ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.12.2002 Справа N 2-15/2467-2001
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Чабана В.В.
суддів: Мілєвського Й.Р., Остапенка М.І.
у відкритому судовому засіданні за участю представників
Дочірнього підприємства Гудима О.М. – директор, Пономаренко
“Спектр” ДАК “Титан” О.П. , Нижник Л.Г., Матяш С.Ф.,
Котляренко Л.І.
Красноперекопської ОДПІ в Братусин В.М., Куріна В.С.
АРК
розглянувши касаційну Красноперекопської ОДПІ в АРК
скаргу
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду
у справі № 2-15/12001-2001
господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом Дочірнього підприємства “Спектр”
ДАК “Титан”
до Красноперекопської ОДПІ в АРК
Про визнання недійсним рішення
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя
Дадинська Т.В.) від 15.04.2002 р. позов задоволено частково.
Визнано недійсним рішення Красноперекопської об’єднаної
Державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим
№ 300/23-1/22250499/4378 від 02.11.2001 р. в частині
донарахування податку на додану вартість в сумі 160716 грн.,
фінансових санкцій з податку на додану вартість в сумі 40179
грн., фінансових санкцій в 5-ти кратному розмірі в сумі 96172
грн. 45 коп. , фінансових санкцій в 20-ти кратному розмірі за
використання незареєстрованої книги обліку розрахункових
операцій в сумі 340 грн. та фінансових санкцій в сумі 2880 грн..
В решті позову відмовлено.
Так рішення прийняте з посиланням на те, що у частині, визнаній
судом недійсним, рішення ОДПІ суперечить чинному законодавству.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
(судді Заплава Л.М., Видашенко Т.С., Щепанська О.А.) від
13.07.2002р. вказане рішення залишене без змін з тієї самої
підстави.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями,
Красноперекопська об’єднана державна податкова інспекція в
Автономній Республіці Крим подала касаційну скаргу, в якій
просить рішення господарського суду АРК та постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду скасувати, а
рішення Красноперекопської ОДПІ залишити в силі, тобто відмовити
в позові.
На думку податкової служби, судами було допущено порушення норм
матеріального права, які полягають у тому, що, за твердженням
скаржника, згадані суди не застосували підпункт 3.2.8. пункту
3.2 ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, невірно застосували ст.ст. 3,17 Закону України
“Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
та
пункту 3 ст. 3 Закону України “Про патентування деяких видів
підприємницької діяльності” ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
.
У відзиві на касаційну скаргу Дочірнє підприємство “Спектр”
Державної акціонерної компанії “Титан” просить рішення і
постанову суду залишити без змін, а касаційну скаргу без
задоволення, оскільки вважає прийняті у справі рішення
обґрунтованими.
В судовому засіданні оголошувалась перерва, тому постанова
приймається 17.12.2002 р.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін,
Вищий господарський суд України
В С Т А Н О В И В:
Красноперекопською об’єднаною державною податковою інспекцією в
Автономній Республіці Крим здійснена комплексна документальна
перевірка Дочірнього підприємства “Спектр” Державної акціонерної
компанії “Титан” з питань дотримання валютного та податкового
законодавства за період з 01.01.2000р. по 01.07.2001р..
В цьому акті зазначено, що підприємством згідно договору № 06
від 10.03.2000р. передано МКП “Ритм” на відповідальне збереження
устаткування на суму 1726701 грн. з метою перевірки технічного
стану цього устаткування та визначення його реальної ринкової
вартості.
Устаткування передано згідно акта передачі від 10.03.2000р. МКП
“Ритм”, яке, як вбачається з акта перевірки, уклало угоду (в
акті не зазначено з ким) про надання експертного висновку щодо
ринкової вартості, переданого на відповідальне збереження
устаткування.
Згідно звіту про експертну оцінку (в акті знову ж таки не
зазначено, яка установа давала експертну оцінку) спірне майно
оцінено в сумі 964278 грн. у тому числі ПДВ в сумі 160716, 21
грн..
На підставі інвестиційної угоди від 12.06.2000р., зазначено в
акті перевірки, підприємство передало згадане устаткування МКП
“Ритм” як внесок у сумісну діяльність.
Вважаючи, що в даному випадку мав місце факт купівлі – продажу
спірного устаткування, податковою службою здійснено
донарахування ПДВ в сумі 160716, 20 грн..
