ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.12.2002 Справа N 18/48пн
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кочерової Н.О.,
суддів: Рибака В.В.,
Уліцького А.М.
розглянувши Виконавчого комітету Стаханівської міської
касаційну скаргу ради
та Колективного підприємства “Їдальня
“Закусочна”, м. Стаханов
на постанову від 08.10.2002р. Донецького апеляційного
господарського суду
та на рішення від 17.06.2002р.
у справі № 18/48пн
господарського Луганської області
суду
за позовом Луганської обласної спілки споживчих
товариств
до 1. Виконавчого комітету Стаханівської
міської ради
2. Стаханівської міської ради
третя особа Колективне підприємство “Їдальня “Закусочна”
Про визнання права власності на об’єкт нерухомості
за участю представників сторін
від позивача: Локтіонов А.М., дов. № 3-780 від 19.09.02р.
від відповідача: Баришнікова Л.І, дов. від 11.05.02р.
№ 01-22/553
від третьої особи: Параднік А.О., дов. від 12.02.02р.
В С Т А Н О В И В:
12.02.2002р. Луганська облспоживспілка звернулася до
господарського суду Луганської області з позовом до виконкому
Стаханівської міської ради про визнання права власності на
будівлю їдальні № 7 розташованої у м. Стаханов, вул. Б.
Хмельницького, 38, загальною площею 136,2 м2.
Позов було обґрунтовано безкоштовним набуттям майнового
комплексу колгоспного ринку у м. Стаханов Луганського
(Ворошиловоградською) облспоживспілкою на підставі актів органів
центральної і місцевої виконавчої влади, зокрема, Постанови ЦК
КПРС та Ради Міністрів СРСР від 26.02.87р. № 265, рішення
виконкому Ворошиловоградської обласної ради народних депутатів
від 12.05.87р. № 190, посилаючись на статути облспоживспілки,
підприємства ДП “Ринок м. Стаханов” створеного облспоживспілкою,
акт передачі укладений обласним управлінням ринками управління
торгівлі Ворошиловоградського облвиконкому з облспоживспілкою
від 01.07.87р. та облікові бухгалтерські документи
облспоживспілки, позивач керуючись ст.ст. 2, 20, 21, 49 Закону
України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
просить визнати його
власником будівлі їдальні № 7.
27.02.2002р. колективне підприємство “Їдальня “Закусочна”
звернулося з заявою про залучення до участі у справі у якості
третьої особи на боці відповідачі, що не заявляє самостійних
вимог, оскільки вважає що є належним власником спірної будівлі
на підставі свідоцтва на право власності. Одночасно в заяві КП
“Їдальня “Закусочна” наведено, що спірну будівлю не було
включено до переліку приватизаційного майна внаслідок помилки
органу приватизації. На підставі рішення виконкому Стаханівської
міської ради № 11 від 15.01.2001р. “Про відновлення права
комунальної власності” КП “Їдальня “Закусочна” вважає, що
спірний об’єкт не належить позивачу на праві власності.
Одночасно у заяві третьої особи містяться відомості про рішення
арбітражного суду від 20.03.2001р. по справі № 15/64н за позовом
СП “Ринок” про визнання недійсним рішення виконкому
Стаханівської міськради № 11 від 15.01.2001р. і рішення у справі
№ 7/100 арбітражного суду Луганської області про виселення
позивачем КП “Їдальня “Закусочна” зі спірної будівлі, якими
право власності на цю будівлю не визначено, а позивачу у
задоволенні позову відмовлено ухвалою від 05.03.2002р. КП
“Їдальня “Закусочна” залучено до участі у справі в якості
третьої особи на боці відповідача.
Ухвалою від 06.06.02р. до участі у справі залучено в якості
другого відповідача Стаханівську міську раду.
Відповідачі позов не визнали пославшись на ч. 5 ст. 16 Закону
України “Про місцеве самоврядування”, якою визначено
представницький орган територіальної громади повноважним
здійснювати права власника об’єктів комунальної власності.
Виконавчий комітет у відгуку на позов вважає, що надані
позивачем докази, суперечать обставинам, які відбулися у
відносинах державної власності на підставі нормативних актів, на
виконання яких їдальня № 7 після передачі до комунальної
власності, комерціалізації була приватизована, про це свідчить
договір купівлі-продажу від 24.02.94р. укладений між Фондом
комунального майна м. Стаханова і орендним підприємством
“Їдальня “Закусочна”, а спірна споруда залишилася у комунальній
власності.
