ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.12.2002 Справа N 20-6/037-7/370-5/572
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю “Ярд” на постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 19.09.2002р.
у справі № 20-6/097-7/370-5/572
господарського суду м. Севастополя
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ярд”
до відповідача Акціонерно-комерційного банку соціального
розвитку “Укрсоцбанк” в особі Севастопольської філії,
до відповідача Спільного українсько-турецького підприємства
“Достпласт”
про розірвання договору
та за зустрічним позовом Акціонерно-комерційного банку
соціального розвитку “Укрсоцбанк” в особі Севастопольської філії
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ярд”
про зобов’язання зареєструвати право власності
за участю представників:
ТОВ “Ярд” – Козирев Д.К. за дов. від 01.07.2002р. № 118;
АКБ “Укрсоцбанк” – Твердохліб О.С. за дов. від 07.09.2001р. № 02-
12/532; Кисельов М.Є за дов. від 10.12.2001р. № 02-17/716;
СП “Достпласт” – не з’явилися
В С Т А Н О В И Л А :
Товариство з обмеженою відповідальністю “Ярд” звернулося до
господарського суду м. Севастополя з позовом про розірвання
договору застави від 09.04.98р., який укладено між Акціонерно-
комерційним банком соціального розвитку “Укрсоцбанк” в особі
Севастопольської міської дирекції, Спільним українсько-турецьким
підприємством “Достпласт” та Товариством з обмеженою
відповідальністю “Ярд”, в силу якого заставою забезпечувалось
виконання зобов’язань другого відповідача за договором № 105 від
06.04.98р. щодо повернення кредиту у сумі 104000грн. та
відшкодування збитків перед першим відповідачем. В обгрунтування
заявленого позову, позивач посилається на те, що вказаний
договір не може бути виконаний, що згідно з ст. 222 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
тягне припинення зобов’язань (а.с.5-7). До прийняття
рішення у справі, ТОВ “Ярд” змінило предмет позову та просить
припинити дію договору застави на підставі ст.ст. 6,222 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
(а.с.63).
АКБ “Укрсоцбанк” в особі Севастопольської філії, заперечуючи
проти заявленого позову, посилається на те, що: відсутність
документа про реєстрацію права власності на майно, що є
предметом застави, не є підставою для звільнення позивача від
зобов’язань за договором застави; позивач умисно не здійснює дій
по реєстрації права власності на майно (а.с.30-31).
До вирішення даного спору по суті, АКБ “Укрсоцбанк” в особі
Севастопольської філії подало для спільного розгляду з первісним
зустрічний позов про зобов’язання ТОВ “Ярд” оформити та
зареєструвати право власності на належне йому майно. В
обгрунтування заявленого позову, АКБ “Укрсоцбанк” в особі
Севастопольської філії вказує на те, що ТОВ “Ярд” не здійснює
дій щодо реєстрації права власності на належне йому майно, чим
перешкоджає зверненню стягнення на це майно, яке знаходиться у
заставі (а.с.48-49). Поданий зустрічний позов прийнято до
спільного розгляду з первісним відповідно до ухвали
господарського суду м. Севастополя від 07.06.2002р. (а.с.55).
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 29.07.2002р. у
задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено
(а.с.84). Приймаючи рішення про відмову у задоволенні первісного
позову, суд першої інстанції виходив з того, що визнання
недійсним реєстраційного посвідчення на нерухоме майно, яке
знаходиться у заставі, не є підставою для припинення права
власності на майно. У зустрічному позові відмовлено з тих
підстав, що чинне законодавство не передбачає обов’язку власника
нерухомого майна реєструвати об’єкт власності в БТІ та ДРОНМ.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 19.09.2002р. рішення господарського суду м. Севастополя від
29.07.2002р. залишено без змін (а.с.109-110).
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ТОВ “Ярд”
звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою та просить їх скасувати в частині відмови у задоволенні
первісного позову, а заявлений ним позов задовольнити.
