ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.11.2002 Справа N 17/257
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. – головуючого, Вовка І.В., Гончарука П. А.
розглянув касаційну скаргу кооперативу по будівництву та
експлуатації індивідуальних гаражів “Луч” на рішення
господарського суду м. Києва від 12.07.2002р. та постанову
Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2002р. у
справі № 17/257 за позовом АТ ХК “Київміськбуд” до кооперативу
по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів “Луч”
про припинення права користування землею та звільнення тимчасово
займаної земельної ділянки забудови
В С Т А Н О В И В
В червні 2002р. позивач звернувся до господарського суду м.
Києва з позовом до відповідача про припинення права користування
землею та звільнення тимчасово займаної земельної ділянки
забудови.
Рішенням господарського суду м. Києва від 12.07.2002р. (суддя
Кролевець О.А.) позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до
Київського апеляційного господарського суду з апеляційною
скаргою, в якій просив дане рішення суду скасувати та припинити
провадження по справі.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
19.08.2002р. (судді Шаргало В.І., Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.)
апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення від
12.07.2002р. без змін.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення
суду першої та апеляційної інстанції і передати справу на новий
розгляд, посилаючись на те, що вони прийняті з порушенням норм
матеріального та процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу позивач проти доводів касаційної
скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а
оскаржувані судові рішення без змін.
В судовому засіданні оголошувалась перерва до 14.11.2002р.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши
матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, суд
прийшов до висновку що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з наступних підстав.
Місцевий та апеляційний суд при вирішенні спору дослідив надані
сторонами докази і прийшов до висновку про обгрунтованість
позовних вимог на підставі застосованого судом діючого
законодавства та нормативних актів.
Як встановлено судами попередніх інстанцій – 07.12.1989р.
виконавчим комітетом Київської міської ради народних депутатів
було прийнято рішення № 1081 “ Про дозвіл підприємствам,
установам і організаціям на будівництво або реконструкцію
об’єктів” яким було дозволено управлінню капітального
будівництва міськвиконкому використати земельну ділянку у 13
мікрорайоні житлового масиву Біличі для тимчасового, до
капітальної забудови, встановлення гаражів громадян,
відселюваних з районів забудови.
На підставі цього рішення був утворений АГК “Луч”, статут якого
затверджений рішенням виконкому Ленінградської райради народних
депутатів від 05.02.1990р. № 59.
30.09.1999р. Київською міською державною адміністрацією було
видане розпорядження № 1593 “Про дозвіл управлінню капітального
будівництва Київської міськдержадміністрації на перенесення
металевих гаражів з ділянки № 11, 13 мікрорайон, житлового
масиву Біличі у Ленінградському районі” яким було дозволено
управлінню капітального будівництва здійснити перенесення
гаражів з зазначеної ділянки.
Розпорядженням Київської міськдержадміністрації від 14.11.2000р.
№ 2012 управлінню капітального будівництва було надано дозвіл на
здійснення проектування та будівництво жилих будинків, на
земельних ділянках, що були надані управлінню в
землекористування. Серед зазначеного переліку земельних ділянок,
на які розповсюджувалася дія даного розпорядження, визначених у
додатку до нього, міститься земельна ділянка № 11 у 13
мікрорайоні масиву Біличі у Ленінградському районі.
Відповідно до зазначених розпоряджень – управління капітального
будівництва своїм розпорядженням № 5 від 14.11.2000р. затвердило
робочий проект перенесення металевих гаражів з ділянки 11 в 13
мікрорайоні житлового масиву Біличі.
В свою чергу на виконання вищезгаданих розпоряджень –
Ленінградська райдержадміністрація своїм розпорядженням від
08.08.2001р. затвердила акт державної технічної комісії про
прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом майданчика з
комплексом робіт, для перенесення металевих гаражів з ділянки 11
в 13 мікрорайоні масиву Біличі, який був також підписаний
Головою правління АГК “Луч” без зауважень.
Розпорядженням Київської міськдержадміністрації від 23.01.2002р.
№ 85 функції замовника будівництва житлових будинків, в тому
числі і будинку на спірному майданчику, були передані від
управління капітального будівництва до АТ ХК “Київміськбуд”.
З матеріалів справи видно, що відповідач наявність та чинність
вищезгаданих актів не оспорює.
При розгляді справи місцевий та апеляційний суд правильно дійшли
висновку про те, що заперечення відповідача з посиланням на те,
що земельну ділянку йому було надано в безстрокове (постійне)
землекористування є такими що не відповідають матеріалам справи,
фактичним обставинам справи та чинному законодавсту, оскільки
виконавчим комітетом Київської міської ради народних депутатів
прийнято рішення № 1081 про надання не відповідачу, а Головному
управлінню капітального будівництва виконкому міськради
земельної ділянки для встановлення тимчасово гаражів
відселюваних громадян на період до капітальної забудови
мікрорайону. Рішень щодо відводу земельної ділянки, надання
права користування відповідачу компетентними органами не
приймалося, що підтверджується відповіддю Головного управління
земельних ресурсів Київської міськдержадміністрації № 03-15/881
від 04.07.2002р., яка зазначає, що за даними державного
земельного кадастру, земельні ділянки за відповідачем не
зареєстровані, Київська міська рада рішень щодо надання
земельних ділянок відповідачу не приймала.
З набуттям чинності нового Земельного кодексу права на постійне
користування земельною ділянкою відповідач не набув, так як у
нього відсутні правові підстави для користування земельною
ділянкою; меж земельної ділянки та її загальної площі Статутом
кооперативу, на який посилається відповідач, при його
затвердженні зафіксовано не було; статут кооперативу згідно
чинного законодавства не може вважатись документом, що
підтверджує право землекористування.
Відповідач не надав доказів та не довів обставин надання в
постійне (безстрокове) користування земельної ділянки відповідно
до чинного на час надання земельної ділянки законодавства.
За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що суд першої та апеляційної інстанції
встановленим обставинам дав правильне юридичне обгрунтування,
яке узгоджується з наявними у справі доказами і прийшов до
обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення
касаційної скарги.
Твердження касаційної скарги про те, що даний спір не
підвідомчий господарським судам, оскільки стосується прав
громадян, які мають у власності гаражі безпідставне, оскільки у
справі відсутні докази, які б підтверджували факт реєстрації
права власності громадян за місцем розташування спірної
земельної ділянки.
Доводи відповідача, що містяться у касаційній скарзі не
спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанції.
На підставі викладеного та керуючись ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду м. Києва від 12.07.2002р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
19.08.2002р. у справі № 17/257 залишити без змін.
Поновити виконання рішення господарського суду м. Києва від
12.07.2002р.
Головуючий Перепічай В.С.
Судді Вовк І.В.
Гончарук П. А.