ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.12.2002 Справа N 17-6-26/02-1623
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плахотнюк С.О. (головуючий),
Панченко Н.П. , Плюшка І.А.
розглянувши касаційну ВАТ “Дністровський”
скаргу і додані до неї
матеріали
на постанову від 10.07.2002 р.
Одеського апеляційного господарського суду
у справі № 17-6-26/02-1623
господарського суду Одеської області
за позовом ВАТ “Інгул”
до ВАТ “Дністровський”
Про визнання недійсним договору поставки № 8/1 від 01.12.1999
р.
Відкрите акціонерне товариство “Інгул” у лютому 2002 року
звернулося в господарський суд Одеської області з позовом до ВАТ
“Дністровський” про визнання недійсним договору поставки № 8/1
від 01.12.1999 року.
В позовній заяві ВАТ “Інгул” зазначило, що договір № 8/1 від
01.12.1999 року слід визнати недійсним, оскільки він укладений з
порушенням норм законодавства України, що були чинними на той
час, зокрема, цей договір суперечить п. п. 21, 22, 113 Державної
програми приватизації на 1999 рік, затвердженої Указом
Президента України від 24.02.1999 р. № 20/99. Відчуження майна
ВАТ “Інгул”, вартість якого перевищує 25 відсотків статутного
фонду, повинно було здійснюватись під контролем держави на
підставі рішень загальних зборів акціонерів. Вартість майна,
відчуженого за договором № 8/1 перевищувала 25% статутного фонду
ВАТ “Інгул”. Загальними зборами акціонерів ВАТ “Інгул” рішення
про відчуження майна, що було предметом договору № 8/1, не
розглядалось, відповідний контроль з боку держави за його
відчуженням не здійснювався.
Рішенням господарського суду Одеської області від 17.05.2002
року у позові відмовлено з посиланням на те, що суд не вбачає
законних підстав для задоволення позову. Програма приватизації
на 1999 рік, поширювалась на 1999 рік, а ВАТ “Інгул” було
створено ще в 1998 році.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
10.07.2002 року рішення господарського суду Одеської області від
17.05.2002 року у справі № 17-6-26/02-1623 скасовано. Позовні
вимоги відкритого акціонерного товариства “Інгул” задоволено.
Визнано недійсним договір поставки № 8/1 від 01.12.1999 року,
укладений між ВАТ “Інгул” та ВАТ “Дністровський”. Постанова
мотивована тим, що суд повинен був застосувати Державну програму
приватизації на 1998 р., затверджену Законом України від
12.02.1998 року № 124/98-ВР, згідно з п. 86 якої до виконання
плану приватизації (розміщення акцій) та внесення ”до реєстру
акціонерів відповідної інформації, ВАТ і державним органам
приватизації забороняється: відчужувати майно, включене до
статутного фонду ВАТ, якщо вартість зазначеного майна перевищує
25 відсотків вартості активів ВАТ”. Пункт 5.1 Статуту ВАТ
“Інгул” та виписка з реєстру власників іменних цінних паперів
про стан особового рахунку (а.с.28) свідчить, що статутний фонд
товариства становить 189332 грн., а частка держави в статутному
фонді 50,19%. Загальна вартість майна, поставленого за договором
№ 8/1 від 01.12.1999 р., становить 156500 грн., отже вартість
відчуженого за цим договором майна перевищує 25% вартості
активів ВАТ, а тому зазначений договір суперечить вимогам Закону
України “Про Державну програму приватизації” від 12.02.1998 р. №
124/98-ВР, яким затверджена Державна програма приватизації на
1998 рік, і відповідно до ст. 48 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
недійсною
визнається угода, яка не відповідає вимогам закону.
