ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
17.12.2002                                   Справа N 3398-9/302
 
    Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого          Кочерової Н.О.,
суддів:              Рибака В.В.,
                     Уліцького А.М.
розглянувши          Фермерського господарства “Зимовець”
касаційну скаргу     Конотопського району
на постанову         від 04.07.02р. Харківського апеляційного
                     господарського суду
та на ухвалу         від 25.03.02р.
у справі             № 3398-9/302
господарського суду  Сумської області
за позовом           ВАТ “Конотопський комбінат хлібопродуктів”
до                   Фермерського господарства “Зимовець”
 
Про   стягнення 7671,58 грн.
 
за участю представників сторін
від позивача:        Карпенко С.С., дов. від 16.12.02р.
від відповідача:     у засідання не прибув
 
                       В С Т А Н О В И В:
 
11.08.2000р.    ВАТ   “Конотопський   комбінат   хлібопродуктів”
звернулося  до арбітражного суду Сумської області з  позовом  до
Фермерського господарства “Зимовець” про стягнення 7671,58  грн.
вартості     дизпалива,     отриманого     у     позивача     за
товаро-транспортними  накладними №  369,  №  36  та  дорученнями
№  030755  від 10.04.98р., № 030756 від 27.04.98р. та насіннєвої
пшениці,  отриманої за товаротранспортною накладною № 722645  та
дорученню № 030787 від 15.04.98р.
 
Рішенням  господарського суду Сумської області від  11.09.2000р.
позов було задоволено.
 
За  заявою Фермерського господарства “Зимовець” від 21.03.2001р.
рішення  було  переглянуто  за  нововиявленими  обставинами   та
ухвалою арбітражного суду Сумської області від 23.04.2001р. було
залишено без змін.
 
Ухвалою арбітражного суду Сумської області від 11.06.2001р.  був
змінений порядок виконання рішення у справі шляхом звернення  на
майно відповідача.
 
11.02.2002р.  Фермерське господарство “Зимовець”  звернулося  до
суду  з  заявою  про відстрочку та розстрочку виконання  рішення
посилаючись  на Закон України від 18.01.2001р. №  2237-111  “Про
врегулювання  заборгованості за бюджетними  позичками,  наданими
державним та іншим сільськогосподарським підприємствам усіх форм
власності  і  господарювання”  та “Порядок  визначення  переліку
підприємств  та  врегулювання відповідних сум заборгованості  за
бюджетними    позичками,    наданими    державним    та    іншим
сільськогосподарським  підприємствам  усіх  форм   власності   і
господарювання  через  обслуговуючі,  заготівельні  і  переробні
підприємства”  затверджений наказом № 207/335  від  11.07.2001р.
Міністерства аграрної політики та Міністерства фінансів.
 
Ухвалою господарського суду Сумської області від 25.03.2002р.  в
задоволенні цієї заяви було відмовлено з тих підстав, що  згідно
п.   2.3.   та   розділу   3  зазначеного  Порядку   передбачена
реструктуризації  боргів  на 8 років  тільки  заборгованості  по
бюджетних  позичках,  виданих  згідно  з  постановами   Кабінету
Міністрів  України, які перераховані в додатку №  2  Порядку.  А
постанови Кабінету Міністрів України № 77 та № 1476, на підставі
яких  надавалися  позички відповідачу, в зазначений  додаток  не
включені,   тому   заборгованість   відповідача   не    підлягає
реструктуризації.
 
Непогоджуючись з ухвалою суду відповідач звернувся з апеляційною
скаргою  до Харківського апеляційного господарського суду,  який
постановою від 04.07.2002р. оскаржувану ухвалу залишив без змін,
а скаргу без задоволення.
 
У  касаційній скарзі ставиться вимога про скасування  ухвали  та
постанови у справі з посиланням на п. 2.2. зазначеного  Порядку,
який    передбачає    реструктуризацію    заборгованості    всім
підприємствам усіх форм власності і господарювання. Не включення
TC  “Зимовець” управлінням сільського господарства Конотопського
району до реєстру підприємств, на думку скаржника, не є причиною
для відмови в наданні реструктуризації.
 
Заслухавши    суддю-доповідача   Уліцького    А.М.,    пояснення
представників  сторін,  перевіривши  матеріали  справи   та   їх
відповідність  чинному  законодавству  Вищий  господарський  суд
України  не  вбачає  підстав для задоволення  касаційної  скарги
виходячи з наступного.
 
