Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.09.2003 року (залишено без змін постанову ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого судді,
суддів;
за участю представника фірми "XXX" - дочірнього підприємства
спільного українсько-італійського підприємства у формі ТОВ "YYY" -
присутній,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фірми
"XXX" - дочірнього підприємства спільного українсько-італійського
підприємства у формі ТОВ "YYY",
встановила:
У липні 2002 року фірма "XXX" - дочірнє підприємство спільного
українсько-італійського підприємства у формі ТОВ "YYY" звернулась
до господарського суду Н-ської області з позовом до ВАТ "ZZZ" про
визнання недійсними п. 10.2 договорів від ХХ липня 2002 року за №№
Х0; Х1; Х2; Х3 та Х5, укладених між сторонами. Позовні вимоги
обґрунтовувались тим, що спірні пункти договорів містять
положення, які суперечать законодавству України про акцизний збір
та порушують захищені законом права позивача як підприємства з
іноземною інвестицією.
Рішенням господарського суду Н-ської області від ХХ-ХХ жовтня 2002
року визнано недійсними пункти 10.2 договорів від ХХ липня 2002
року за №№ Х0; Х1; Х2; Х3 та Х5, укладених між сторонами.
Визначено, що до фірми "XXX" -дочірнього підприємства спільного
українсько-італійського підприємства у формі ТОВ "YYY" у питаннях
оподаткування застосовується законодавство, яке діяло на момент
внесення іноземної інвестиції. Зобов'язано ВАТ "ZZZ"
відвантажувати нафтопродукти, виготовлені згідно зазначених вище
договорів, без попередньої сплати акцизного збору та надання
письмового підтвердження банківської установи про його
перерахування, вважаючи, що вказані нафтопродукти не є підакцизним
товаром і таким, що не підлягає оподаткуванню акцизним збором для
ВАТ "ZZZ" у рамках цих договорів.
Постановою Ч-ського апеляційного господарського суду від ХХ січня
2003 року вищевказане рішення суду залишено без змін.
Це рішення та постанова мотивовані тим, що згідно з Законом
України "Про інвестиційну діяльність" ( 1560-12 ) (1560-12)
держава гарантує
захист іноземних інвестицій та застосування спеціального
законодавства, яке діяло на момент внесення іноземної інвестиції.
У даній справі станом на ХХ березня 1992 року (момент внесення
іноземної інвестиції) діяв Закон України "Про акцизний збір"
( 1996-12 ) (1996-12)
від 18 грудня 1991 року, за яким нафтопродукти не були
включені в перелік товарів, на які встановлений акцизний збір".
Платником акцизного збору є позивач. Тому вимога в договорах про
перерахування позивачем суми акцизного збору до початку
відвантаження вироблених нафтопродуктів не узгоджується з
законодавством України.
Постановою Вищого господарського суду України від ХХ травня 2003
року № Х8 рішення господарського суду Н-ської області від ХХ-ХХ
жовтня 2002 року та постанову Ч-ського апеляційного господарського
суду від ХХ січня 2003 року скасовано, а справу передано на новий
розгляд до суду першої інстанції.
Дана постанова обгрунтована тим, що судами першої та апеляційної
інстанції не враховано те, що ст. 4 Закону України "Про усунення
дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької
діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного
походження" ( 1457-14 ) (1457-14)
скасована дія Закону України "Про іноземні
інвестиції" ( 2198-12 ) (2198-12)
від 13 березня 1992 року та постанова
Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України
"Про іноземні інвестиції" ( 2198а-12 ) (2198а-12)
від 13 березня 1992 року.
Крім того, згідно з положеннями Закону України "Про усунення
дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької
діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного
походження" ( 1457-14 ) (1457-14)
та рішення Конституційного Суду України
( v001p710-02 ) (v001p710-02)
від 29 січня 2002 року відмовляється у наданні та
припиняються раніше надані пільги у сфері валютного і митного
регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів)
підприємствам з іноземними інвестиціями, їх дочірнім підприємствам
незалежно від часу внесення іноземної інвестиції та їх реєстрації.
Ухвалою Верховного Суду України від ХХ серпня 2003 року порушено
провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого
господарського суду України від ХХ травня 2003 року № Х8 за
касаційною скаргою фірми "XXX" - дочірнього підприємства спільного
українсько-італійського підприємства у формі ТОВ "YYY", де
поставлено питання про скасування зазначеної постанови та
припинення провадження у справі. Посилання зроблені на порушення
норм матеріального права та застосування Вищим господарським судом
України нормативно-правового акта, що суперечить Конституції
України.
Заслухавши доповідача, пояснення представника фірми "XXX"
-дочірнього підприємства спільного українсько-італійського
підприємства у формі ТОВ "YYY", яка підтримала доводи касаційної
скарги та просила її задовольнити, перевіривши матеріали справи,
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
дійшла висновку, що касаційну скаргу слід залишити без
задоволення, а постанову Вищого господарського суду України від ХХ
травня 2003 року № Х8 - без змін.
