ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
 
                         ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
 
 10.09.2003                                          Справа N 576
 
   Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:
 
                    головуючого  Ткаченко Н.Г.
            суддів :  Бакуліної С.В., Бенедисюка І.М.
 
розглянувши у   відкритому  судовому  засіданні  касаційну  скаргу
Чернівецького обласного дочірнього підприємства ДАК "Хліб України"
 
на постанову   від   07.07.2003   p.   Львівського    апеляційного
господарського суду
 
у справі №576
 
за заявою ВАТ "Агрохімцентр"
 
до Чернівецького   обласного  дочірнього  підприємства  ДАК  "Хліб
України"
 
про   визнання банкрутом,
 
за  участю  представників сторін:
 
від заявника  -  Кулішова  В.М.  (довіреність   №130-01ю/328   від
17.03.2003 p.) від боржника - Борейчук Н.В.  (довіреність №161 від
08.09.2003 p.)
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
ВАТ "Агрохімцентр" звернулось до господарського суду  Чернівецької
області   з   заявою   про   порушення   справи   про  банкрутство
Чернівецького обласного дочірнього підприємства ДАК "Хліб України.
 
Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 11.04.2003  у
справі  №576  (суддя Черв'яков Є.В.) ВАТ "Агрохімцентр" у прийняті
заяви відмовлено,  оскільки,  відповідно до  Закону  України  "Про
введення  мораторію  на  примусову реалізацію майна" ( 2864-14 ) (2864-14)
         №
2864-III від 29.11.2001 повернення наказу господарського  суду  на
примусове  виконання  рішення не може бути підставою для порушення
провадження у справі в господарському суді.
 
Постановою Львівського  апеляційного   господарського   суду   від
07.07.2003 (головуючий суддя - Бобеляка О.М., судді - Дубник О.П.,
Орищин Г.В.) зазначена ухвала скасована.
 
Апеляційний суд даючи правову оцінку діям місцевого господарського
суду   керувався   Законом  України  "Про  введення  мораторію  на
примусову реалізацію майна" ( 2864-14 ) (2864-14)
        ,  в  якому  зазначено,  що
поширення  мораторію  на примусову реалізацію майна застосовується
лише в контексті ст.  ст.22,  23, 24, 25, 26, 30, ч.11, ст.42, ч.6
ст.  43 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника
або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
        .
 
Не погоджуючись  з  даною  постановою   Львівського   апеляційного
господарського  суду,  Чернівецьке  обласне  ДП ДАК "Хліб України"
звернулося до Вищого  господарського  суду  України  з  касаційною
скаргою,  в  якій  просить  скасувати  оскаржувану  постанову  від
07.04.2003  та  залишити  без  змін  ухвалу  господарського   суду
Чернівецької  області від 11.04.2003.  У відзиві №135 від 01.08.03
ВАТ "Агрохімцентр",  посилаючись на законність,  просить  залишити
постанову  апеляційної інстанції без змін,  а касаційну скаргу без
задоволення.
 
Заслухавши представників  сторін,  обговоривши  доводи  касаційної
скарги   та   відзиву,   перевіривши   наявні   матеріали  справи,
проаналізувавши  застосування   судами   норм   матеріального   та
процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
 
У касаційній скарзі,  заявник посилається на відсутність  права  у
господарського  суду  прийняти  постанову  про  визнання банкрутом
боржника до закінчення дії  мораторію  встановленого  ст.1  Закону
України  "Про  введення   мораторію на примусову реалізацію майна"
( 2864-14 ) (2864-14)
        .
 
Однак, Чернівецьким  обласним  дочірнім  підприємством  ДАК  "Хліб
України"  не  прийнято  до уваги,  що названим Законом встановлено
мораторій лише на відчуження майна боржника,  у  статутному  фонді
якого  частка  держави  становить  не менше 25 відсотків в процесі
провадження справи про банкрутство, визначеного ст.ст. 22, 23, 24,
25,  26, 30, ч.11 ст. 42, абзацом другим ч.6 ст. 43 Закону України
"Про відновлення  платоспроможності  боржника  або  визнання  його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
         щодо визнання боржника банкрутом, відкриття
ліквідаційної процедури і продажу майна підприємства.
 
Таким чином,  висновок апеляційного господарського суду про те, що
порушення  справи  про  банкрутство  не  тягне  за собою безумовну
реалізацію  майна  боржника,  відповідає   Закону   України   "Про
відновлення   платоспроможності   боржника   або   визнання   його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
        .  Оскільки, відповідно до ст.4 цього Закону
( 2343-12  ) (2343-12)
          до  боржника  можуть  застосовуватися  такі  судові
процедури  банкрутства:  розпорядження  майном  боржника;   мирова
угода;    санація    (відновлення   платоспроможності)   боржника;
ліквідація банкрута.
 
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова
Львівського   апеляційного   господарського  суду  від  07.07.2003
відповідає  нормам  процесуального  і  матеріального  права,  отже
підстав для її скасування не вбачається.
 
Керуючись ст.4  Закону  України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
         ст.  ст.  111-5,
111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , суд
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
1. Касаційну  скаргу   на   постанову   Львівського   апеляційного
господарського суду від 07.07.2003 p. залишити без задоволення.
 
2. Постанову  Львівського  апеляційного  господарського  суду  від
07.07.2003 p. у справі №576 залишити без змін.
 
Головуючий Н.Г. Ткаченко
Судді      С.В. Бакуліна
           І.М. Бенедисюк