ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
Іменем України
04-11.11.2003 N 3/184
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,
суддів;
розглянувши
касаційну скаргу Н-ської об'єднаної Державної податкової інспекції
в Ч-ській області
на постанову Я-ського апеляційного господарського
суду від 02.09.2003р.
у справі № Х4 Господарського суду Ч-ської області
за позовом Відкритого акціонерного товариства "ХХХ",
м. Н-ськ
до 1) Н-ської об'єднаної Державної податкової
інспекції в Ч-ській області;
2) Н-ського відділення державного казначейства
України в Ч-ській області;
про стягнення бюджетної заборгованості
За участю представників сторін
позивача - присутній,
відповідача -1: присутній,
відповідача -2: присутній;
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Ч-ської області від 10 липня 2003
року (суддя А.А.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з
Державного бюджету на користь ВАТ "ХХХ" м. Н-ськ 5978061,04 грн.
відшкодування податку на додану вартість за даними податкових
декларацій з ПДВ за липень - грудень 2002 року, січень - квітень
2003 року в частині експортного відшкодування разом з відсотками
за несвоєчасність відшкодування. В іншій частині позову
відмовлено. Стягнуто з першого відповідача на користь позивача
1700,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. -
витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Я-ського апеляційного господарського суду від 02.09.
2003р. (колегія суддів: Б.Б.Б., В.В.В., Г.Г.Г.) залишено без змін
рішення господарського суду Ч-ської області від 10 липня 2003 року
у справі № Х4, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Перший відповідач, Н-ська ОДПІ Ч-ської області звернулася до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить скасувати рішення господарського суду Ч-ської області від
10.07.2003 р. повністю і постанову Я-ського апеляційного
господарського суду від 02.09.2003р. з підстав неправильного
застосування судом п.п. 7.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
04.11.2003р. в судовому засіданні касаційної інстанції
оголошувалась перерва до 11.12.2003р.
Розглянувши доводи викладені в касаційній скарзі, проаналізувавши
на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність
застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за результатами
фінансово-господарської діяльності за липень-грудень 2002 року та
січень - квітень 2003 року до Н-ської ОДПІ були подані податкові
декларації з ПДВ, розрахунки експортного відшкодування та митні
декларації, які підтверджують факт експортування товарів за межі
митної території України та копії платіжних доручень, завірених
банком, про перерахування позивачем коштів на користь інших
платників податку в оплату придбаних товарів, з урахуванням
податків, нарахованих на ціну такого придбання.
Таким чином, право позивача на експортне відшкодування виникло у
зв'язку з тим, що останній здійснив операцію з продажу товарів,
вивезених платником податків за межі митної території України
(експорт).
Згідно п. 8.1. ст. 8 вказаного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платник
податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів
(робіт, послуг) за межі митної території України (експорт) і подає
розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового
місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30
календарних днів з дня подання такого розрахунку.
Зазначений розрахунок подається разом із такими документами:
а) митною декларацією, яка підтверджує факт вивезення
(експортування) товарів за межі митної території України
відповідно до митного законодавства або актом (іншим документом),
який засвідчує передання права власності на роботи (послуги),
призначені для їх споживання за межами митної території України;
б) копіями платіжних доручень, завірених банком, про перерахування
платником податку коштів на користь іншого платника податку, в
оплату придбаних товарів (робіт, послуг), з урахуванням податків,
нарахованих на ціну такого придбання, а при вивезенні
(експортуванні) товарів, попередньо ввезених (імпортованих) таким
платником податку, - ввізною митною декларацією, що підтверджує
факт митного оформлення товарів для їх вільного використання на
митній території України.
В п. 8.6. ст. 8 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
зазначено, що експортне відшкодування надається
протягом 30 календарних днів, наступних за днем подання розрахунку
експортного відшкодування.
