ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.12.2002 Справа N 17-5-22/02-4726
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Усенко Є.А.,
суддів Глос О.І.,
Жаботиної Г.В.,
розглянувши
касаційну приватного малого підприємства “Алєс”
скаргу
на постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 26.07.2002р.
у справі № 17-5-22/02-4726
за позовом приватного малого підприємства “Алєс”
до ДПІ у Біляївському районі в Одеській області
Про визнання недійсним рішення від 04.04.2002
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Одеської області від 17.06.2002
(суддя Торчинська Л.О.) позов задоволено: рішення ДПІ у
Біляївському районі Одеської області від 04.04.2002р.
№ 263/26/20940248/3920 про донарахування ПМП “Алєс” податкового
зобов’язання по податку на прибуток в сумі 132500 грн. та про
застосування штрафної санкції у розмірі 30150 грн. визнано
недійсним з посиланням на те, що позивач правомірно відповідно
до п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
відніс до валових витрат витрати в
сумі 44200 грн., пов’язані з видобутком корисних копалин, а
саме: витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів,
розкриття кар’єру по видобуванню піску, відновлення під’їзних
шляхів на території кар’єру та на рекультивації.
Такий висновок мотивовано тим, що оскільки вказані витрати не
включені до “Переліку витрат на розвідку (дорозвідку) та
облаштування будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин з
відповідними витратами на їх розробку, що включаються до окремої
групи витрат платника податку, які підлягають амортизації”,
затвердженого постановою КМ України від 04.02.98р. № 118, вони
відповідно до пунктів 9.1 і 9.2 ст. 9 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не включаються
до окремої групи витрат, що підлягають амортизації, а
відносяться до валових витрат виробництва та обігу.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
26.07.2002р. (судді Жукова А.М., Величко Т.А., Байко Л.І.)
рішення місцевого господарського суду скасовано, а в задоволенні
позову відмовлено з огляду на те, що відповідно до підпункту
5.3.2 пункту 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до складу валових витрат не
включаються, зокрема, витрати, пов’язані з видобутком корисних
копалин, які підлягають амортизації згідно із ст.ст. 8 і 9 цього
Закону.
В касаційній скарзі ПМП “Алєс” просить скасувати постанову
апеляційного суду та залишити в силі рішення місцевого суду з
посиланням на неправильне застосування апеляційним судом пункту
5.1, підпункту 5.3.2 пункту 5.3 ст. 5, пунктів 9.1, 9.2 ст. 9
Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Сторони не реалізували процесуальне право на участь у судовому
засіданні касаційної інстанції.
В судовому засіданні касаційної інстанції, призначеному на
05.12.2002р. о 10 год. 15 хв., оголошувалася перерва до 9 год.
15 хв. 12.12.2002р.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки у постанові апеляційного суду, колегія
суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку,
що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Апеляційним судом встановлено, що підставою для донарахування
позивачу податкових зобов’язань по податку на прибуток в сумі
132500 грн. та застосування до нього фінансової санкції в сумі
30150 грн. згідно рішення начальника ДПІ у Біляївському районі
Одеської області від 04.04.2002 № 263/26/20940248/3920 стало
включення позивачем у період І квартал 2000р. - ІV квартал
2001р. валових витрат у загальній сумі 442000 грн. на придбання
паливно-мастильних матеріалів, на розкриття кар’єру по
видобуванню піску, відновлення під’їзних шляхів на території
кар’єру та на рекультивацію.
Позивачу Одеською облдержадміністрацією 14.12.95 виданий акт
гірничого відводу на розробку Біляївського родовища піску
відкритим способом, а 31.01.2000 Державним комітетом України по
геології і використанню надр - ліцензія № 2120 на користування
надрами у вигляді видобування (експлуатації) Біляївського
родовища корисних копалин (пісок та піщано-галькова суміш).
Згідно пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5 Закону
України “Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат
платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній
формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт,
послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником
податку для їх подальшого використання у власній господарській
діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких
витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у
зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва,
продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з
урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.
Підпунктом 5.3.2 пункту 5.3 цієї статті, зокрема, передбачено,
що до складу валових витрат не включаються витрати на придбання,
реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних
фондів та витрати, пов’язані з видобутком корисних копалин, а
також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають
амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього
Закону.
Отже, ознакою витрат, пов’язаних з видобутком корисних копалин,
яка виключає їх із складу валових витрат, є те, що вони
підлягають амортизації згідно із статтею 9 названого Закону.
Відповідно до підпунктів 9.1, 9.2 ст. 9 Закону будь-які витрати
на розвідку (дорозвідку), облаштування та розробку будь-яких
запасів (родовищ) корисних копалин (за винятком витрат,
передбачених у підпункті 5.2.16 пункту 5.2 ст. 5 цього Закону,
включаються до окремої групи витрат платника податку, на балансі
якого перебувають такі запаси (родовища), та підлягають
амортизації. Перелік витрат, що включаються до окремої групи
витрат платника податку, встановлюються Кабінетом Міністрів
України.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що
межі окремої групи витрат на розвідку (дорозвідку), облаштування
та розробку запасів (родовищ) корисних копалин, які підлягають
амортизації, встановлюються Кабінетом Міністрів України. Таке не
виключається зазначенням в підпункті 9.1 цих витрат як
будь-яких, оскільки в подальшому норма підпункту 9.2, яка є
спеціальною по відношенню до норми підпункту 9.1, конкретизує
склад зазначених витрат.
Поскільки діючий, в тому числі і потягом 2000-2001 років,
“Перелік витрат на розвідку (дорозвідку) та облаштування
будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин з відповідними
витратами на їх розробку, що включаються до окремої групи витрат
платника податку, які підлягають амортизації”, затверджений
постановою КМ України від 04.02.98 № 118, не включає витрати, з
приводу віднесення яких позивачем до валових витрат виник спір,
у позивача не було передбачених законом підстав для їх включення
до окремої групи витрат та амортизації. Як наслідок цього,
позивач відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2
ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
мав право включати такі витрати до валових витрат.
Неправильне застосування апеляційним судом зазначених норм
матеріального права призвело до помилкового висновку щодо прав і
обов’язків сторін і відповідно до ч. 1 ст. 111-10, п. 6
ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
є підставою для скасування
оскаржуваної постанови та для залишення в силі рішення місцевого
суду.
Керуючись ст.ст. 111-5,111-7, п. 6 ст. 111-9, ч. 1
ст. 111-10,ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу приватного малого підприємства “Алєс”
задовольнити, скасувати постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 26.07.200р, рішення господарського суду
Одеської області від 17.06.2002 залишити без змін.
Головуючий Є.Усенко
Судді О.Глос
Г.Жаботина