ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.12.2002 Справа N 14/538
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кочерової Н.О.,
суддів: Рибака В.В.,
Уліцького А.М.
розглянувши Дочірнього підприємства ДАК “Хліб України”
касаційну скаргу Ізюмський державний комбінат хлібопродуктів
на постанову від 08.10.2002р. Київського апеляційного
господарського суду
та на рішення від 16.10.2001р.
у справі № 14/538
господарського суду м. Києва
за позовом ТОВ “Транзит”
до 1. Дочірнього підприємства ДАК “Хліб
України” Ізюмський державний комбінат
хлібопродуктів,
2. Харківського обласного дочірнього
підприємства ДАК “Хліб України”,
3. Харківської обласної державної
адміністрації
4.
Про стягнення 128053,80 грн.
за участю представників сторін
від позивача: Суходольський І.Г., дов. від 24.05.01р.
від відповідача: Кучугур В.І., дов. від 03.01.02р. № 7
В С Т А Н О В И В:
ТОВ “Транзит” звернулося до господарського суду з позовом до
Ізюмського ДКХП, Харківського обласного ДП ДАК “Хліб України”,
Харківської обласної державної адміністрації про стягнення
солідарно 128053,80 грн. основного боргу, 1281,00 грн. витрат
сплати держмита або передачу в натурі 81т 304кг дизпалива.
Позов мотивовано тим, що відповідно договору № 35/1 від
17.06.97р. позивач зобов’язався поставити Харківському обласному
ДП ДАК “Хліб України” дизельне паливо на умовах бартеру фуражне
зерно гороху, ячменя та насіння соняшнику. Фінансування цього
договору, як визначено у позові, здійснювалося американською
корпорацією “Export-Import Inc.” під гарантією Харківської
обласної держадміністрації.
На виконання своїх зобов’язань позивач, як зазначено у позові,
на підставі листа директора Харківського представництва ДАК
“Хліб України” від 17.06.97р. № 35 та договору укладеного між
позивачем і хлібоприймальними підприємствами підпорядкованими
цьому представництву та асоціацією “Світанок” відвантажив
дизельне паливо в кількості 4944,144т, у тому числі Ізюмському
ДКХП згідно договору б/н від 17.06.97р. було поставлено
171,371т.
Внаслідок невиконання відповідачами своїх зобов’язань по
передачі сільгосппродукції позивач на підставі укладених
договорів, актів звірок згідно ст.ст. 161, 175, 196, 203, 208 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
вважає, що заборгованість є еквівалентною
81304кг дизпалива або 128053,80 грн.
У відгуку на позов Харківське обласне ДП ДАК “Хліб України”
позов не визнало, пояснивши, що за умовами договору № 35/1 від
17.06.97р. позивач дизпаливо йому безпосередньо не поставив,
позов засновано на різних (суперечливих) зобов’язаннях, а
позивач звернувшись з позовом до неналежних відповідачів порушив
визначену ст. 15 АПК України підсудність, оскільки Харківська
облдержадміністрація не є стороною у договорах, тому спір
підлягає розгляду за місцезнаходженням відповідача.
ДП ДАК “Хліб України” Ізюмський державний комбінат
хлібопродуктів позов визнав у сумі 25367,39 грн. виходячи з акту
звірки сплачених ним сум на 01.04.01р. та зазначив винним у
невиконанні зобов’язань ААП “Світанок” третю сторону по угоді
б/н від 17.06.97р.
Харківська обласна державна адміністрація позов не визнала та
просила провадження щодо неї припинити виходячи з того, що не
укладала договорів гарантії за відсутністю повноважень на це у
законодавстві.
Рішенням господарського суду від 16.10.01р. (суддя Капацин Н.В.)
позов задоволено частково у сумі 111-923,80 грн. за рахунок
Ізюмського ДКХП, у тому числі 110053,80 грн. основного боргу,
1281 грн. витрат на держмито та 589 грн. судових витрат.
У решті позову було відмовлено, зокрема, щодо Харківського
обласного ДП ДАК “Хліб України” у зв’язку з непередачею
дизпалива на умовах угоди, а до Харківської обласної
держадміністрації за відсутністю договірних відносин між
позивачем та облдержадміністрацією.
Задовольняючи частково позов господарський суд встановив
невиконання Ізюмським ДКХП зобов’язання по угоді укладеній
17.06.97р. з позивачем, тому керуючись ст. 161, 203, 213 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
та виходячи з середньозваженої ціни на
дизпаливо станом на 05.05.01р. визначив основний борг для
стягнення, а згідно ст. 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
поклав на
боржника судові витрати.
ДП ДАК “Хліб України” Ізюмський державний комбінат
хлібопродуктів не погоджуючись з висновками викладеними у
рішенні звернувся з апеляційною скаргою до Київського
апеляційного господарського суду.
Постановою апеляційної інстанції (колегія суддів Братко А.І. –
головуючий, Бившева Л.І., Розваляєва Т.С.) від 08.10.02р.
рішення господарського суду від 16.10.01р. залишено без змін.