У касаційній скарзі ВАТ “Дністровський” просить скасувати
постанову Одеського апеляційного господарського суду від
10.07.2002 р. у справі № 17-6-26/02, провадження у справі
припинити. Скаржник вважає, що Одеським апеляційним
господарським судом були порушені і неправильно застосовані
норми матеріального і процесуального права, зокрема, неправильно
застосований п. 86 Державної програми приватизації на 1998 рік,
в якому передбачена заборона на відчуження майна, включеного до
статутного фонду ВАТ, якщо вартість зазначеного майна перевищує
25 відсотків вартості активів ВАТ. Проте в даному випадку
вартість майна, поставленого за договором № 8/1, не перевищує 25
відсотків вартості активів ВАТ “Інгул”. Скаржник зазначає, що
вартість основних засобів ВАТ “Інгул” складає 24697000 грн., а
вартість оборотних засобів – 345000 грн. Отже, на думку
скаржника, вартість купленого ним за договором поставки № 8/1
майна в сумі 156000 грн. складає лише 0,63 відсотка активів ВАТ
“Інгул”, що не підпадає під дію п. 86 Державної програми
приватизації на 1998 рік. Скаржник зауважує, що приймаючи
постанову суд проігнорував різницю між такими поняттями як
“статутний фонд” та “активи підприємства”. Згідно з
бухгалтерським обліком України ці поняття не є тотожними, розмір
статутного фонду може бути набагато меншим, ніж вартість активів
ВАТ. А тому, на думку скаржника, при укладенні договору поставки
№ 8/1 закон не був порушений і у суду не було законних підстав
для скасування рішення і визнання договору недійсним. Скаржник
зауважує, що у позивача не було підстав для звернення до суду з
цим позовом ще й тому, що між сторонами 20.09.2002 р. була
підписана угода до договору поставки № 8/1 від 01.12.1999 р., в
якій сторони визнають дійсність зазначеного договору. В
касаційній скарзі також зазначено, що Одеський апеляційний
господарський суд порушив п. п. 6,7 ст. 105 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, ст. 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Перевіривши правильність застосування Одеським апеляційним
господарським судом норм матеріального та процесуального права,
колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла
висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною господарський суд
повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон
пов’язує визнання угод недійними і настання відповідних
наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону;
додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за
угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та
інші обставини, що мають значення для правильного вирішення
спору.
Сторони у справі 01.12.1999 року уклали договір поставки № 8/1,
предметом якого є поставка товарів на суму 156500 грн. Суди
попередніх інстанцій повністю не встановили наявність чи
відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення
сторін, а також інші обставини, які мають значення для
правильного вирішення цього господарського спору.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 року
№ 3 (зі змінами, внесеними постановами від 25.12.1992 року № 13
та від 25.05.1998 року № 15) “Про судову практику в справах про
визнання угод недійсними” ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
відмічається, що в
справах про визнання угод недійсними суди повинні всебічно і
повно з’язовувати суть угоди, дійсне волевиявлення її учасників,
у чому полягає неправомірність їх дій, а також інші обставини,
що мають значення для правильного вирішення спору, який виник.
Беручи до уваги, що судами попередніх інстанцій в порушення ст.
43 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
не
були всебічно і повно розглянуті всі обставини справи та
виходячи з повноважень касаційної інстанції щодо перевірки
повноти встановлення обставин справи у рішенні або постанові
господарського суду, передбачених частиною 2 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
відсутність якої унеможливлює правильність застосування норм
матеріального права при вирішення спору, колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла висновку, що прийняті у
справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа передачі
на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду першої інстанції слід взяти до
уваги викладене, всебічно і повно встановити обставини справи
щодо укладення договору поставки № 8/1 від 01.12.1999 року,
відповідність його вимогам закону і в залежності від
встановленого та відповідно до чинного законодавства вирішити
спір.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9
– 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу ВАТ “Дністровський” на постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 10.07.2002 р. у справі № 17-
6-26/02-1623 задовольнити частково.
2.Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
10.07.2002 та рішення господарського суду Одеської області від
17.05.2002 у справі № 17-6-26/02-1623 скасувати, справу передати
на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Головуючий С.Плахотнюк
Судді: Н.Панченко
І.Плюшко