ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.12.2002 Справа N 3/101
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого – Плахотнюк С.О.,
суддів: Панченко Н.П. , Плюшко І.А.
розглянувши касаційну скаргу ВАТ “Київмедпрепарат”
на ухвалу від 18.06.02
Львівського апеляційного господарського суду
та ухвалу від 27.02.02
господарського суду Івано-Франківської області
у справі № 3/101
за позовом ВАТ “Київмедпрепарат”
до ДП “Обласний аптечний склад”
про звернення стягнення на майно
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від
27.02.02 зупинено провадження у справі № 3/101 на підставі того,
що відповідач є державним підприємством і позовні вимоги про
звернення стягнення на його майно не можуть бути розглянуті.
Закон України від 29.11.01 № 2864-ІІІ “Про введення мораторію на
примусову реалізацію майна” передбачає встановлення мораторію на
застосування примусової реалізації майна державних підприємств
до вдосконалення визначеного законами України механізму
примусової реалізації майна.
Позивач звертається з касаційною скаргою на ухвалу Львівського
апеляційного господарського суду від 18.06.02, якою йому не
поновлено пропущений строк на оскарження в апеляційну інстанцію
і на ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від
27.02.02 вважаючи, що господарським судом неправильно
застосовано Закон України “Про введення мораторію на примусову
реалізацію майна” до спірних правовідносин.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи,
що скаржник не ставить вимогу про повернення справи до
апеляційної інстанції, керуючись ст. 107 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
розглядає його касаційну скаргу на ухвалу господарського суду
Івано-Франківської області від 27.02.02.
Заслухавши представника ВАТ “Київмедпрепарат”, який підтримав
касаційну скаргу щодо оскарження ухвали господарського суду
Івано-Франківської області, перевіривши правильність
застосування судом норм матеріального і процесуального права,
колегія суддів Вищого господарського суду України вважає
касаційну скаргу як таку, що підлягає задоволенню з таких
підстав: в січні 2002 року ВАТ “Київмедпрепарат” звернулося до
господарського суду Івано-Франківської області з позовом про
звернення стягнення на майно в розмірі 48 438 грн.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що ДП “Обласний аптечний
склад” м. Івано-Франківськ визнана претензія від 26.06.00, в
якій зазначалась сума боргу за відпущену медичну продукцію.
Платіжна вимога про списання боргу була повернута без виконання
Івано-Франківським Укрсоцбанком на підставі ст. 19 Закону
України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Відповідач не заперечував по суті проти позову, просив суд позов
залишити без задоволення, посилаючись на Закон України “Про
введення мораторію на примусову реалізацію майна” від 29.11.01 №
2864-ІІІ.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області розгляд
справи зупинено на підставі зазначеного Закону до вдосконалення
визначеного законами України механізму примусової реалізації
майна.
Вищий господарський суд України вважає ухвалу господарського
суду Івано-Франківської області як таку, що винесена з
порушенням вимог чинного законодавства.
Мотиви за якими зупинено розгляд справи на невизначений строк не
передбачені серед підстав у ст. 79 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
і не
витікає із Закону України “Про введення мораторію на примусову
реалізацію майна”.
У відповідності з рішенням Конституційного Суду України від
9.07.2002 року право особи на звернення до суду за вирішенням
спору (ст. 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
) не може бути
обмежена законом, іншими нормативно-правовими актами, тим більше
необґрунтованою, у даному випадку, ухвалою суду про зупинення
розгляду справі по суті.
Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу
на практику Вищого господарського суду і Верховного суду України
в аналогічних спорах і зазначає, що у разі, коли боржник визнав
претензію, але у нього відсутні кошти, кредитор відповідно до
вимог ст.ст. 6 і 32 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 412 ЦПК України,
набув права звернутися до судового органу з позов про звернення
стягнення на майно боржника (як засіб задоволення вимог
кредитора).
При розгляді справи по суті суду слід дослідити не тільки момент
порушення права на захист (ст.ст. 71, 75 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
)
а і вимоги ст. 80 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, якщо строк позовної
давності пропущено з поважних причин, порушене право підлягає
захисту.
З урахуванням викладеного і керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-
9, 111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу ВАТ “Київмедпрепарат” задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від
27.02.02 скасувати.
3. Справу № 3/101 за позовом ВАТ “Київмедпрепарат” до ДП
“Обласний аптечний склад” м. Івано-Франківськ про звернення
стягнення на майно направити до господарського суду Івано-
Франківської області для розгляду по суті.
Головуючий Плахотнюк С.О.
Судді : Панченко Н.П.
Плюшко І.А.