Як встановлено, судами першої та апеляційної інстанцій, між
позивачем та ВАТ "ZZZ" ХХ липня 2002 року було укладено договори
за №№ Х0; Х1; Х2; Х3 та Х5 на переробку давальницької сировини. До
умов цих договорів пунктом 10.2 внесено вимогу, що Замовник
(позивач) до початку відвантаження вироблених нафтопродуктів
здійснює перерахування акцизного збору на підакцизні нафтопродукти
на рахунок Виконавця (відповідача).
Фірма "XXX" у своєму позові ставила питання про визнання
недійсними пунктів 10.2 вищевказаних договорів. Посилання були
зроблені на те, що платником акцизного збору у правовідносинах, що
склалися за угодами, є підприємство з іноземними інвестиціями, яке
звільнено від сплати акцизного збору та інших податків згідно
Закону України "Про інвестиційну діяльність" ( 1560-12 ) (1560-12)
.
Рішенням суду першої інстанції позов було задоволено, а постановою
апеляційної інстанції це рішення залишено без змін.
Оскарженою постановою Вищого господарського суду України наведені
вище судові рішення скасовано та обгрунтовано зазначено, що
юридичні висновки зроблені без урахування норм матеріального
права.
Так, порядок сплати суб'єктами підприємницької діяльності
акцизного збору регулюється Декретом Кабінету Міністрів України
"Про акцизний збір" ( 18-92 ) (18-92)
від 26 грудня 1992 року з наступними
змінами.
Відповідно до пункту "а" статті 2 цього Декрету ( 18-92 ) (18-92)
платниками акцизного збору є суб'єкти підприємницької діяльності,
а також їх філії, відділення (інші відокремлені підрозділи) -
виробники підакцизних товарів на митній території України, у тому
числі з давальницької сировини по товарах (продукції), на які
встановлено ставки акцизного збору у твердих сумах, а також
замовники, за дорученнями яких виготовляється продукція на
давальницьких умовах по товарах, на які встановлено ставки
акцизного збору у відсотках до обороту, які сплачують акцизний
збір виробнику.
Відтак, пункти 10.2 укладених сторонами договорів на переробку
давальницької сировини фактично кореспондують із наведеною нормою
Декрету ( 18-92 ) (18-92)
.
Статтею 4 Закону України "Про усунення дискримінації в
оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з
використанням майна та коштів вітчизняного походження" ( 1457-14 ) (1457-14)
скасована дія таких нормативних актів:
- Закону України "Про іноземні інвестиції" ( 2198-12 ) (2198-12)
від 13
березня 1992 року;
- Декрету Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року "Про
режим іноземного інвестування" ( 55-93 ) (55-93)
;
- постанови Верховної Ради України "Про порядок введення в дію
Закону України "Про іноземні інвестиції" ( 2198а-12 ) (2198а-12)
від 13
березня 1992 року;
- пункту 5 постанови Верховної Ради України "Про порядок введення
в дію Закону України "Про режим іноземного інвестування"
( 93/96-ВР ) (93/96-ВР)
.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про усунення дискримінації
в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з
використанням майна та коштів вітчизняного походження"
( 1457-14 ) (1457-14)
, пункту 1.2 резолютивної частини рішення
Конституційного Суду України від 29 січня 2002 року
( v001p710-02 ) (v001p710-02)
№ 1-рп/2002, із уточненням тексту згідно ухвали
Конституційного Суду України від 14 березня 2002 року № З-уп/2002
( va03u710-02 ) (va03u710-02)
, положення частини першої статті 5 Закону України
"Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів
підприємницької діяльності, створених з використанням майна та
коштів вітчизняного походження" ( 1457-14 ) (1457-14)
у взаємозв'язку з
іншими положеннями цього Закону ( 1457-14 ) (1457-14)
є підставою як для
відмови у наданні, так і для припинення раніше наданих пільг у
сфері валютного і митного регулювання та справляння податків,
зборів (обов'язкових платежів) підприємствам з іноземними
інвестиціями, їх дочірнім підприємствам незалежно від часу
внесення іноземної інвестиції та її реєстрації.
Наведене свідчить, що норми цього Закону ( 1457-14 ) (1457-14)
поширюються
на фірму "XXX" - дочірнє підприємство спільного
українсько-італійського підприємства "YYY", що має іноземні
інвестиції.
Таким чином, Вищий господарський суд України обгрунтовано скасував
рішення господарського суду Н-ської області від ХХ-ХХ жовтня 2002
року та постанову Ч-ського апеляційного господарського суду від ХХ
січня 2003 року у зв'язку з неправильним застосуванням норм
матеріального права і передав справу на новий розгляд до суду
першої інстанції.
Враховуючи викладене і керуючись статтями 111-17 - 111-20 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України
постановила:
Касаційну скаргу фірми "XXX" - дочірнього підприємства спільного
українсько-італійського підприємства у формі ТОВ "YYY" залишити
без задоволення, а постанову Вищого господарського суду України
від ХХ травня 2003 року № Х8 - без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.