ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.09.2003 Справа N 17-6-35/02-10591
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Ткаченко Н.Г.
суддів : Бакуліної С.В., Бенедисюка І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна" в особі
Регіонального уповноваженого ліквідатора в Одеській області
на постанову від 06.03.2003 p. Одеського апеляційного
господарського суду
та рішення від 13.01.2003 p. господарського суду Одеської області
у справі №17-6-35/02-10591
за позовом Писарівського спиртзаводу Одеського виробничого
агропромислового об'єднання "Одесрадгоспвинпром"
до Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна" в
особі Регіонального уповноваженого ліквідатора в Одеській області
про визнання недійсним кредитного договору №1 від 16.11.2000 p.
та визнання боргу за кредитним договором в суму 771 089,96 грн.
та зустрічним позовом Акціонерного комерційного агропромислового
банку "Україна" в особі Регіонального уповноваженого ліквідатора в
Одеській області
до Писарівського спиртзаводу Одеського виробничого
агропромислового об'єднання "Одесрадгоспвинпром"
про стягнення боргу в сумі 1 215 965, 76 грн.
за участю представників сторін:
від скаржника - Гальцов О.В. (за довіреністю №115 від 19.10.2002
p.), Дмитраш О.З. (за довіреністю №20 від 07.01.2003 p.)
від боржника - не з'явився
ВСТАНОВИВ:
16.01.2000 між АК АПБ "Україна" в особі Регіонального
уповноваженого ліквідатора в Одеській області та Писарівським
спиртзаводом було укладено кредитний договір №1 (далі - Кредитний
договір) про надання банком позичальнику кредиту в сумі 1 700 000
грн. під 30 відсотків річних.
Пунктами 4.4, 4.5, 4.6, 4.7 названого договору встановлено
відповідальність Писарівського спиртзаводу за невиконання порядку
погашення кредиту та процентів за використання кредиту, пунктами
4.9,4.10 - порядок нарахування пені за порушення строків погашення
кредиту та процентів. Додатковими угодами №1 від 23.04.2001 та №2
від 25.05.2001 пункт 4.4 кредитного договору було змінено,
погашення отриманого кредиту повинно було здійснюватися згідно
графіку погашення кредиту від 25.05.2001. В забезпечення виконання
умов кредитного договору, між його сторонами, було укладено
договір застави майнових прав від 12.12.2000 та договір застави
цілісного майнового комплексу від 30.12.2000 з додатками у вигляді
опису та акту оцінки заставленого майна.
З підстав відкликання ліцензії НБУ 16.07.2001 та запровадження
ліквідаційної процедури Банку, Писарівський завод звернувся до
господарського суду Одеської області з позовною заявою про
визнання недійсним кредитного договору №1 від 16.11.2000 та
визнання суми боргу за кредитним договором у розмірі 771 089,96
грн.
АК АПБ "Україна" в особі Регіонального уповноваженого ліквідатора
в Одеській області також звернувся до господарського суду з
зустрічною позовною заявою про стягнення 1215965, 76 грн., в тому
числі 771 089, 96 грн. боргу, 348 471, 36 грн. відсотків та
96 404, 44 грн. пені за кредитним договором №1 від 16.11.2000,
посилаючись на невиконання спиртзаводом своїх зобов'язань.
Рішенням господарського суду Одеської області від 13.01.2003
(суддя Мишкіна М.А.) провадження у справі за первісним позовом
Писарівського спиртзаводу до АК АПБ "Україна" в особі
Регіонального уповноваженого ліквідатора в Одеській області про
визнання недійсним названого договору припинено на підставі п.2
ст.80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Зустрічні позовні вимоги Банку
задоволені частково, з спиртзаводу стягнуто борг у сумі
771 089, 96 грн., пеня у розмірі 35277, 37 грн., 1700 грн.
державного мита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу з
розстрочкою виконання рішення суду на 12 місяців зі сплатою
щомісячно рівними частками по 67348,78 грн.. Рішення мотивовано
ст.ст. 2 ,47, 91, 92 Закону України "Про банки і банківську
діяльність" ( 2121-14 ) (2121-14)
, ст.170 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, п.10.1
Постанови НБУ №249 від 29.06.2001 та зроблено висновок про
неправомірність здійснення банківських операцій по нарахуванню
процентів за користування наданим кредитом, оскільки ліцензію на
право здійснення всіх банківських операцій у АК АПБ "України"
відкликано 16.07.2001.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
06.03.2003 (головуючий суддя Таценко Н.Б., судді Сидоренко М.В.,
Савицький Я.В.), рішення місцевого суду у частині припинення
провадження за первісним позовом скасовано, кредитний договір №1
від 16.11.2000 визнано недійсним з моменту його укладення. З
Писарівського спиртзаводу стягнуто борг в розмірі 515 277,7 грн.,
820 грн. державного мита та 55 грн. витрат за ІТЗ судового
процесу. Суд, визнаючи договір недійсним, та застосовуючи п.1 ст.