За касаційною скаргою ДП ДАК “Хліб України” Ізюмський державний
комбінат хлібопродуктів Вищий господарський суд України прийняв
ухвалу від 28.11.02р. про порушення касаційного провадження.
У касаційній скарзі ставиться вимога про скасування прийнятих у
справі рішення та постанови в зв’язку з неправильним
застосуванням норм матеріального права до обставин встановлених
судами першої та апеляційної інстанції.
Зокрема, скаржник вважає помилковим висновок щодо набуття ним
права власності на дизпаливо, оскільки умови договору згідно
ст.ст. 86, 128 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
підстав для наведеного
висновку не передбачають, а зобов’язання скаржника полягали у
посередництві і перехід до нього прав власника не передбачався.
Одночасно скаржник вважає, що заборгованість становила 17367,39
грн., тому за прострочення грошового зобов’язання повинно
відшкодовуватися у порядку визначеному ст. 214 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
і застосування нової ціни на момент стягнення боргу
не засновано на законі.
Заслухавши суддю-доповідача Уліцького А.М., доводи сторін, що
підтримали свої вимоги, перевіривши матеріали справи щодо
відповідності рішення і постанови чинному законодавству, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню частково.
Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано дійшли
висновку про виникнення між позивачем і Харківським обласним ДП
ДАК “Хліб України” зобов’язань по договору від 17.06.97р.
№ 35/1, який сторони не виконали, оскільки позивач дизпаливо не
поставив і підстави для його оплати були відсутні, тому позов в
цій частині не підлягав задоволенню.
Зобов’язання розрахунку з позивачем по угоді від 17.06.97р. б/н,
що була укладена між позивачем, Ізюмським ДКХП та ААП
"Світанок”, Ізюмський ДКХП у повному обсязі не виконало згідно
п. 1.2 договору та актів звірки. Строк виконання угоди був
обумовлений передачею Ізюмським ДКХП врожаю 1997р., а
відповідальність за невиконання сільгоспвиробниками зобов’язань
поставки сільгосппродукції передбачена дією листа
облдержадміністрації від 17.06.97р. № 1-29/1064.
Оскільки згідно ст. 161 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
виконання
зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в
установлений строк відповідно до вказівок закону, договору
позивач, як сторона, що виконала зобов’язання згідно ст.ст. 161,
171-174 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
має право вимоги до одного з
боржників зобов’язаних здійснити розрахунки з кредитором за
умовами договору. Тому позов до Ізюмського ДКХП підлягав
задоволенню за умовами зобов’язань по угоді, а заперечення
боржника є необґрунтованими і не повинні були вплинути на
рішення суду про стягнення боргу по укладеній між ними угоді.
Слід визнати, що при задоволенні позову у грошовій формі не були
враховані вимоги викладені у позові відносно умов договору та
приписів чинного законодавства регулюючого захист прав
кредитора.
Зокрема, вимога позивача про стягнення 128053,80 грн. основного
боргу вирахувана з вартості дизпалива, яке не було предметом
зобов'язання боржника по договору, а зворотнє стягнення
дизпалива не відповідає приписам ст.ст. 162, 208, 213 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, оскільки під збитками розуміються витрати зроблені
кредитором або неодержані ним доходи. Обставини, з яких
визначено витрати, вартість або неодержані доходи позивачем не
були встановлені і позивачем не доводилися, що виключає його
право задоволення позову у відповідності зі ст. 33 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
в цій частині, а борг у натурі чи грошовому виразі
відповідно зобов’язання по угоді від 17.06.97р. б/н не
визначався при розгляді справи.
Задовольняючи позов в частині стягнення судових витрат не була
встановлена у відповідності зі ст. 33, 44 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
вартість послуг адвоката пов’язаних з розглядом цієї
справи, оскільки довідка надана адвокатською компанією таких
відомостей не містить, а правова оцінка цьому доказу не була
надана.
Внаслідок неповного з’ясування усіх обставин у цій частині
справи та неповноти юридичної оцінки по справі слід визнати, що
рішення та постанова в частині стягнення суми 128053,80 грн.
судових витрат є необґрунтованими і не відповідають приписам
матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 43, 47 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, тому рішення і постанова підлягають
скасуванню, а справа направленню на новий розгляд для
з’ясування, визначення усіх обставин у справі, з який подано
позов, і прийняття рішення заснованого на чинному законодавстві.
Відмовляючи у задоволенні позову до Харківської
облдержадміністрації суд першої і апеляційної інстанції не
встановив у листах між третьою особою і облдержадміністрацією,
які не є сторонами по угодам укладеним 17.06.97р., ознак
виникнення цивільно-правових відносин або угоди згідно ст.ст. 4,
41, 151, 153 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
чи законодавства іншої
держави, що виключає надання таким листам характеру угоди
гарантії передбаченої ст.ст. 191, 194 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, що
виключає підстави визнати рішення і постанову в цій частині
незаконними.
Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст. 43, 44, 47, 108,
111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 16.10.01р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
08.10.02р. у справі № 14/538 скасувати, а справу направити на
новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий Н.Кочерова
Судді В. Рибак
А. Уліцький