В акті перевірки зазначено також, що згідно даних каси
підприємства підприємством за період з 01.01.2001р. по
19.10.2001р. за продані товари здійснені розрахункові операції з
фізичними та юридичними особами за готівку на суму 19243 грн.49
коп. через реєстратор розрахунковий операцій, який
незареєстрований і неопломбований в установленому порядку.
Крім того, в акті зазначено, що підприємство при здійснені
вказаних розрахунків використало незареєстровану книгу обліку
розрахункових операцій.
Разом з тим в акті зазначено, що підприємство здійснювало
торгівлю продукцією власного виробництва (форма) і розрахунки
здійснювало в касі підприємства з оформленням прибуткового
касового ордеру та з видачею відповідних квитанцій, підписаних і
засвідчених печаткою в установленому порядку.
В згаданому акті зазначено, і те, що підприємством з
01.01.2001р. по 19.10.2001р. здійснювалась торгівля в пунктах
продажу (зі складів) товарів за готівку без придбання торгового
патенту.
На підставі акта перевірки начальник Красноперекопської
об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній
Республіці Крим, рішенням від 02.11.2001р.
№ 300/23-1/22250499/4378 донарахував підприємству 161139,2 грн.
податку на додану вартість та застосував фінансові санкції:
- по ПДВ на суму 40519 грн.;
- за здійснення торгівлі без придбання торгового патенту у
подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін
діяльності (160 грн. х 2 х 9міс.), що складає 2880 грн.;
- за нероздрукування розрахункового документа у п’ятикратному
розмірі вартості проданих товарів, що складає 96172 грн. 45
коп. ;
- за використання незареєстрованого і неопломбованого
реєстратора розрахункових операцій у розмірі 20-ти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 340
грн.;
- за використання незареєстрованої книги обліку розрахункових
операції у розмірі 20-ти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян, що складає 340 грн..
-
Крім того, згаданим рішенням підприємству нарахована пеня по
прибутковому податку.
Підприємство погодилось з рішенням податкової служби лише в
частині нарахування пені по прибутковому податку, в решті
частини рішення вважає помилковим, тому 16.11.2001р. було
заявлено відповідний позов.
Обґрунтовуючи свої вимоги, підприємство послалось на те, що
спірне устаткування не продавалось МКП “Ритм”, а було передано
цьому підприємству у тимчасове користування, тому підстав для
донарахування ПДВ, та застосування штрафних санкцій з ПДВ у
податкової служби немає.
Стосовно застосування фінансової санкції за нероздрукування
розрахункового документа, за використання незареєстрованого і
неопломбованого реєстратора розрахункових операцій та за
використання незареєстрованої книги обліку розрахункових
операцій, то позивач стверджує, що він не займався торгівельною
діяльністю, передбаченою Законом України “Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, на підставі
якого до підприємства застосовані фінансові санкції.
Крім того, позивач звертає увагу, що він прийняв гроші від
покупця товарів в готівковій формі для погашення дебіторської
заборгованості вимушено, оскільки покупці не змогли
розрахуватись у безготівковій формі, при цьому оформляв
прибуткові касові ордери та видавав відповідні квитанції.
Застосування реєстратора розрахункових операцій та використання
книги обліку розрахункових операцій здійснювалось одночасно з
оформленням прибуткових ордерів та видачею відповідних квитанцій
для перестраховки.
Підприємство вважає також, що йому немає потреби придбавати
торговий патент, оскільки не займається торговельною діяльністю.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову суд, виходив з
того, що у позивача відсутній об’єкт оподаткування щодо
переданого устаткування, оскільки спірне майно передане МКП
“Ритм” у тимчасове користування.
Вказаний висновок відповідає матеріалам справи, зокрема
інвестиційній угоді від 12.06.2000р., в якій передбачено, що
устаткування передається МКП “Ритм” у тимчасове користування.
Інших доказів, які б свідчили про продаж спірного майна,
відповідач не подав.
Посилання відповідача на те, що суди не застосували підпункт
3.2.8 пункту 3.2 ст. 3 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не відповідає дійсності. Місцевий і
апеляційний господарські суди послались на згаданий підпункт
Закону, при цьому вказаними судами зазначено, що із змісту
ч. 1-4 підпункту 3.2.8 пункту 3.2 ст. 3 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
вбачається, що
передача основних фондів без переходу права власності на них не
є об’єктом оподаткування з податку на додану вартість.