83 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, мотивував постанову ст.ст. 48 та 58 ЦК
України ( 1540-06 ) (1540-06)
. При цьому, сплачені спиртзаводом проценти в
розмірі 255 812,26 грн., апеляційним господарським судом, були
зараховані в рахунок погашення основного боргу по кредиту.
Не погоджуючись з винесеними у справі рішенням та постановою, АК
АПБ "Україна" в особі регіонального уповноваженого ліквідатора
банку в Одеській області звернувся з касаційною скаргою до Вищого
господарського суду України, в якій просить скасувати пункти 2,3,4
рішення господарського суду Одеської області від 13.01.2003,
постанову Одеського апеляційного господарського суду від
06.03.2003 та прийняти нове рішення про стягнення з Писарівського
спиртзаводу суми заборгованості згідно Кредитного договору.
Представник Писарівського спиртзаводу не використав право
передбачене ст.112 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
на участь у судовому
засіданні касаційної інстанції, заявивши клопотання про
відкладення розгляду справи посилаючись на те, що представник
позивача знаходиться у відпустці. Проте, зайнятість однієї
фізичної особи не може бути підставою для відсутності можливості
юридичної особи забезпечити представництво у суді. За таких
обставин, колегія суддів не вбачає достатніх підстав для
задоволення вказаного клопотання.
Заслухавши представників регіонального уповноваженого ліквідатора
АК АПБ "Україна" в Одеській області, обговоривши доводи касаційної
скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши
застосування судами норм матеріального та процесуального права,
колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає
задоволенню виходячи з наступного.
Так, суди першої та апеляційної інстанції, мотивуючи відмову в
задоволенні вимог кредитора про стягнення в повному обсязі
нарахованих відсотків за користування кредитом за кредитним
договором №1 від 30.01.2001, керувалися ст. 2, 47, 91, 92 Закону
України "Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ) (2121-14)
та ст.170
ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, якою передбачено, що нарахування процентів
по грошових та інших зобов'язаннях не допускається, за винятком
операцій кредитних установ. При цьому, на підставі ч.1 ст.47
Закону України "Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ) (2121-14)
№2121-ІІІ від 07.12.2000 та ст.170 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, суди
дійшли висновку, що позивач не мав права нараховувати відсотки за
користування кредитом, оскільки відповідно до п.1 постанови
Правління НБУ "Про відкликання ліцензії на здійснення банківських
операцій та ліквідацією АК АПБ "Україна" перестав бути кредитною
організацією і був позбавлений права на здійснення будь-яких
банківських операцій.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, Банк при укладанні
Кредитного договору станом на 16.11.2000 був кредитною установою,
мав банківську ліцензію на здійснення цієї операції і видав кредит
відповідно до Положення про кредитування ( v0246500-95 ) (v0246500-95)
,
затвердженого постановою Правління Національного банку України
№246 від 28.09.1995 та Положення про кредитування, затвердженого
постановою Правління банку "Україна" від 20.12.1997, зі змінами і
доповненнями. Здійснюючи видачу кредиту Банк, відповідно до Плану
розрахунків банківського обліку комерційних банків
( va493500-97 ) (va493500-97)
, затвердженого постановою Правління НБУ №388 від
21.11.1997, відкрив позичкові (не поточні) рахунки відповідачу.
Таким чином, застосування ст.170 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, якою
передбачено, що проценти по грошових та інших зобов'язаннях не
допускаються, за винятком операцій кредитних установ, не
вважається колегією суддів правильним, оскільки відповідно до
діючого, на час здійснення операції, законодавства, Банк не був
позбавлений статусу кредитної установи.
Також невірним є посилання суду на ст.ст. 91, 92 Закону України
"Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ) (2121-14)
, оскільки у
відповідності зі ст.98 того ж Закону ( 2121-14 ) (2121-14)
, ліквідація банку
вважається завершеною, а банк ліквідованим тільки з моменту
внесення запису про це до Державного реєстру банків після
схвалення ліквідатора. Згідно ж зі ст.91 Закону ( 2121-14 ) (2121-14)
та
постановою Правління НБУ №369 від 28.08.2001 ( z0845-01 ) (z0845-01)
при
відкликанні ліцензії і призначенні ліквідатора, припиняється
нарахування відсотків і пені по зобов'язаннях Банку перед
кредиторами. Пунктом 2 статті 91, вказаного Закону ( 2121-14 ) (2121-14)
,
передбачено, що банківська діяльність банку завершується
закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо
це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси. Це
означає, що нарахування відсотків комісійних, штрафів, пені та
інших очікуваних доходів від активних операцій Банку, може
припинятися в терміни, визначені в договорах із клієнтами, що
сприятиме накопиченню ліквідаційної маси для задоволення вимог
кредиторів. Таким чином, місцевим та апеляційним господарськими
судами було невірно застосовано норми матеріального права при
вирішенні питання стосовно правомірності нарахування та стягнення
заборгованості за кредитним договором після відкликання ліцензії
на здійснення банківських операцій.