При вирішенні питання про застосування відстрочки або розстрочки
виконання рішення суд повинен керуватися статтею 121 ГПК України
( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  яка  передбачає, що при наявності  обставин,  що
ускладнюють  виконання рішення або роблять його  неможливим,  за
заявою  сторони, державного виконавця, за поданням прокурора  чи
його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який
видав  виконавчий  документ, у десятиденний строк  розглядає  це
питання  у  судовому засіданні з викликом сторін,  прокурора  чи
його  заступника і у виняткових випадках, залежно  від  обставин
справи,  може  відстрочити  або розстрочити  виконання  рішення,
ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
 
Таким   чином,   для  застосування  відстрочки  або   розстрочки
виконання   рішення  судом  необхідною  є  наявність  виняткових
обставин,  які  ускладнюють виконання рішення або  роблять  його
неможливим.
 
У  заяві про відстрочку та розстрочку виконання рішення у справі
ФГ  “Зимовець”  в  якості  підстави застосування  відстрочки  та
розстрочки   послалося   на   прийняття   Закону   України   від
18.01.2001р.  №  2237-111  “Про врегулювання  заборгованості  за
бюджетними    позичками,    наданими    державним    та    іншим
сільськогосподарським  підприємствам  усіх  форм   власності   і
господарювання” та “Порядку визначення переліку  підприємств  та
врегулювання   відповідних  сум  заборгованості  за   бюджетними
позичками,  наданими  державним та  іншим  сільськогосподарським
підприємствам   усіх  форм  власності  і  господарювання   через
обслуговуючі,    заготівельні    і    переробні    підприємства”
затверджений  наказом  №  207/335 від 11.07.2001р.  Міністерства
аграрної політики та Міністерства фінансів.
 
Розділ  3 зазначеного Порядку визначає порядок прийняття  рішень
про  списання  заборгованості. Відповідно до цього  розділу  для
прийняття   рішення  щодо  включення  до  переліку  підприємства
звертаються до регіональних комісій з питань проведення  санації
підприємств агропромислового комплексу, і на підставі протоколів
засідань  регіональних  комісій  з  питань  проведення   санації
підприємств  агропромислового  комплексу  управління   (відділи)
сільського  господарства  і  продовольства  районних   державних
адміністрацій  готують  реєстри  підприємств  (організацій)   та
відповідних  сум,  що  підлягають  урегулюванню,  завіряють   їх
гербовою   печаткою,   погоджують   з   відповідними   районними
державними  адміністраціями та подають на  розгляд  Міністерства
агропромислового  комплексу АРК, головних  управлінь  сільського
господарства  і  продовольства обласних державних адміністрацій.
Міністерство агропромислового комплексу АРК, головні  управління
сільського  господарства  і  продовольства  обласних   державних
адміністрацій відповідно за погодженням з Радою міністрів АРК та
обласними   державними  адміністраціями  разом  з  регіональними
комісіями    з    питань    проведення    санації    підприємств
агропромислового   комплексу,  обласними   органами   Державного
казначейства   та   Пенсійного  фонду  на  підставі   пропозицій
управлінь  (відділів)  сільського господарства  і  продовольства
районних   державних  адміністрацій  в  місячний  термін   після
набрання чинності цим Порядком визначають перелік підприємств та
відповідних  сум, що підлягають врегулюванню згідно зі  статтями
1,  2  Закону,  приймають  відповідне  рішення,  завіряють  його
гербовою  печаткою  та  подають Міністерству  аграрної  політики
України.   Мінагрополітики  України  за  результатами   розгляду
створеної  ним  комісії  матеріалів  надає  для  погодження   до
Кабінету   Міністрів  України  відповідні  суми,  що  підлягають
урегулюванню  за  областями, та після погодження  своїм  наказом
затверджує перелік підприємств та відповідні суми, що підлягають
урегулюванню.
 
Таким   чином,   зазначене  положення  передбачає   врегулювання
заборгованості  у несудовому порядку та не передбачає  прийняття
рішення про списання та реструктуризацію заборгованості судом на
основі цього положення.
 
Враховуючи наведене, оскільки обставини передбачені ст. 121  ГПК
України  ( 1798-12  ) (1798-12)
          відсутні судами  першої  та  апеляційної
інстанцій було правомірно відмовлено у задоволенні клопотання ФГ
“Зимовець” про відстрочку та розстрочку виконання рішення,  тому
підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.
 
Керуючись  ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11,  111-13  ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
Постанову  Харківського  апеляційного  господарського  суду  від
04.07.2002р. та ухвалу господарського суду Сумської області  від
25.03.2002р.  у  справі  № 3398-9/302 залишити  без  змін,  а  у
задоволенні    касаційної   скарги   Фермерського   господарства
“Зимовець” відмовити.
 
Головуючий          Н. Кочерова
 
Судді:              В. Рибак
 
                    А. Уліцький