Рішенням господарського суду від 17.06.02р. (суддя Корнієнко
В.В.) позов було задоволено. Задовольняючи позов господарський
суд на підставі акту інвентаризації основних засобів від
24.06.87р., Постанов ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР № 265 від
26.06.87р., ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР № 124 від 14.04.87р.
“Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків”, постанови
Укоопспілки № 126 від 20.04.87р. і відповідних, прийнятих на
виконання вищезазначених постанов, актів місцевих органів
виконавчої влади, а також з урахуванням відсутності доказів про
здійснення прав власності суб’єктом комунальної власності дійшов
висновку про передачу спірної будівлі у складі майнового
комплексу колгоспного ринку з державної власності до об’єкту
власності облспоживспілки.
Доводи відповідачів і третьої особи господарський суд відхилив,
як недоведені відповідними доказами.
Донецький апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі
Старовойтової Г.Я. – головуючий, Калантай М.В., Української
Р.М.) постановою від 18.10.02р. рішення господарського суду
залишив без змін погодившись з висновками викладеними у рішенні,
а доводи відповідача необґрунтованими.
У касаційних скаргах відповідача і третьої особи ставиться
вимога про скасування рішення та постанови у справі, як
прийнятих за неповним з’ясуванням обставин у справі і неправової
оцінки доказів наданих сторонами, що стало причиною ухвалення
невідповідних обставинам справи та чинному законодавству рішення
та постанови.
Заслухавши суддю-доповідача Уліцького А.М., пояснення
представників сторін та третьої особи, які підтримали свої
доводи, перевіривши матеріали справи Вищий господарський суд
України вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню
частково виходячи з наступного.
Відповідно ст. 41 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
кожен має
право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю
та ніхто не може бути безпідставно позбавлений права власності.
Як зазначено у ст. 13 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
держава забезпечує захист усіх суб’єктів права власності, і усі
суб’єкти права власності рівні перед законом.
Як вбачається з предмету спору об’єкт права власності – будівля
їдальні № 7, що знаходиться у м. Стаханов, вул. Б.
Хмельницького, 38 одночасно вважається позивачем і відповідачем
об’єктом власності споживчої кооперації і комунальної власності.
Повноваження суб’єктів колективної власності споживчої
кооперації та комунальної власності визначені відповідно у
ст.ст. 20, 34 Закону України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
та ч. 2
п. 1, п. 6 ст. 9 Закону України “Про споживчу кооперацію”,
п. 30, 31, 51 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування
в Україні” ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
.
Згідно п. 30, 31, 51 ст. 26 Закону України “Про місцеве
самоврядування в Україні” ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
виконавчий комітет
міської ради не є органом компетентним здійснювати право
комунальної власності.
Як орган наділений правом власника на комунальне майно
Стаханівська міська рада до участі у справі була залучена, але
обставини здійснення повноважень власника спірної будівлі у
період 1987-2002 рр. не були з’ясовані, що свідчить про неповне
визначення усіх обставин у справі у відповідності з приписами
ст.ст. 2, 35 Закону України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
, ст. 128
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Як суб’єкти власності позивач та Стаханівська міська рада у
відповідності з ст.ст. 20, 24, 33, 35 Закону України “Про
власність” ( 697-12 ) (697-12)
набувають права на об’єкт відповідної
форми власності на підставі правоустановчих актів.
Підстави виникнення та здійснення цивільних прав і обов’язків
визначених ст. 4, 5, 128 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
судами першої та
апеляційної інстанції були визначені без урахування та оцінки
усіх доказів у справі, які не одержали правового вираження.
Зокрема, не визначений суб’єкт володіння спірною будівлею на
підставі належного правоустановчого акту, факт здійснення таким
суб’єктом володіння, користування і розпорядження, орган, який
здійснював управління цим майном з 1987р., його витрати та
прибутки пов’язані з утриманням цього майна.
Виходячи з викладеного слід визнати, що справу розглянуто з
неповним з’ясуванням усіх обставин пов’язаних з здійсненням
сторонами повноважень власника спірного об’єкту, а це є
підставою для скасування прийнятих у справі рішення і постанови
та направлення справи на новий розгляд для встановлення
правоустановчих документів, які у відповідності з законом є
доказами права власності.
Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційні скарги задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Луганської області від
17.06.02р. і постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 08.10.2002р. у справі № 18/48пн скасувати, а справу
направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
3. Дію п. 3 ухвали Вищого господарського суду України від
28.11.02р. у справі № 18/48пн припинити.
Головуючий Н.Кочерова
Судді В.Рибак
А.Уліцький