ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.12.2002 Справа N 7/387
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Усенко Є.А.,
суддів: Глос О.І., Жаботиної Г.В.,
розглянувши з участю Великоберезнянської
представника райспоживспілки – Дубінчака В.С
ДПІ у Великоберезнянському районі
касаційну скаргу Закарпатської області
на постанову від 27.03.2002 р.
Львівського апеляційного
господарського суду
у справі № 7/387
за позовом Великоберезнянської
райспоживспілки
до ДПІ у Великоберезнянському районі
Закарпатської області
Про визнання недійсним рішення від 22.10.2001
№ 167/25445134/23-52,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Закарпатської області від
18.12.2001 (суддя Швед С.Б.) позов задоволено частково: рішення
начальника ДПІ у Великоберезнянському районі Закарпатської
області від 22.10.2001 № 167/25445134/23-52 визнано недійсним в
частині застосування до відособленого госпрозрахункового
підрозділу позивача магазину “Карпати” фінансових санкцій за
непроведення розрахункових операцій через реєстратори
розрахункових операцій у розмірі 400 грн., за невикористання
розрахункової книжки при здійсненні розрахункових операцій у
розмірі 340 грн., за торгівлю без ліцензії алкогольними напоями
у розмірі 1000 грн. та за торгівлю без ліцензії тютюновими
виробами у розмірі 1000 грн.
В позові про визнання недійсним спірного рішення в частині
застосування фінансових санкцій за торгівлю без ліцензії
алкогольними напоями в розмірі 500 грн. та за торгівлю без
ліцензії тютюновими виробами в розмірі 500 грн. відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
27.03.2002 (судді Процик Т.С.,. Галушко Н.А., Юрченко Я.О.)
рішення місцевого суду в частині, що стосується відмови в
позові, скасовано, позов задоволено повністю.
Висновок апеляційного суду мотивований недоведеністю факту
реалізації магазином “Карпати” алкогольних напоїв і тютюнових
виробів поза межами дії ліцензій на право здійснення торгівлі
цими товарами, а також факту невикористання розрахункової книжки
при здійсненні розрахункових операцій.
Зазначене слугувало підставою для часткового скасування рішення
місцевого суду, який виходив із наявності в діях позивача
порушення вимог ст. 17 Закону України “Про державне регулювання
виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним, плодовим,
алкогольними напоями та тютюновими виробами”, але з врахуванням
розташування магазину “Карпати” в гірській місцевості та
незначного товарообороту вважав за можливе зменшення розміру
фінансових санкцій в загальному розмірі на 1000 грн.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постановлені по
справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в
позові, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій
пункту 5 ст. 17 Закону України “Про державне регулювання
виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним, плодовим,
алкогольними напоями і тютюновими виробами”.
Відповідач не реалізував процесуальне право сторони у
господарській справі на участь у судовому засіданні касаційної
інстанції.
Заслухавши заперечення представника позивача на касаційну
скаргу, перевіривши повноту встановлення обставин справи та
правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного суду,
колегії суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Апеляційним судом встановлено, що підставою для застосування до
позивача фінансових санкцій в загальному розмірі 4140 грн.
згідно рішення начальника ДПІ у Великоберезнянському районі
Закарпатської області від 22.10.2001 р. № 167/25445134/23-52
слугував акт перевірки від 21.10.2001 р., в якому зазначено, що
в магазині “Карпати” книга обліку розрахункових операцій не
ведеться з 17.09.2001, відсутні розрахункові книжки, в касі
виявлено 80 грн., здійснюється торгівля алкогольними напоями та
тютюновими виробами при відсутності відповідних ліцензій.
На підставі оцінки акту від 21.08.2001 про вилучення з
товарообігу магазину алкогольних напоїв та тютюнових виробів у
зв’язку із закінченням строку дії ліцензій, пояснювальної
записки продавця магазину Жулканич І.В. від 21.10.2001 та змісту
акту від 21.10.2001 апеляційний суд дійшов висновку про
недоведеність факту здійснення магазином торгівлі алкогольними
напоями та тютюновими виробами. До такого ж висновку апеляційний
суд дійшов і стосовно зафіксованих в акті від 21.10.2001
порушень щодо ведення книги обліку розрахункових операцій і
розрахункових книжок. Останній грунтується на оцінці апеляційним
судом книги обліку розрахункових операцій № 0704000182,
зареєстрованої ДПІ Великоберезнянського району на відокремлений
госпрозрахунковий підрозділ “Карпати”.
Що ж до фінансової санкції за непроведення розрахункових
операцій через реєстратори розрахункових операцій, то вчинення
відокремленим госпрозрахунковим підрозділом “Карпати” такого
порушення актом від 21.10.2001 не зафіксовано. Статтею ж 3
Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
відокремлено обов’язок суб’єкта підприємницької
діяльності проводити розрахункові операції через реєстратори
розрахункових операцій від обов’язку проводити ці операції із
застосуванням розрахункових книжок у випадках, передбачених цим
Законом.
Згідно ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція,
переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, на підставі
встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування
судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і
процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
У зв’язку з цим не приймаються до уваги доводи відповідача,
викладені в касаційній скарзі, щодо неправильної оцінки доказів
апеляційним судом, так само, як і посилання відповідача на новий
доказ (довідку про реєстрацію книги обліку розрахункових
операцій).
Оскільки апеляційним судом не було встановлено вчинення
відокремленим госпрозрахунковим підрозділом позивача порушень,
які можуть бути підставою для відповідальності згідно п.п. 1,3
ст. 17 Закону України “Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
та п. 5 ст. 17 Закону України “Про
державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим,
коньячним, плодовим, алкогольними напоями та тютюновими
виробами”, висновок апеляційної інстанції про задоволення позову
грунтується на правильному застосуванні норм матеріального
права.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у Великоберезнянському районі Закарпатської
області залишити без задоволення, а постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 27.03.2002 – без змін.
Головуючий – суддя Є.Усенко
Судді: О.Глос
Г.Жаботина