ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.12.2002 Справа N 6/3/28
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Дерепи В.І.,
суддів : Козир Т.П.
Семчука В.В.
за участю повноважних представників :
від позивача не з'явились
від відповідача не з'явились
розглянувши у відкритому Василівської міської ради
засіданні касаційну скаргу
на рішення від 3.04.2002 року господарського
суду Запорізької області
та постанову від 2.07.2002 року
Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
у справі за позовом Василівської міської ради
Запорізької області
до Василівської районної ради
Василівської районної державної
адміністрації
про визнання недійсним рішення
В С Т А Н О В И В :
В лютому 2002 року позивач звернувся до господарського суду
Запорізької області з позовом до відповідачів про визнання
недійсним рішення, оскільки воно протирічить вимогам діючого
законодавства.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 3.04.2002р.
в позові відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 2.07.2002 року вказане рішення залишено без змін.
В касаційній скарзі позивач просить оскаржувані судові рішення
суду першої та другої інстанцій скасувати, оскільки вони
постановлені з порушенням норм матеріального права.
Відзив від відповідачів на касаційну скаргу не надходив.
Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній
фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування
господарським та апеляційним господарським судами при прийнятті
оскаржуваних судових рішень норм матеріального права, суд
вважає, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з таких
підстав.
Як вбачається з матеріалів справи 28.12.2001 року Василівська
районна рада прийняла рішення № 2 “Про районний бюджет на 2002
рік”, додатком № 3 до якого встановлено перевищення доходів над
видатками міської ради в сумі 726 тис. грн., що підлягають
передачі в районний бюджет.
10.01.2002 року 19 сесія 23 скликання Василівської міської ради
прийняла рішення № 3 “Про міський бюджет на 2002 рік”, яким
затверджені доходи загального та спеціального фондів міського
бюджету на 2002 рік у розмірі 2133 тис. грн. Розпорядженням
Василівської районної держадміністрації № 39 від 29.01.2002 року
була призупинена дія рішення сесії міської ради від 10.01.2002 №
3.
Посилаючись на те, що рішення Василівської районної ради
прийняті в порушення діючого бюджетного законодавства України,
позивач в уточненій позовній заяві просив визнати недійсним п. 3
рішення № 2 від 28.12.2001р. Василівської районної ради та
додаток до нього № 3 в частині передачі з Василівської міської
ради до районного бюджету на 2002 рік 726 тис.грн. та
розпорядження Василівської районної держадміністрації № 39 від
29.01.2002 року в частині призупинення дії рішення сесії міської
ради від 10.01.2002р. № 3 “Про міський бюджет на 2002 рік”,
скасувати дію вищевказаних актів Василівської районної ради та
Василівської районної держадміністрації та покласти на них
обов'язок по відновленню порушеного права та інтересів
територіальної громади Василівської міської ради.
Згідно з ч. 2 ст. 143 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
районні
ради затверджують районні бюджети, які формуються з коштів
державного бюджету для їх відповідного розподілу між
територіальними громадами.
Поняття міжбюджетного трансферту надано пунктом 25 статті 2
Бюджетного Кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
, відповідно до якого
міжбюджетні трансферти – кошти, які безоплатно і безповоротно
передаються з одного бюджету до іншого.
Статтею 10 ч. 1 Бюджетного Кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
встановлено, що районні ради можуть передбачати у відповідних
бюджетах дотації вирівнювання бюджетам сіл, селищ, міст
районного значення, а також кошти, що передаються з цих
бюджетів.
За таких обставин, посилання скаржника, на те, що вказана
частина ст. 101 БК України передбачає добровільну передачу
коштів з бюджетів безпідставне і протирічить вимогам вказаної
норми кодексу.
Частиною 2 ст. 61 Закону України “Про місцеве самоврядування в
Україні” ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР районні та
обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які
формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного
розподілу між територіальними громадами або для виконання
спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з
місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних
та культурних програм, контролюють їх виконання. Згідно з
вказаною нормою Закону на договірних засадах з місцевих бюджетів
залучаються кошти для реалізації спільних соціально-економічних
та культурних програм, в зв'язку з чим посилання скаржника на
те, що факт передачі грошових коштів з бюджетів місцевих рад до
районного бюджету може бути на договірних засадах, безпідставне.
Статтею 62 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”
( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
встановлено, що у випадках, коли доходи від
закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та
зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету, держава
вилучає із місцевого бюджету до державного бюджету частину
надлишку в порядку, встановленому Законом про державний бюджет.
Обсяги доходів міських, селищних, сільських бюджетів не можуть
бути нижчими межі їх мінімального розміру.
Під мінімальним бюджетом місцевого самоврядування розуміється
розрахунковий обсяг місцевого бюджету, необхідний для здійснення
повноважень місцевого самоврядування на рівні мінімальних
потреб, які гарантуються державою. Визначення мінімального
розміру місцевих бюджетів здійснюється на основі нормативів
бюджетної забезпеченості на одного жителя.
Згідно з п. 29 ст. 29 ст. 2 Бюджетного Кодексу України
( 2542-14 ) (2542-14)
фінансовий норматив бюджетної забезпеченості –
гарантований державою в межах наявних бюджетних ресурсів рівень
фінансового забезпечення повноважень місцевих державних
адміністрацій та виконавчих органів місцевого самоврядування, що
використовується для визначення обсягу міжбюджетних трансфертів.
Для визначення розподілу міжбюджетних трансфертів
використовується фінансовий норматив бюджетної забезпеченості
(ст. 94 БК України).
Доходні можливості кожного місцевого бюджету повинні збігатися з
його видатковими потребами за допомогою здійснення
врівноважуючих, або вирівнювальних трансфертів на основі
формульних розрахунків з урахуванням різниці між потребами
бюджетів місцевого самоврядування у видатках і його доходними
можливостями. Дотації вирівнювання розраховуються згідно
формульного підходу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України від 05.09.2001 року № 1195 “Про затвердження формули
розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання)
та коштів, що передаються до державного бюджету, між державним
та місцевими бюджетами”.
Згідно з формульного підходу видатки позивача на органи
місцевого самоврядування, дошкільну освіту, установи культури
повинні складати 389 тис. грн., затверджено 1025 тис. грн.
За таких обставин суд вважає, що господарський та апеляційний
господарський суди правильно прийшли до висновку, що пункт 3
рішення № 2 від 28.12.2002 року Василівської районної ради та
розпорядження № 39 від 29.01.2002 року Василівської районної
держадміністрації прийняті у відповідності з вимогами ст. 101
Бюджетного Кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
та ст. 36 Закону України
“Про державний бюджет України на 2002 рік”.
Рішення господарського суду і постанова апеляційної інстанцій
відповідають обставинам справи та вимогам діючого законодавства.
Доводи, викладені позивачем в касаційній скарзі суд вважає
необґрунтованими, оскільки вони не відповідають вимогам Закону,
що регулює дані правовідносини.
Суд вважає, що суд першої інстанції з яким погодилась апеляційна
інстанція повно та всебічно перевірив обставини справи, дав
належну правову оцінку доказам і прийняв рішення, яке необхідно
залишити без змін.
Без змін необхідно залишити і постанову апеляційної інстанції,
яка прийнята відповідно до вимог Закону.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В :
1.Рішення господарського суду Запорізької області від 3.04.2002
року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 2.07.2002 року залишити без змін, а касаційну скаргу
без задоволення.
Головуючий, суддя Дерепа В.І.
С у д д і Козир Т.П.
Семчук В.В.