ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.12.2002 Справа N 33/39б
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, Кузьменка М.В.,
судді
суддів Васищака І.М., Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу закритого акціонерного товариства
“Вуглевидобуток”
на постанову від 20.06.2002 року Донецького апеляційного
господарського суду
у справі № 33/39 б
за заявою робітників закритого акціонерного товариства
“Вуглевидобуток”
До закритого акціонерного товариства “Вуглевидобуток”
про банкрутство
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою від 5.03.2002 року господарський суд Донецької області
(суддя Т.Геза) за заявою робітників порушив провадження в справі
про визнання банкрутом закритого акціонерного товариства
“Вуглевидобуток”.
Ухвалою за результатами підготовчого засідання від 15.04.2001
року господарський суд Донецької області зобов’язав кредитора
(заявника) подати до офіційного друкованого органу оголошення про
порушення справи, визнав розмір кредиторських вимог у сумі 85
623, 50 грн., а також встановив дату складання розпорядником
майна реєстру вимог кредиторів, дату попереднього засідання суду
та дату скликання перших загальних зборів кредиторів.
Приймаючи зазначену ухвалу, суд виходив з визнання боржником
вимог кредиторів, що підтверджується рішеннями Новогродівського
міського суду, за якими здійснювалося списання коштів з рахунків
боржника, та довідками відділу державної виконавчої служби
Селідовського міського управління, які підтверджують факт
несплати заборгованості на час розгляду справи по вказаним
рішенням суду.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
20.06.2002 року ухвала за результатами підготовчого засідання від
15.04.2002 року залишена без змін.
У касаційній скарзі оскаржувач вважає, що зазначена постанова
підлягає скасуванню з припиненням провадження в справі через
прийняття місцевим господарським судом заяви кредиторів до
розгляду без сплати ним державного мита та витрат на інформаційно-
технічне обслуговування, що є порушенням пункту 13 статті 7
Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
, а також у зв’язку з
відсутністю ознак неплатоспроможності боржника. Крім того,
апеляційним судом не прийнято до уваги той факт, що при порушенні
справи про банкрутство до розміру кредиторських вимог
враховується лише розмір заробітної плати працівників без
урахування компенсації за її невчасну виплату.
В судовому засіданні з 29.11.до 12.12.оголошувалася перерва.
Заслухавши пояснення представників сторін Н. Молчанову та О.
Косенка, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні
матеріали на предмет їх юридичної оцінки господарським судом
Донецької області та Донецьким апеляційним господарським судом,
та проаналізувавши застосування судами норм матеріального і
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, загальна
сума боргу відповідача перед кредиторами, які ініціювали
банкрутство, згідно судових рішень Новогродівського міського суду
та наказів, виданих на їх виконання, складає 85 623 грн. 50 коп.
, і ці вимоги не були задоволені боржником протягом трьох місяців
після встановленого для їх погашення строку. Разом з тим, суди
встановили, що до безспірних вимог кредиторів мають бути
враховані суми компенсації в розмірі 35 901 грн. 64 коп.
Такий висновок судів є помилковим, оскільки відповідно до статті
1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
неплатоспроможність - це
неспроможність суб’єкта підприємницької діяльності виконати після
настання встановленого строку їх сплати грошові зобов’язання
перед кредиторами, в тому числі виключно по заробітній платі.
Згідно зі статтею 1 Закону України “Про оплату праці” заробітна
плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі,
яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган
виплачує працівникові за виконану ним роботу. Тобто до заробітної
плати не входять суми компенсації і при порушенні справи про
банкрутство має враховуватися тільки сума заробітної плати
працівників, без урахування компенсації за її невчасну виплату.
Водночас, на час розгляду справи в підготовчому засіданні суду
розмір грошових вимог ініціюючих кредиторів складав більше 300
мінімальних розмірів заробітної плати, тобто більше базового
розміру неплатоспроможності (35 400 грн.) і тому вважаються
безпідставними доводи боржника про наявність підстав для
припинення провадження в справі.
За цих обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої
та апеляційної інстанцій були помилково включені до розміру
кредиторських вимог суми компенсації в розмірі 35 901, 64 грн.,
що є порушенням норм матеріального права, а тому ухвала за
результатами підготовчого засідання господарського суду Донецької
області від 15.04.2001 року підлягає зміні в цій частині, а
постанова Донецького апеляційного господарського суду від
20.06.2002 року -скасуванню.
З урахуванням наведеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9-
111-13 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства
“Вуглевидобуток” на постанову від 20.06.2002 року Донецького
апеляційного господарського суду у справі № 33/39 б задовольнити
частково.
2. Постанову від 20.06.2002 року Донецького апеляційного
господарського суду у справі № 33/39 б скасувати.
3. Пункт другий резолютивної частини ухвали від 15.04.2001 року
господарського суду Донецької області у справі № 33/39 б змінити,
виклавши його в такій редакції: “Розмір вимог кредитора(ів)
складає – 49 721 грн. 86 коп. ”
4.
В іншій частині ухвалу від 15.04.2001 року залишити без змін.
5. Справу передати до господарського суду Донецької області.
Головуючий, суддя М.Кузьменко
Суддя І.Васищак
Суддя В.Палій