З огляду на це, місцевий та апеляційний суди припустилися помилок
при застосуванні норм матеріального права у частині розгляду
зустрічного позову, а тому їх висновки у цій частині є невірними.
З урахуванням того, що місцевим судом при розгляді спору було
зроблено висновок, про своєчасне та повне виконання зобов'язань
банку за Кредитним договором та невиконання зобов'язання
позичальника за Кредитним договором, колегія суддів дійшла
висновку про можливість задоволення зустрічного позову у повному
обсязі.
Крім того, як було зазначено, Одеським апеляційним господарським
судом, частково було скасовано рішення місцевого суду за первісним
позовом та визнано недійсним Кредитний договір укладений між
учасниками спору, з підстав нецільового використання кредитних
коштів та порушення вимог пункту 12 Положення про кредитування
( v0246500-95 ) (v0246500-95)
по ст. 48 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Однак, таке рішення прийнято апеляційною інстанцією у порушення
п.2 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Як вбачається з матеріалів
справи, відповідність Кредитного договору чинному законодавству
вже була перевірена господарським судом Одеської області та
Одеським апеляційним господарським судом у справі №17-6-3/02-473
(рішення від 04.04.2002, постанова 04.07.2002) і підстав для
визнання його недійсним судом знайдено не було. Вказані рішення
вступили у законну силу. А тому, приймаючи до уваги, що при
прийнятті рішення у справі місцевим судом мають бути відповідно до
статті 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
повно та всебічно досліджені усі
обставини справи, а апеляційна інстанція відповідно до частини
другої статті 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
при перегляді справи у
апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість
рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, у
Одеського апеляційного господарського суду не було підстав для
визнання недійсним Кредитного договору у постанові від 06.03.2003.
Оскільки, названими вище рішеннями у справі №17-6-3/02-473
Кредитний договір було визнано таким, що відповідає законодавству.
За таких обставин, рішення місцевого суду у частині вирішення
первісного позову відповідає закону, а постанова апеляційної
інстанції у цій частині прийнята з порушенням норм процесуального
права.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова
від 06.03.2003 Одеського апеляційного господарського суду підлягає
скасуванню, а рішення місцевого суду зміні у частині вирішення
зустрічного позову.
Керуючись ст. 91, 92 Закону України "Про банки і банківську
діяльність" ( 2121-14 ) (2121-14)
, ст. ст. 216, 223 ЦК України і ст.23
Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнані його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
та ст. ст. 85, 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу АК АПБ "Україна" в особі регіонального
уповноваженого ліквідатора банку в Одеській області на постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 06.03.2003 p.
задовольнити повністю.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
06.03.2003 p. скасувати.
3. Рішення господарського суду Одеської області від 13.01.2003 p.
змінити.
4. Пункт 4 резолютивної частини рішення від 13.01.2003 p.
скасувати. Пункти 2-3 резолютивної частини рішення від 13.01.2003
p. викласти в наступній редакції:
Пункт 2: "Зустрічний позов АК АПБ "Україна" в особі Регіонального
уповноваженого ліквідатора банку в Одеській області до
писарівського спиртзаводу задовольнити повністю."
Пункт 3: "Стягнути з Писарівського спиртзаводу (66031, Одеська
область, Кодимський район, с. Писарівка, р/р 26005300102150 в
Балтській філії ОБ 2822 Одеської області, МФО 388153, код ОКПО
00412040) на користь Акціонерного комерційного агропромислового
банку "Україна" в особі Регіонального уповноваженого ліквідатора в
Одеській області (65044, м. Одеса, пр-т Шевченко, 4-а,
накопичувальний рахунок 32079100101 в НБУ, МФО 300001):
заборгованість за кредитним договором №1 від 16.11.2000 у сумі
1215 965, 76 грн., у тому числі, основний борг по кредиту -
771 089,96 грн., відсотки за користування кредитом - 348 471,36
грн., пеню за несвоєчасне погашення кредиту і відсотків -
96 404,44 грн., державне мито 3400 грн. та витрати на ІТЗ судового
процесу -236 грн."
5. В решті рішення господарського суду Одеської області від
13.01.2003 p. залишити без змін.
6. Наказ на виконання постанови Вищого господарського суду України
від 10.09.2003 p. у справі №17-6-35/02-10591 доручити видати
господарському суду Одеської області.
Головуючий Н.Г. Ткаченко
Судді С.В. Бакуліна
І.М. Бенедисюк