ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.12.2002 Справа N 11/141
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Дерепи В.І.
суддів : Козир Т.П. ,
Семчука В.В.
за участю повноважних представників:
позивача - Андрієнка С.Л.
відповідача -
3-ї особи
розглянувши у відкритому Товариства з обмеженою
судовому засіданні відповідальністю “Поліхім”
касаційну скаргу
на постанову від 9.10.2002
у справі № 11/141
Одеського апеляційного господарського суду
за позовом Херсонського заводу скловиробів
до Товариства з обмеженою
відповідальністю “Поліхім”
про стягнення 140706 гривень 40 коп.
В С Т А Н О В И В:
В липні 2002 року позивач звернувся до господарського суду
Херсонської області з позовом до відповідача про стягнення
140706,40 грн., посилаючись на те, що останній не виконав умов
договору купівлі-продажу по розрахунку за поставлену продукцію.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 26.07.2002
(суддя Чернявський В.В.) позов задоволено частково в сумі 103575
грн. 54 коп. пені 10337 грн. 73 коп. втрат в зв’язку з
інфляцією, 1139 грн. 13 коп. витрат із сплати держмита 95 грн.
53 коп. витрат на ІТЗП. В решті позову – 3% річних відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
9.10.2002 року (судді Поліщук Л.В., Бандура Л.І., Туренко В.Б.)
вказане рішення господарського суду змінено, постановлено
статути з відповідача на користь позивача 84274 грн. 11 коп.
пені, 842 грн. 74 коп. витрат із сплати держмита і 70 грн. 67
коп. – на ІТЗП. В решті позовних вимог відмовлено.
В касаційній скарзі відповідач просить постанову апеляційного
господарського суду від 9.10.2002 року змінити, стягнувши з
нього на користь позивача пеню в розмірі 57867 грн. 64 коп.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить в її задоволенні
відмовити, а постанову апеляційної інстанції залишити без змін,
оскільки вона відповідає діючому законодавству України, що
регулює дані правовідносини.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши
матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних
обставин, проаналізувавши правильність застосування апеляційним
господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм
матеріального і процесуального права суд вважає, що касаційна
скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Херсонський завод скловиробів
і ТОВ “Поліхім” уклали договір № 01/11-01/837/1/67 від
09.11.2000 за умовами якого позивач зобов’язався поставити до
31.12.2001 склобанку в асортименті на загальну суму 3000000
грн., а відповідач – прийняти цей товар і сплатити його вартість
до 30.12.2001.
В п. 4.2 договору сторони передбачили, що ТОВ “Поліхім” сплачує
позивачу пеню 0,2% від вартості несплаченого товару за кожний
день прострочення.
ТОВ “Поліхім” отримало за період з.01.по грудень 2001 року від
позивача склопродукцію на суму 1033772 грн. 82 коп. , що
підтверджується накладними, перелік яких зазначено в рішенні,
однак не оплатило отриману продукцію в зв’язку з чим позивач
звернувся до суду з позовом про стягнення за період 31.01.2002
по 1.07.2002 114904 грн. 56 коп. пені за прострочення виконання
грошового зобов’язання, нарахованої на підставі Закону України
“Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових
зобов’язань”.
Господарський суд прийняв рішення про задоволення позову в
частині стягнення пені в сумі 103575 грн.
З матеріалів справи також видно, що в обгрунтування своїх
доводів, викладених в апеляційній скарзі ТОВ “Поліхім” надало
докази сплати за отриману продукцію в сумі 162272 грн. 16 коп.
Тому борг ТОВ “Поліхім” склав 871500 грн. 66 коп. .
Виходячи із зменшення основного боргу, пеня в період з
16.01.2002 по 1.07.2002 склала 84274 грн. 11 коп.
За таких обставин суд вважає, що апеляційний господарський суд
правильно прийшов до висновку, що заперечення відповідача
відносно того, що розрахунок пені необхідно було здійснювати на
підставі п. 57 Положення про поставки продукції виробничо-
технічного призначення, затвердженого Постановою Ради Міністрів
СРСР від 25.07.88 № 888 необхідно визнати необгрунтованими і
відхилити, оскільки Постановою Верховної Ради України від
12.04.91 “Про порядок тимчасової дії на території України
окремих актів Союзу РСР” передбачено, що до прийняття
відповідних актів законодавства України на її території
застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не
врегульовані законодавством України, за умови, що вони не
суперечать Конституції і законам України.
Питання про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових
зобов’язань урегульовано відповідним Законом України і
вищевказане Положення в цій частині не діє. Тому суд не вбачає
підстав для зміни постанови апеляційного господарського суду.
Вказана постанова прийнята у відповідності до вимог закону, що
регулює дані правовідносини і її необхідно залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
9.10.2002 року залишити без змін, а касаційну скаргу без
задоволення.
Головуючий, суддя В. Дерепа
С у д д і: Т. Козир
В. Семчук