ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.12.2002 Справа N 2/1/2125-6/3/90
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Першикова Є.В.,
суддів Савенко Г.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянувши
касаційну скаргу ВАТ “Український графіт”, м. Запоріжжя
на постанову від 03.09.2002р.
Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
у справі № 2/1/2125-6/3/90 господарського суду
Запорізької області
за позовом ВАТ “Український графіт”, м. Запоріжжя
до Орджинікідзевської районної адміністрації
третя особа м. Запоріжжя
Запорізьке обласне відділення Фонду України
соціального захисту інвалідів м. Запоріжжя
Про визнання недійсним рішення
В засіданні взяли участь представники
позивача – Олесик В.М. (дов. № 137/35 від 08.01.02.р.)
відповідача – не з’явилися
Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду
України Осетинського А.Й. від 10.12.2002 у зв’язку з хворобою
судді Ходаківської І.П. для перегляду в касаційному порядку
справ, призначених до розгляду колегією суддів у складі:
головуючого – Першикова Є.В., суддів Савенко Г.В., Ходаківської
І.П. , котра призначила справу № 2/1/2125 до розгляду, утворено
колегію суддів в наступному складі: головуючий – Першиков Є.В.,
судді Савенко Г.В., Цвігун В.Л.
Про вказані обставини сторонам повідомляється на початку
судового засідання 12.12.2002. Відводів складу колегії суддів не
заявлено.
Розглянувши матеріали справи, судова колегія Вищого
господарського суду України встановила:
Рішенням від 22.07.02р. господарського суду Запорізької області
(суддя Хуторний В.М.) по справі № 2/1/2125-6/3/90 за позовом ВАТ
“Український графіт”, м. Запоріжжя до Орджинікідзевської
районної адміністрації м. Запоріжжя за участю третьої особи -
Запорізького обласного відділення Фонду України соціального
захисту інвалідів м. Запоріжжя, відмовлено в задоволенні
позовних вимог про визнання недійсним рішення виконкому
Орджинікідзевської районної Ради від 19.03.98р. № 180 в частині
встановлення нормативу робочих місць для працевлаштування
інвалідів на підприємстві позивача.
Постановою від 03.09.2002р. Дніпропетровського апеляційного
господарського суду (колегія судів Р.Ф.Куліш, О.М.Виноградник,
О.В.Джихур) рішення від 22.07.02р. господарського суду
Запорізької області залишено без змін, а апеляційну скаргу ВАТ
“Український графіт” – без задоволення. Приймаючи постанову
апеляційна інстанція виходила з того, що позивачем пропущено
загальний строк позовної давності, встановлений ст. 71ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
.
ВАТ “Український графіт” звернулося до Вищого господарського
суду України з касаційною скаргою та просить скасувати постанову
від 03.09.2002р. Дніпропетровського апеляційного господарського
у зв'язку з неправильним застосуванням апеляційним судом ст. 71
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та ст. 144 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, стосовно строків позовної давності.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет правильності їх юридичної оцінки
судом при прийнятті оскаржуваної постанови дійшла висновку, що
касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних
підстав.
У відповідності до ст. 71 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
загальний строк
для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна
давність), встановлюється в три роки.
Статтею 83 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
визначено, що позовна давність
не поширюється на відповідні позовні вимоги у випадках
встановлених законодавством.
У відповідності до п. 4 ст. 13 Закону України “Про
Конституційний Суд України” Конституційний Суд приймає рішення
та дає висновки у справах щодо офіційного тлумачення Конституції
та законів України.
Конституційним Судом України прийнято Рішення від 02.07.2002 N
13-рп/2002 зі справи N 1-8/2002 щодо офіційного тлумачення
положення абзацу першого пункту 1 частини першої статті 12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(справа про оспорювання актів у господарському суді).
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини цього Рішення
положення абзацу першого пункту 1 частини першої статті 12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо
підвідомчості господарським судам справ “у спорах про визнання
недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві” треба
розуміти так, що господарським судам підвідомчі справи про
визнання недійсними чинних як нормативних, так і ненормативних
актів незалежно від дати їх прийняття.
У відповідності до ст.ст. 63, 69 Закону України “Про
Конституційний Суд України” рішення і висновки Конституційного
Суду України є остаточними і не підлягають оскарженню, та є
обов'язковими до виконання.
Колегія суддів відзначає, що обов’язок господарського суду
оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується
на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому
засідання всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись
законом, покладений на господарські суди статтею 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Касаційна інстанція відповідно до вимог ч. 2 ст. 111-5 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
використовує процесуальні права суду першої
інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові
господарського суду.
Беручи до уваги матеріали справи та дані в судовому засіданні
пояснення сторони, колегія суддів вважає за необхідне вказати на
неправильну юридичну оцінку обставин справи господарським судом
першої та апеляційної інстанції..
Колегія суддів відзначає, що встановлюючи обставини справи щодо
початку та закінчення перебігу строку позовної давності судові
інстанції відповідно не проаналізували і не дали належної
правової оцінки доводам позивача в розрізі застосування рішення
Конституційного Суду України від 02.07.2002 N 13-рп/2002 зі
справи N 1-8/2002 щодо офіційного тлумачення положення абзацу
першого пункту 1 частини першої статті 12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(справа про
оспорювання актів у господарському суді).
При цьому, апеляційною інстанцією справа взагалі не розглядалася
по суті та не оцінювались доводи заявника викладені в
апеляційній скарзі стосовно встановлення обставин справи, які,
на думку позивача, підтверджують неправомірність рішення
виконкому Орджинікідзевської районної Ради від 19.03.98р. № 180
в частині встановлення нормативу робочих місць для
працевлаштування інвалідів на підприємстві позивача.
Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, колегія
суддів дійшла висновку, що порушення судами попередніх інстанцій
вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо повноти з’ясування
обставин справи, а також неправильне застосування норм права
стосовно закінчення строків позовної давності, та відмова в
задоволенні позову з цієї причини, є підставою для скасування
прийнятих по справі рішення і постанови, та передачі справи на
новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ВАТ “Український графіт”, задовольнити
частково.
2. Постанову від 03.09.2002р. Дніпропетровського апеляційного
господарського суду та рішення від 22.07.02р. господарського
суду Запорізької області по справі № 02-5/9-3/30
(2/1/2125-6/3/90) скасувати. Справу направити на новий розгляд
до господарського суду Запорізької області
Головуючий суддя Першиков Є.В.
Судді Савенко Г.В.
Цвігун В.Л.