ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.12.2002 Справа N 34/487а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Усенко Є.А.,
суддів: Глос О.І.,
Жаботиної Г.В.,
розглянувши з участю приватного підприємства
представника “Солов’їний гай” - Гончарова А.І.
касаційну скаргу приватного підприємства “Солов’їний гай”
на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 11.07.2002
у справі № 34/487а
за позовом ПП “Солов’їний гай”
до ДПІ у м. Краматорську
Про визнання недійсним рішення від 20.07.2001
№ 911-23-3-13492004,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 25.02.2002
(суддя Кододова О.В.) позов задоволено: рішення начальника ДПІ у
м. Краматорську від 20.07.2001 № 911-23-3-13492004 про
застосування до позивача фінансової санкцій у розмірі 86144,95
грн. на підставі пункту 1 ст. 17 Закону України “Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
(далі
за текстом – Закон від 01.06.2000 № 17-76-ІІІ) визнано недійсним
з посиланням на те, що відповідно до пункту 23 “Переліку окремих
форм діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та
послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, специфіка яких дозволяє здійснювати
розрахунки із споживачами без застосування електронних
контрольно-касових апаратів з використанням товарно-касових
книг”, затвердженого наказом Міністерства економіки України від
12.03.98 № 24, розрахункові операції в готівковій формі по
утриманню торгових місць на ринку, які здійснював позивач у
період з 20.02.2001 по 01.07.2001, могли проводитися без
застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням
товарно - касової книги.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
11.07.2002 (судді Колядко Т.М., Гуреєв Ю.М., Скакун О.А.)
рішення місцевого суду скасовано, а в позові відмовлено з
мотивів втрати чинності наказом Міністерства економіки України
від 12.03.98 № 24 на момент здійснення позивачем розрахункових
операцій та недоведеності позивачем факту проведення
розрахункових операцій, стосовно порядку розрахунків за якими
виник спір, через відповідні реєстратори. При цьому апеляційний
суд виходив з того, що застосування реєстратора розрахункових
операцій, зареєстрованого на іншу особу, містить склад
порушення, передбаченого пунктом 1 ст. 17 Закону України від
01.06.2000 № 1776-ІІІ, а не пунктом 2 цієї статті.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
апеляційного суду, вважаючи, що останнім порушені вимоги ст. 4
Закону України “Про господарські суди”, ст. 101 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та неправильно
застосовано пункт 1 ст. 17 Закону України від 01.06.2000
№ 1776-ІІІ.
Відповідач не реалізував процесуальне право сторони в
господарській справі на участь у судовому засіданні касаційної
інстанції.
Заслухавши представника позивача, який підтримав касаційну
скаргу та просив за результатами її розгляду залишити в силі
рішення господарського суду Донецької області від 25.02.2002,
перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки в рішення місцевого та постанові
апеляційного суду, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
оцінка доказів по справі господарським судом
повинна грунтуватися на всебічному, повному і об’єктивному
розгляді в судовому процесі всіх обставин справи.
Згідно п. 7 ст. 105 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
у постанові апеляційної інстанції мають бути
зазначені, зокрема, обставини справи, встановлені апеляційною
інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи
інші докази, мотиви застосування законів та інших
нормативно-правових актів.
Апеляційним судом встановлено, що в період з 20.02.2001 по
01.07.2001 позивач здійснював розрахункові операції у готівковій
формі за надані послуги ринку, оренди приміщень та при утриманні
ринкового збору.
Вказані розрахунки частково здійснені із застосуванням
реєстраторів розрахункових операцій ЕРА-101 заводський номер
22695 та ЕРА-101 заводський номер 16113, зареєстрованих в
установленому чинним законодавством порядку за позивачем, а
частково, а саме на суму 17228,99 грн. – без застосування
відповідних реєстраторів, шляхом оформлення прибутковими
ордерами та видачею квитанцій користувачам послуг.
Що ж до доводів позивача про проведення розрахунків на суму
17228,99 грн. через реєстратор ЕРА-101, заводський номер
0011660-95, зареєстрований за приватним підприємцем Роговим
Р.В., такі апеляційним судом були визнані недоведеними.