У поданій касаційній скарзі скаржник посилається на те, що суди
допустили порушення норм матеріального права, не застосувавши
ст. 222 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, відповідно до якої зобов’язання
припиняється неможливістю виконання, якщо вона викликана
обставинами, за які боржник не відповідає. При цьому, ТОВ “Ярд”
вказує, що неможливість реалізації предмета застави виникла у
зв’язку з прийняттям наказу Державного комітету будівництва,
архітектури та житлової політики України від 09.06.98р. № 121
( z0399-98 ) (z0399-98)
, яким затверджено Інструкцію про порядок державної
реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, що
перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, згідно якої
документи, які є у нього, не є правовстановлюючими.
Відповідач у справі – АКБ “Укрсоцбанк” в особі Севастопольської
філії у відзиві на касаційну скаргу, вважаючи її доводи
безпідставними, просить залишити її без задоволення, а рішення
господарського суду м. Севастополя від 29.07.2002р. та постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
19.09.2002р. – без змін.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить
касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно до ст. 222 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, зобов'язання
припиняється неможливістю виконання, якщо вона викликана
обставинами, за які боржник не відповідає. Зокрема, згідно ст.
210 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, боржник звільняється від
відповідальності за невиконання або неналежне виконання
зобов'язання, якщо інше не встановлено законом, коли невиконання
або неналежне виконання зобов'язання обумовлено умислом або
необережністю кредитора.
Припинення зобов’язання, за змістом ст. 222 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, можливе лише за наявності у сукупності наступних
умов:
- неможливості боржника здійснити передбачені зобов’язанням
дії, спрямовані на його виконання;
- неможливість виконання виникла з причин, які не залежать
від боржника.
Суд апеляційної інстанції вірно визначивё що відповідно до умов
договору застави, у позивача не виникло зобов’язання
зареєструвати право власності на майно, яке є об’єктом застави;
реєстрація права власності не є предметом вказаного договору.
Отже, неможливість зареєструвати майно, якщо вона і має місце,
не може бути підставою припинення зобов’язань за вказаним
договором. Також не є зобов’язанням позивача за вказаним
договором реалізація майна, яке знаходиться у заставі.
Крім того, відсутність реєстрації права власності на майно не
тягне за собою припинення права власності на нього; позивач не
позбавлений права звернутися до суду з позовом про визнання
права власності на майно, у випадку відсутності
правовстановлюючих документів, необхідних для реєстрації права
власності.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного
висновку щодо необгрунтованості вимог первісного позову.
В силу п. 1.5 Інструкції про порядок державної реєстрації права
власності на об’єкти нерухомого майна, що перебувають у
власності юридичних та фізичних осіб, яка затверджена наказом
Державного комітету будівництва, архітектури та житлової
політики України від 09.06.98р. № 121 ( z0399-98 ) (z0399-98)
, державна
реєстрація власності на об’єкти нерухомого майна здійснюється
комунальними підприємствами – бюро технічної інвентаризації.
Отже, ТОВ “Ярд” не є особою, яка може відповідати за заявленим
зустрічним позовом.
Відповідно до ст. 1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, підприємства,
установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі
іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність
без створення юридичної особи і в установленому порядку набули
статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право
звертатися до господарського суду згідно з встановленою
підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених
або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський суд порушує
провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та
організацій, які звертаються до господарського суду за захистом
своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону
України “Про судоустрій України” ( 3018-14 ) (3018-14)
є, зокрема, захист
гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних
інтересів юридичних осіб.
Разом з тим, особа, яка звернулася з зустрічним позовом – АКБ
“Укрсоцбанк” не є суб’єктом матеріального права, на захист якого
ним подано позов, оскільки йому не належить право власності на
нерухоме майно, що знаходиться у заставі.
За таких обставин, суд першої інстанції правомірно відмовив у
задоволенні вимог зустрічного позову, а суд апеляційної
інстанції – залишив прийняте у цій частині рішення без змін.
Враховуючи зазначене, постанова Севастопольського апеляційного
господарського суду від 19.09.2002р. відповідає нормам
матеріального та процесуального права і підстав для її
скасування колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
19.09.2002р. у справі № 20-6/037-7/370-5/572 господарського суду
м. Севастополя залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства
з обмеженою відповідальністю “Ярд” – без задоволення.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М.