ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.12.2002 Справа N А-6242/1-13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Усенко Є.А,
суддів Глос О.І., Жаботиної Г.В.
у відкритому судовому засіданні, розглянувши касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова
про перегляд у касаційному порядку постанови Харківського
апеляційного господарського суду від 06.08.2002р.
у справі № А-6242/1-13
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Агросервіс”
до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м.
Харкова
про визнання недійсним рішення,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Господарського суду Харківської області від
10.06.2002р. (суддя Н.С. Водолажська), яке постановою
Харківського апеляційного господарського суду від 06.08.2002р.
(судді Ю.М.Філатов, А.І.Бухан, Т.В.Кравець) залишено без змін,
позов задоволено частково, визнано недійсним рішення Державної
податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова № 371/23-
24280292/6521 від 27.03.2002р. про застосування та стягнення сум
штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків,
зборів (обов’язкових платежів) та пені за порушення податкового
та іншого законодавства; в частині позову щодо визнання
недійсним податкового повідомлення провадження у справі
припинено.
Не погоджуючись з постановленими у даній справі рішеннями,
Державна податкова інспекція у Фрунзенському районі м. Харкова
просить їх скасувати та прийняти нове рішення, посилаючись на
те, що місцевим господарським судом та апеляційним господарським
судом неправильно застосовано ст. 6 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність
застосування місцевим господарським судом та апеляційним
господарським судом норм матеріального та процесуального права,
Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна
скарга Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м.
Харкова задоволенню не підлягає.
Перевіркою відповідача було виявлено неправильне застосування
позивачем ставки податку на додану вартість за
зовнішньоекономічним контрактом № 643/23476583/00006 від
26.12.2001р. та додатковою угодою № 01 від 21.01.2002р. до
нього, оскільки товар за межі митної території України, на
погляд відповідача, вивозив не платник податку – позивач, а
нерезидент – покупець товару.
27.03.2002р. відповідачем на підставі акту перевірки прийнято
рішення № 371/23-24280292/6521, яким позивачу було донараховано
податок на додану вартість в сумі 18434грн., застосовано
фінансову санкцію в розмірі 2765,10грн. та надіслано податкове
повідомлення.
Апеляційним господарським судом встановлено, що позивач та ТОВ
“Агротехсервіс” (Росія) уклали зовнішньоекономічний контракт
згідно якого продаж товару позивачем здійснювався на умовах FCA
м. Харків.
З метою однакового тлумачення комерційних термінів суб’єктами
підприємницької діяльності України при укладанні договорів, а
також учасниками відносин, що виникають у зв’язку з такими
договорами Президентом України 04.10.1994р. було прийнято Указ
“Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних
термінів” ( 567/94 ) (567/94)
.
Як випливає з Міжнародних правил по тлумаченню термінів
“Інкотермс” (в редакції 1990р.), зазначені правила передбачають
права і обов’язки покупця і продавця при здійсненні поставки
товару за відповідним правилом. За умовами FCA Франко-перевізник
(місце зазначене) продавець, зокрема, зобов’язаний поставити
товар (пункт А.1.), виконати всі митні формальності, потрібні
для вивезення товару (пункт А.2.), щодо договору перевезення то
у продавця відсутні зобов’язання на його укладення, але в окремо
зазначених випадках продавець може укласти договір перевезення
на звичайних умовах на ризик і на рахунок покупця (пункт А.3.),
покупець, зокрема, зобов’язаний сплатити ціну, передбачену в
договорі купівлі-продажу (пункт Б.1.), виконати всі митні
формальності по ввозу товару (пункт Б.2.), за свій ризик укласти
договір перевезення товару із зазначеного місця, за винятком
випадків, передбачених у пункті А.3а. (пункт Б.3.). Таким чином,
контракти, укладені позивачем з іноземними суб’єктами
господарської діяльності на умовах FCA є угоди, що спрямовані на
встановлення, зміну і припинення їх взаємних прав і обов’язків
щодо поставки позивачем товарів, отже, на правовідносини щодо
оподаткування не поширюються.
Відповідно до абз. 6 ст. 1 Закону України “Про
зовнішньоекономічну діяльність” ( 959-12 ) (959-12)
термін експорт
товарів вживається у такому значенні: це є продаж товарів
українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності
іноземним суб’єктам господарської діяльності з вивезенням або
без вивезення цих товарів через митний кордон України. Таким
чином, із приписів даної норми Закону ( 959-12 ) (959-12)
випливає, що
експорт – це продаж товару іноземному суб’єкту господарювання в
незалежності від того чи було здійснено перетин кордону чи ні.
Законом України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначено платників податку на додану вартість, об’єкти, базу та
ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених
від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних
та імпортних операцій. Отже, порядок оподаткування податком на
додану вартість експортних операцій регулюється Законом України
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Згідно п. п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податок за нульовою ставкою
обчислю:ється щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені
(експортовані) за межі митної території України. Таким чином,
для застосування нульової ставки податку на додану вартість по
експортним операціям суб’єктом правотворчості передбачено саме
наявність факту вивезення (експортування) відповідних товарів за
межі митної території України.
Згідно ч. 3 п. п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
товари вважаються вивезеними
(експортованими) платником податку за межі митної території
України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене
належно оформленою митною вантажною декларацією.
Апеляційним господарським судом встановлено факт вивезення
(експортування) товару за вищезгаданим контрактом за межі митної
території України і даний факт засвідчений митними вантажними
деклараціями, які додано до матеріалів справи.
За таких обставин постанова апеляційного господарського суду є
такою, що відповідає правовим нормам і підстави для її
скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст.ст. 111-10,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському
районі м. Харкова залишити без задоволення, постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 06.08.2002р.
без змін.
Головуючий - суддя Усенко Є.А.
судді Глос О.І.
Жаботина Г.В.