В цій же нормі визначено, що експортне відшкодування не надається,
а суми такого відшкодування враховуються у розрахунок зобов'язань
такого платника податку з податку майбутніх податкових періодів, у
тому разі, коли платник податку не подає розрахунок експортного
відшкодування у встановлені строки. Розрахунок експортного
бюджетного відшкодування подається разом з декларацією за
відповідний звітний період.
Передбачені законом документи були подані у строк, визначений для
відповідних податкових періодів, у відповідності до яких сума
податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з
урахуванням частково відшкодованого ПДВ задекларованого за липень
2002 року, на що посилається позивач і підтверджує перший
відповідач, а також виявленої помилки в задекларованій сумі
відшкодування за лютий 2003 року, про що зазначено в матеріалах
перевірки першого відповідача від 04.07.2003 року, складає
5850000,04 грн.
За таких обставин колегія суддів вважає правомірними висновки
викладені в рішенні та постанові стосовно стягнення суми ПДВ, які
підлягають відшкодуванню за даними податкової декларації та
розрахунків експортного бюджетного відшкодування.
Посилання податкової інспекції на неможливість відшкодування
податку через відсутність актів зустрічних перевірок
постачальників позивача не відповідають нормам чинного
законодавства, оскільки це не передбачено Законом України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Податкові органи можуть
здійснювати вищезазначені перевірки, але відсутність висновків за
ними не може перешкоджати відшкодуванню коштів з бюджету, оскільки
Закон не ставить в залежність одне від іншого.
Разом з цим колегія суддів Вищого господарського суду України
вважає, що господарські суди першої та апеляційної інстанції
необгрунтовано дійшли висновку щодо задоволення позову в частині
стягнення процентів, нарахованих на підставі п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст.
7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Визначаючи правові підстави та строки експортного відшкодування,
господарські суди першої та апеляційної інстанцій керувалися
вимогами пункту 8.1., п. 8.6. ст. 8 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, який визначає право на отримання
експортного відшкодування протягом 30 календарних днів з дня
подання розрахунку експортного відшкодування .
Однак, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення процентів
нарахованих на суму експортного відшкодування, суди виходили із
вимог ч. 5 п.п. 7.7.3. п. 7.7. ст. 7 вказаного Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, згідно якої суми, не відшкодовані платнику податку
протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною
заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються
проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного
банку України.
Колегія суддів вважає, що у господарського суду були відсутні
підстави для застосування до спірних правовідносин ч. 5 п.п.
7.7.3. п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
за наявності приписів, встановлених
статтею 8 цього Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
/в редакції від 01.06.2000/,
яка безпосередньо визначає особливості оподаткування операцій з
вивезенням /пересиланням/ товарів /робіт, послуг/ за межі митної
території України, в тому числі, строки та порядок експортного
відшкодування та, при цьому, не містить вимог щодо нарахування
процентів на суму експортного відшкодування, або ж відсилання до
порядку відшкодування ПДВ, визначеного п.п. 7.7.3. ст. 7 Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
/як було передбачено в редакції ст. 8 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
до внесення змін
Законом України від 01.06.2000 № 1783-ІІІ ( 1783-14 ) (1783-14)
/.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова
Я-ського апеляційного господарського суду від 02.09.2003р. та
рішення Господарського суду Ч-ської області від 10.07.2003 року у
справі № Х4 підлягають зміні в частині стягнення процентів,
нарахованих на суму експортного відшкодування. В іншій частині
рішення та постанова по справі є законними та обґрунтованими.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Н-ської об'єднаної Державної податкової
інспекції в Ч-ській області задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Ч-ської області від 10.07.2003 року
та постанову Я-ського апеляційного господарського суду від
02.09.2003р. у справі № Х4 змінити.
3. Рішення Господарського суду Ч-ської області від 10.07.2003 року
у справі № Х4 скасувати в частині стягнення відсотків в сумі 128
061,00грн.
4. В іншій частині рішення господарського суду Ч-ської області від
10.07.2003 року та постанову Я-ського апеляційного господарського
суду від 02.09.2003 року у справі № Х4 залишити без змін.