ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.12.2002 Справа N А-4355/1-36
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого — судді Усенко Є.А.,
суддів: Глос О.І., Жаботиної Г.В.,
розглянувши ДПІ у Ленінському районі м. Харкова
касаційну скаргу
на постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 09.07.02
господарського суду Харківської області
та рішення від 14.05.02
по справі № А-4355/1-36
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Незабудка” (далі по тексту: ТОВ
“Незабудка”)
до Державної податкової інспекції у
Ленінському районі м. Харкова (далі по
тексту: ДПІ у Ленінському районі
м. Харкова)
Про визнання недійсним рішення,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Харківської області від 14.05.02
(суддя Шевель О.В.), залишеним без змін постановою Харківського
апеляційного господарського суду від 09.07.2002 (судді Бабакова
Л.М., Бухан А.І., Кравець Т.В.), позов задоволено частково:
визнано недійсними рішення заступника начальника ДПІ у
Ленінському районі м. Харкова від 13.03.02 № 200/26-2/30954905
про застосування до ТОВ “Незабудка” та стягнення сум штрафних
(фінансових) санкцій, донарахованих сум податків, зборів
(обов’язкових платежів) та пені за порушення податкового та
іншого законодавства; визнано недійсним розпорядження ДПІ у
Ленінському районі м. Харкова № 16/26-2 від 13.03.2002 про
внесення змін у визначену платником суму податку на додану
вартість за результатами попередньої перевірки податкової
декларації по ПДВ; в частині визнання недійсним податкового
повідомлення провадження у справі припинено; в частині стягнення
з відповідача 2000 грн. на користь позивача витрат на юридичну
допомогу у позові відмовлено; стягнуто з відповідача на користь
позивача 85грн. державного мита та 69 грн. судових витрат.
Судові рішення мотивовані тим, що донарахування позивачу спірним
рішенням податкового зобов'язання з ПДВ, застосування штрафної
санкції та зменшення розміру експортного бюджетного
відшкодування суперечить положенням п/п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6
Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
В касаційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м. Харкова,
вважаючи такі висновки місцевого і апеляційного господарських
судів необґрунтованими та такими, що суперечать ст. 3,
п/п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, просить скасувати постановлені по
справі судові рішення і прийняти нове рішення про відмову у
позові.
Сторони не реалізували процесуальне право на участь у судовому
засіданні касаційної інстанції.
Перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки судами першої та апеляційної інстанцій,
колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Згідно п/п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податок за нульовою ставкою
обчислюється щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені
(експортовані) платником податку за межі митної території
України.
Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку
за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення
(експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною
декларацією.
Місцевим і апеляційним господарськими судами встановлено, що у
жовтні та листопаді 2000 року позивач відповідно до умов
зовнішньоекономічного контракту здійснив поставку шроту
соняшнику фірмі “United Grain (Suisse) S.A.” (Швейцарія) на суму
відповідно 70591,23 грн. та 117207,00 грн. на умовах DAF Батево.
Транспортування товару здійснювалось ТОВ “УТЕК” згідно з
договором № 1439-П/10 від 13.10.2000. Задовольняючи позов суди
попередніх інстанцій виходили з того, що вивіз товару за межі
митного кордону України підтверджений вантажно-митними
деклараціями, які оформлені відповідно до Положення про вантажну
митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України № 574 від 09.06.97, на кожному аркуші є особиста номерна
печатка інспектора, що здійснив митне оформлення товару,
відправником товару зазначений позивач у справі, а факт перетину
товаром митного кордону України відповідачем не спростований.
Разом з тим, з наявних у матеріалах справи ВМД вбачається, що
печатка Східної регіональної митниці підтверджує знаходження
товару під митним контролем.
В графі 29 ВМД вказана митниця на кордоні – Чопська митниця, а в
графі 50 міститься відмітка про направлення у Чопську митницю
для пропуску за межу митної території України під забезпечення
відправника. Відмітки Чопської митниці про перетин товаром
кордону на вантажно-митних деклараціях відсутні.
За таких обставин факт перетину товаром митного кордону України,
як необхідна умова оподаткуванню за 0% ставкою експортних
операцій, здійснених позивачем, не може вважатися встановленим.
Посилання місцевого і апеляційного судів на недоведеність
Державною податковою інспекцією факту неперетину митного кордону
України не відповідає вимогам ст. 32 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
оскільки обов’язок доведення наявності передбачених п/п. 6.2.1
п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
умов, за яких у платника виникає право на
оподаткування експортних операцій за 0% ставкою ПДВ лежить на
платнику.
Неповне встановлення обставин справи виключає можливість
висновку щодо правильного застосування норм матеріального права,
а тому постановлені у справі судові рішення підлягають
скасуванню, а справа – передачі на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід,
зокрема, перевірити доводи позивача про перетин експортованим
товаром митного кордону України, дати цим доказам оцінку за
правилами ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, вжити інші передбачені
чинним законодавством засоби для всебічного. повного і
об’єктивного встановлення обставин справи, прав і обов’язків
сторін і на підставі встановленого та у відповідності до закону
вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10,
ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у Ленінському районі м. Харкова
задовольнити.
Скасувати постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 09.07.2002 та рішення господарського суду Харківської
області у справі № А-4355/1-36, а справу передати на новий
розгляд до господарського суду Харківської області.
Головуючий Є.Усенко
Судді: О.Глос
Г.Жаботина