ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.12.2002 Справа N 7/356пд
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого – судді Чупруна В.Д.,
суддів : Грека Б.М. – (доповідача у справі),
Черкащенка М.М.,
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у м.
судовому засіданні Дружківка
касаційну скаргу
на ухвалу господарського суду Донецької
області від 28.10.2002
у справі № 7/356 пд
господарського суду Донецької області
за позовом Державної податкової інспекції у м.
Дружківка
до відповідачів: 1) Приватного підприємства
“Мотор”,
2)
3) Закритого акціонерного
товариства “Завод Ремсчетмаш”
про визнання угоди недійсною,
за участю представників сторін від:
позивача - не з’явилися
відповідача не з’явилися
-
DO2 у м. Дружківка пред'явило до господарського суду позов
про визнання недійсним договору підряду на будівельно
-оброблюваніроботи
№ 16 від 11.01.2000 на підставі ст. 49 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, як такого, що суперечить інтересам держави
та суспільства.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 28.10.2002 у
справі № 7/356 пд припинено провадження
у справі за позовом ДПІ у м. Дружківка про визнання недійсним
договору підряду на будівельно-оброблювані роботи № 16 від
11.01.2000, укладеного між ЗАТ “Завод Ремсчетмаш”, м. Дружківка
та Приватним підприємством “Мотор”, смт. Пантелеймонівка.
Не погоджуючись, з прийнятою у справі ухвалою, ДПІ у м.
Дружківка подана касаційна скарга, в якій просить скасувати
ухвалу господарського суду Донецької області від 28.10.2002 та
передати справу на новий розгляд.
На думку заявника скарги, судом допущено порушення норм
матеріального права, що полягає у неправильному застосуванні
норм матеріального права, а саме: ст.ст. 41, 44, 153, 332, 334
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
. Дану правову позицію ДПІ
мотивує з тих підстав, що сторони за спірною угодою не тільки
уклали договір, про що свідчать підписи представників і печатка
підприємств на ньому, але й фактично виконали зобов'язання за
вказаним договором, що підтверджується актом виконаних робіт та
їх сплатою.
Факт належного виконання зобов'язань за оскаржуваною ДПІ угодою
підтверджується також і тим, що замовник ЗАТ “Завод Ремсчетмаш”
не оспорював якість виконаних робіт.
Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши правильність
застосування судом норм матеріального та процесуального права,
колегія суддів Вищого господарського суду України,
В С Т А Н О В И Л А :
Як вбачається із матеріалів справи і встановлено місцевим
господарським судом, 11.01.2000 між ЗАТ “Завод Ремсчетмаш” та ПП
“Мотор” укладено договір підряду на будівельно-оброблювані
роботи № 16.
Місцевим господарським судом зроблено висновок, що предметом
розгляду, за вимогами про визнання угоди недійсною, може бути
лише укладена угода, тобто лише така, за якою між сторонами в
потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх
істотних умовах. За правовою природою, оспорювана угода є
договором підряду, що регулюється нормами глави 28 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, і однією з суттєвих умов вказаного
виду договору є предмет, вартість робіт за договором, строки
початку та закінчення робіт.
За результатами розгляду зроблено висновок, що сторони у
потрібній формі не досягли згоди щодо однієї з істотних умов,
тому договір є неукладеним.
Колегія суддів зазначає, що недосягнення сторонами згоди щодо
будь-якої істотної умови договору, не можна вважати, що даний
правочин суперечить актам цивільного законодавства і повинен
визнаватись неукладеним та таким, що тягне за собою застосування
правових наслідків визнання угоди неукладеною.
Вимога про визнання договору неукладеним - є нічим іншим, як
встановлення факту, що має юридичне значення. Цей факт лише
встановлюється господарськими судами лише при існуванні та
розгляді між сторонами договору спору про право цивільне, його
встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та
обґрунтованості вимог.
Судом не звернуто уваги на те, що вимога про встановлення факту
неукладення договору не призводить до поновлення, порушених
прав.
Вона не може бути предметом спору, самостійно розглядатись в
окремій справі.
Допущена судом неповнота досліджених обставин справи, призвела
до того, що судом не дано ніякої правової оцінки суттєвим
обставинам у справі.
Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд не мав
достатніх підстав так стверджувати.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті
обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і
заперечень.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно імперативних вимог ст. 111-5, 111-7
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в ухвалі
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
За таких обставин оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а
справа передачі на новий розгляд.
При новому розгляді необхідно врахувати наведене і вирішити спір
відповідно до вимог чинного законодавства.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст.
111-9, ч. 1 ст. 111-10, 111-11, 111-13 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський
суд України, –
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.
Дружківка від 12.11.2002 № 12398/11/10-013-6 задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду Донецької області від 28.10.2002 у
даній справі скасувати, а справу № 7/356 пд передати на новий
розгляд до господарсько суду Донецької області.
Головуючий – суддя В.Чупрун
Судді Б.Грек
М.Черкащенко