ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.12.2002 Справа N 28/522
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Усенко Є.А.,
суддів : Глос О.І.,
Жаботиної Г.В.
розглянувши матеріали Державної податкової інспекції у
касаційної скарги Дніпровському районі м. Києва
на постанову від 02.09.2002 Київського
апеляційного господарського суду
у справі № 28/522
господарського суду м. Києва
за позовом Державної податкової інспекції у
Дніпровському районі м. Києва
до відповідачів: - приватного підприємства “Вектор-
98”;
- ТОВ “Віра-Ікона”,
про визнання угоди недійсною
за участю представників сторін
від позивача: Малкоч Т.В
від 1-го відповідача: не з”явився
від 2-го відповідача Князьська Н.А.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 18.12.2001 у справі №
28/522 (суддя Борисенко І.В.), залишеним без змін постановою
Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2002,
відмовлено в задоволенні позову ДПІ в Дніпровському районі м.
Києва до ПП “Вектор – 98” і ТОВ “Віра-Ікона” по визнанню угоди
недійсною на підставі ст. 49 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
з мотивів неподання позивачем доказів укладення
спірної угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави.
ДПІ у Дніпровському районі м. Києва в касаційній скарзі просить
скасувати рішення господарського суду м. Києва від 18.12.2001 і
постанову Київського апеляційного господарського суду від
02.09.2002 у справі № 28/522 та прийняти нове рішення про
задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування
господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального
права, а саме: ст. 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
оскільки порушення інтересів держави в даному випадку полягало в
намірі ПП “Вектор-98” приховати від оподаткування грошові кошти,
що підтверджується неоплатою останнім податків при проведенні
взаєморозрахунків за спірним договором.
Заслухавши пояснення представників позивача і відповідача,
розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали
справи та проаналізувавши на підставі встановлених в ній
фактичних обставин правильність застосування апеляційним
господарським судом норм матеріального і процесуального права,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на
підставі договору № 7 від 05.04.1999, укладеного між
відповідачами, ПП “Вектор-98” виконало, а ТОВ “Віра-Ікона”
прийняло роботи, про що свідчить податкова накладна № 11 від
04.05.1999, акт здачі-приймання виконаних робіт від 04.05.1999
та платіжне доручення № 107 від 04.06.1999 на суму 4500 грн. При
цьому, обидва відповідачі на час укладання спірної угоди в
установленому законом порядку були зареєстровані як суб”єкти
підприємницької діяльності і як платники податків.
Колегія суддів Вищого господарського суду вважає, що
господарські суди першої та апеляційної інстанції всебічно
дослідили всі обставини справи і прийшли до правильного висновку
стосовно необґрунтованості позову про визнання недійсним
договору № 7 від 05.04.1999 на підставі ст. 49 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, з огляду на наступне.
Необхідними умовами для визнання угоди недійсною відповідно до
ст. 49 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
є укладення її з метою, завідомо
суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу
хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.
Наявність умислу у сторін угоди означає, що вони, виходячи з
обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати
протиправність угоди, що укладається, і суперечність її мети
інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо
допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної
особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної
особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на
це належні повноваження.
В порушення вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
(згідно з якою кожна сторона повинна довести
ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог
і заперечень, позивач не подав доказів наявності умислу у
відповідачів на укладання угоди, завідомо
суперечної інтересам держави і суспільства, крім посилання на
несплату податків до бюджету при проведенні взаєморозрахунків за
спірним договором.
Правомірно судами попередніх інстанцій не було взято до уваги і
доводи позивача щодо неповідомлення ПП “Вектор-98” органів
державної реєстрації про своє місцезнаходження і неподання
податкової звітності до органів державної податкової служби,
оскільки: по-перше, відповідно до матеріалів справи (статуту,
довідки з ЄДРПОУ, довідок міськвідділу міліції, ЖЕК № 4) останнє
зареєстровано за адресою свого засновника і власника,
місцезнаходження якого відомо (254205, м. Київ, пр.Оболонський,
16-є, кв.297); по-друге, згідно з текстом позовної заяви
останній звіт ПП “Вектор-98 подало у травні 1999 р. (тобто вже
після укладання спірного договору).
Крім того, слід зазначити, що позивачем не подано і доказів
вжиття заходів органами державної податкової служби щодо
примусового стягнення податкового боргу з ПП “Вектор-98”
відповідно до вимог чинного законодавства, або скасування
державної реєстрації останнього у зв”язку з неподанням
податкової звітності і неповідомленням органів державної
реєстрації про зміну місцезнаходження, а також доказів порушення
кримінальної справи по факту ухилення від сплати податків
відносно посадових осіб ПП “Вектор-98”.
З огляду на викладене, господарські суди попередніх інстанцій
прийшли до правильного висновку стосовно порушення позивачем
вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
у зв”язку з неподанням відповідних доказів в
обгрунтування позовних вимог.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що постанова Київського апеляційного
господарського суду від 02.09.2002 у справі № 28/522 відповідає
вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у
зв”язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст.
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Дніпровському
районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Київського
апеляційного господарського суду від 02.09.2002 у справі №
28/522 – без змін.
Головуючий Є.Усенко
Судді О.Глос
Г.Жаботина