Разом з тим, позивач надав суду фіскальні звітні чеки,
роздруковані на реєстраторі ЕРА-101, заводський номер
0011660-95, в яких міститься назва позивача як господарської
одиниці, що провела розрахунки за надані послуги. Цим фіскальним
звітним чекам апеляційний суд не дав будь-якої оцінки.
Одночасно апеляційний суд, пославшись на те, що реєстратор
ЕРА-101 заводський номер 0011660-95 був зареєстрований на іншу
особу, дійшов висновку про наявність підстав для застосування до
позивача фінансових санкцій відповідно до пункту 1, а не пункту
2 ст. 17 Закону України від 01.06.2000 № 1776-ІІІ. Таким чином,
постанова апеляційної інстанції містить суперечливі висновки
щодо проведення позивачем розрахункових операцій на суму
17228,99 грн. через реєстратор розрахункових операцій.
Згідно пункту 1 ст. 17 Закону України від 01.06.1000 № 1776-ІІІ
до суб’єктів підприємницької діяльності у разі проведення
розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів
(наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій
через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування
відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання
розрахункової операції, або проведення її без використання
розрахункової книжки застосовуються фінансові санкції у
п’ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих
послуг), на які виявлено невідповідність.
Таким чином, законодавець встановив підвищену, в порівнянні з
порушеннями інших вимог Закону від 01.06.2000 № 1776-ІІІ,
відповідальність за порушення, які стосуються саме фіксації
розрахункової операції засобом контролю з метою забезпечення
дотримання суб’єктами підприємницької діяльності вимог чинного
законодавства при здійсненні розрахунків готівкою.
Відповідно ж до пункту другого цієї статті Закону
відповідальність у вигляді фінансової санкції у розмірі двадцяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановлена за
здійснення розрахункових операцій із застосуванням
непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого,
неопломбованого чи опломбованого з порушенням встановленого
порядку реєстратора.
За змістом пунктів 2.2, 2.3, 4.1, 4.2 Порядку реєстрації,
опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій
за товари (послуги), затвердженого наказом ДПА України від
01.12.2000 № 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України
05.02.2001 за № 107/5298, порядок застосування реєстратора
розрахункових операцій передбачає його реєстрацію тим же
суб’єктом підприємницької діяльності.
Неповне встановлення обставин справи стосовно проведення
позивачем розрахунків за надані послуги на суму 17228,99 грн.
через реєстратор розрахункових операцій в постанові апеляційного
суду виключає можливість висновку щодо правильного застосування
апеляційною інстанцією норм матеріального права при апеляційному
перегляді справи.
Це ж стосується і рішення місцевого суду, поскільки викладені в
ньому висновки суду обгрунтовані посиланням на такий, що втратив
чинність в силу прийняття Кабінетом Міністрів України постанови
від 23.08.2000 № 1336 “Про забезпечення реалізації статті 10
Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
вищеназваний Перелік, затверджений наказом
Міністерства економіки України від 12.03.98 № 24.
Беручи до уваги наведене та виходячи з меж повноважень
касаційної інстанції, передбачених частинами 1, 2 ст. 111-7
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
постановлені по справі судові рішення підлягають скасуванню, а
справа – передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід,
зокрема, перевірити доводи позивача про проведення розрахункових
операцій через відповідний реєстратор, запропонувати позивачу
надати додаткові докази, в тому числі, контрольну стрічку, книгу
обліку розрахункових операцій, дати цим доказам оцінку за
правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, і з’ясувати, чи звертався позивач до ДПІ із заявою
про реєстрацію реєстратора ЕРА-101 заводський номер 0011660-95 в
період з 20.02.2001 по 01.07.2001; вжити інші передбачені чинним
законодавством засоби для всебічного, повного і об’єктивного
встановлення обставин справи, прав і обов’язків сторін; на
підставі встановленого та у відповідності до закону вирішити
спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10,
ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу приватного підприємства “Солов’їний гай”
задовольнити частково.
Скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 11.07.2002 та рішення господарського суду Донецької області
від 25.02.2002 по справі № 34/487а, а справу передати на новий
розгляд до господарського суду Донецької області.
Головуючий Є. Усенко
С у д д і: О. Глос
Г. Жаботина