Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.09.2003 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,
суддів;
за участю представника товариства з обмеженою відповідальністю
фірма "XXX" - присутній, розглянувши у відкритому судовому
засіданні касаційну скаргу цього товариства
на постанову від ХХ квітня 2003 року Н-ського апеляційного
господарського суду
у справі № Х1
за позовом закритого акціонерного товариства "YYY"
до товариства з обмеженою відповідальністю фірма "XXX"
про розірвання договору фінансового лізингу і
повернення бази відпочинку
та зустрічним
позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірма "XXX"
до закритого акціонерного товариства "YYY"
про визнання частково недійсним договору та спонукання
до приведення його у відповідність з Законом
України "Про лізинг" ( 723/97-ВР ) (723/97-ВР)
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від ХХ жовтня 2002 року господарського суду Н-ської
області (суддя А.А.А.) в задоволенні первісного позову відмовлено
з мотивів відсутності підстав для розірвання договору фінансового
лізингу і задоволено зустрічний позов з визнанням недійсними
пунктів 2.1, 6.1, 7.1, і 8.2 договору фінансового лізингу від ХХ
листопада 2000 року № Х5 і зобов'язано сторони привести умови
договору, які викладені в цих пунктах, у відповідність до вимог
Закону України "Про лізинг" ( 723/97-ВР ) (723/97-ВР)
.
Постановою від ХХ квітня 2003 року Н-ського апеляційного
господарського суду рішення у справі скасовано, позов задоволено з
визнанням договору фінансового лізингу від ХХ листопада 2000 року
№ Х5 недійсним на підставі статті 48 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та відмовою в задоволені зустрічного
позову.
Постанова мотивована тим, що викладені контрагентами умови в
пунктах 2.1, 6.1, 7.1, і 8.2 є суттєвими для даного виду угод, а
тому їх недійсність обумовлює визнання договору недійсним в
цілому.
Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "XXX" вважає, що суд
апеляційної інстанції припустився порушень статей 124 і 129
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, статті 101 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
і просить постанову від
ХХ квітня 2003 року Н-ського апеляційного господарського суду у
справі № Х1 скасувати, а рішення у справі залишити без змін.
Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового
засідання, проте закрите акціонерне товариство "YYY" право на
подання відзиву на касаційну скаргу не використало і його
представник в судове засідання не з'явився.
Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги,
заслухавши пояснення представника сторони та перевіривши
правильність застосування господарськими судами норм матеріального
і процесуального права у вирішенні даного спору, і з урахуванням
меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів
знаходить за необхідне касаційну скаргу товариства з обмеженою
відповідальністю фірми "XXX" задовольнити з таких підстав.
Закрите акціонерне товариство "YYY" подало позов про розірвання в
судовому порядку договору фінансового лізингу від ХХ листопада
2000 року № Х5 з підстав неналежного виконання його умов
контрагентом, а товариство з обмеженою відповідальністю фірма
"XXX" подало зустрічний позов про спонукання привести пункти 2.1,
6.2, 7.1, 8.2, спірного договору у відповідність до умов Закону
України "Про лізинг" ( 723/97-ВР ) (723/97-ВР)
.
В подальшому позивач за первісним позовом змінив предмет та
підставу позову - визнати договір фінансового лізингу від ХХ
листопада 2000 року № Х5 недійсним, оскільки він не відповідає
чинному законодавству.
Місцевий господарський суд визнав, що підстави для визнання
договору недійсним в цілому відсутні, визнавши його недійсним лише
в частині, а саме пункти 2.1, 6.2, 7.1, 8.2, та зобов'язав сторони
привести ці умови у відповідають до приписів Закону України "Про
лізинг" ( 723/97-ВР ) (723/97-ВР)
.
Здійснюючи перегляд судового рішення в апеляційному порядку, суд
апеляційної інстанції дійшов висновків, що допущені контрагентами
під час укладання угоди порушення мають тягнути за собою наслідки
у вигляді визнання її недійсною.
Колегія суддів вважає, що в даному випадку Н-ський апеляційний
господарський суду вийшов за межі власних повноважень: за змістом
статті 101 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
в апеляційній інстанції не приймаються і не
розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої
інстанції.
Позивачем за первісним позовом були заявлені вимоги про розірвання
в судовому порядку договору фінансового лізингу від ХХ листопада
2000 року № Х5 з підстав з неналежного виконання його умов
товариством з обмеженою відповідальністю фірма "XXX".
В подальшому позивач змінив як підставу так і предмет позову -
визнати договір фінансового лізингу недійсним, оскільки його умови
не відповідають закону.
Зазначена вимога не узгоджується з вимогами статті 22
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, яка не
надає права позивачу одночасно змінювати предмет і підставу
позову, а тому зазначена вимога не могла бути предметом розгляду в
суді першої інстанції а отже і в апеляційному суді.
Також суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що відповідно до
судових рішень від ХХ червня 2001 року у справі № Х0 арбітражного
суду Н-ської області та від ХХ лютого 2002 року у справі № Х6
господарського суду Н-ської області на підставі оспорюваного
договору фінансового лізингу з товариства з обмеженою
відповідальністю фірма "XXX" на користь закритого акціонерного
товариства "YYY" стягнені відповідні суми в рахунок сплати
лізингових платежів.
Крім того, суд апеляційної інстанції, ухвалюючи нове рішення у
даній справі, в порушення частини другої статті 48 Цивільного
кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, не застосував наслідків
визнання угоди недійсною, що також є підставою для скасування
постанови цього суду.
Зазначені порушення в силу статті 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
є підставою для
скасування постанови суду апеляційної інстанції.
За таких обставин, касаційна інстанція вважає, що висновки
місцевого господарського суду відповідають обставинам справи і їм
дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм
матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірми
"XXX" задовольнити
Постанову від ХХ квітня 2003 року Н-ського апеляційного
господарського суду у справі № Х1 скасувати, а рішення від ХХ
жовтня 2002 року господарського суду Н-ської області залишити в
силі.
Зупинення виконання постанови від ХХ квітня 2003 року Н-ського
апеляційного господарського суду скасувати.