
Укладаючи специфікацію № 2, сторони визначили тільки загальний
строк дії договору, тобто загальний строк зобовязання щодо
поставки продукції, і не визначали певні (часткові) строки
поставки продукції частинами, що є безперечним правом сторін. За
таких обставин позивач повинен був поставити відповідачеві
передбачену специфікацією № 2 продукцію протягом загального
строку виконання зобовязань, який був встановлений пунктом 9
додаткової угоди № 2 до договору № 557, тобто до 31.12.2000р.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, Дніпропетровський
апеляційний господарський суд невірно застосував статтю 245 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
і невірно вирішив, що відповідно до статті
245 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
строк поставки не може дорівнювати
строку дії договору або додаткової угоди до нього.
Згідно зі статтею 245 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
за договором
поставки постачальник зобовязується передати у певні строки або
строк покупцеві певну продукцію у власність. Тобто закон визнає
істотною умовою договору поставки визначення певних (часткових)
строків поставки або визначення загального строку поставки.
Оскільки сторони встановили не певні (часткові) строки виконання
зобовязання з поставки продукції по специфікації № 2, а
загальний строк виконання зобовязання – до 31.12.2000р.,
Дніпропетровський апеляційний господарський суд невірно
застосував статтю 245 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
і невірно вирішив,
що строк поставки продукції не може дорівнювати строку дії
договору поставки.
Крім того, не відповідає вимогам статей 32, 33, 36 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
і висновок Дніпропетровського апеляційного
господарського суду про неподання позивачем доказів належного
виконання положень пункту 3.3. договору № 557 та недоведеність
позивачем обставин, на які він посилається.
Із матеріалів справи вбачається і було встановлено рішенням
господарського суду від 28.03.2002 р., позивач згідно з
накладною від 02.10.2000р. № 58 та товарно-транспортною
накладною від 18.10.2000р. № 26221 відвантажив відповідачеві у
встановлений додатковою угодою № 2 строк передбачену
специфікацією № 2 продукцію – редуктори у кількості 25 одиниць.
Однак відповідач відмовився від розвантаження і прийняття
зазначеною продукції, про що свідчить його штамп у відповідному
розділі товарно-транспортної накладної № 26221.
У відповіді № 19-3/14-467п на претензію позивача № 131
відповідач зазначив, що повідомив позивача про неможливість
узгодження поставки редукторів згідно із специфікацією № 2 через
їх не затребуваність цехами комбінату ще у серпні 2000 року
листом № 34/1868 від 09.08.2000р., що є фактичною відмовою
відповідача від виконання своїх зобовязань за договором поставки
в односторонньому порядку.
Отже, суд першої інстанції при вирішенні спору правомірно
керувався статтею 162 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, яка передбачає, що
одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається.
За таких обставин колегія суддів вважає, що постанова
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
02.07.2002 р. у справі № Д 11/3 (02-5/5-19/32) підлягає
скасуванню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ТОВ “Прометей” задовольнити.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 02.07.2002 р. у справі № Д 11/3 (02-5/5-19/32)
скасувати.
3. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
28.03.2002р. залишити без зміни.
Головуючий суддя Плахотнюк С.О.
Суддя Панченко Н.П.
Суддя Плюшко І.А.