Частково задовольняючи позов в частині застосування фінансових
санкцій за порушення установленого порядку проведення
розрахунків за готівку суд послався на те, що згідно ст. 3
Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
суб’єкти підприємницької діяльності, які
здійснюють розрахункові операції в готівковій та або в
безготівковій формі при продажу товарів зобов’язані проводити
розрахункові операції через зареєстровані та опломбовані в
установленому порядку реєстратори розрахункових операцій.
Оскільки позивач при проведені розрахунків готівкою використав
незареєстрований і неопломбований реєстратор розрахункових
операцій, зазначено в рішенні, то відповідачем правомірно
застосовані санкції, передбачені ч. 2 ст. 17 згаданого Закону,
тобто у розмірі 20-ти неоподаткованих мінімумів доходів
громадян.
Що стосується застосування санкцій за використання
незареєстрованої книги обліку розрахункових операцій та
нероздрукування відповідного документу, то в рішенні зазначено,
що в цій частині санкції застосовані безпідставно, оскільки
згідно ст. 5 Закону України “Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
книжка обліку розрахункових операцій
застосовується лише на період виходу з ладу реєстратора
розрахункових операцій та здійснення його ремонту або у разі
тимчасового відключення електроенергії, чого не було в даному
випадку. А за нероздрукування відповідного документу санкція у
5-ти кратному розмірі вартості проданих товарів згідно п. 1
ст. 19 згаданого Закону застосовується у випадку виявлення
невідповідності наявних коштів, що находяться на місці
проведення розрахунків, сумі коштів, які вказані в даному звіті.
З назви Закону України “Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
та його змісту вбачається, що
реєстратори розрахункових операцій застосовуються у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг.
Визначення торговельної діяльності міститься в Порядку зайняття
торговельною діяльністю і правилах торговельного обслуговування
населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України
від 08.02.95р. № 108, зокрема в п. 2 цього Порядку визначено, що
торговельна діяльність – це ініціативна, самостійна діяльність
юридичних осіб і громадян щодо здійснення купівлі та продажу
товарів народного споживання з метою отримання прибутку.
Позивач не відноситься до сфери торгівлі, оскільки в органах
статистики зареєстрований як виробниче підприємство і реалізує
оптом по безготівковому розрахунку не придбану продукцію, а
вироблену на підприємстві.
Крім того, в ст. 9 згаданого Закону зазначено що, реєстратори
розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються
при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та
надані послуги підприємствами, установами і організаціями усіх
форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського
харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих
підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і
видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій,
підписаних і завірених у встановленому порядку.
В акті перевірки від 23.10.2001р. № 23-1/352 відзначено, що
підприємством здійснювалась торгівля продукцією власного
виробництва і розрахунки готівкою здійснювалися в касі
підприємства з оформленням прибуткових касових ордерів та
видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою в
установленому порядку (т. 1, а.с. 48).
Слід зазначити, що згідно акта від 23.10.2001р. № 23-1/352
перевірка податковою службою здійснена за період з 01.01.2000р.
по 01.07.2001р..
Із додатка до згаданого акта вбачається, що за вказаний період
підприємством реалізовано за готівку продукції лише на суму
987,99 грн..
З огляду на зазначене, господарський суд Автономній Республіки
Крим помилково відмовив частково в позові щодо застосування
фінансових санкцій за ніби допущені позивачем порушення порядку
проведення розрахунків готівкою, а Севастопольський апеляційний
господарський суд в цій частині помилково залишив рішення
господарського суду АРК без змін.
Обґрунтовуючи задоволення позову в частині скасування рішення
ДПІ про застосування санкцій за здійснення торгівлі без
придбання торгового патенту суд послався на те, що відпуск
товару зі складу не означає, що цей склад є приміщенням, яке
використовується для оптової торгівлі за готівку.
За змістом Закону України “Про патентування деяких видів
підприємницької діяльності” ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
цей Закон визначає
порядок патентування у сфері торговельної діяльності за
готівкові кошти.
Як зазначалось вище, позивач не займається діяльністю у сфері
торгівлі.
За вказаних обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в
повному обсязі.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 5
ст. 111-9, ст.ст. 111-11, 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Красноперекопської об’єднаної державної
податкової інспекції в Автономній Республіці Крим залишити без
задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
15.04.2002р. та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 13.07.2002р. у справі № 2-15/2467
господарського суду АРК в частині відмови у позові скасувати і в
цій частині позов задовольнити.
3. У решті рішення та постанову залишити без змін.
Головуючий В.Чабан
судді Й.Мілєвський
М.Остапенко