ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.12.2002 Справа N 11/105
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Усенко Е.А.,
суддів Глос О.І., Жаботиної Г.В.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін,
розглянувши касаційну скаргу Національної акціонерної компанії
”Нафтогаз України”
про перегляд у касаційному порядку постанови Київського
апеляційного господарського суду від 25.07.2002р.
у справі № 11/105
за позовом Національної акціонерної компанії ”Нафтогаз України”
до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по
роботі з великими платниками податків
про визнання недійсним рішення,
В С Т А Н О В И В :
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.04.2002р. (суддя
О.В.Кот) порушено провадження у справі про визнання недійсним
рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.
Києві по роботі з великими платниками податків № 1-24/2007720
від 19.04.2002р. про застосування умовного адміністративного
арешту активів Національної акціонерної компанії “Нафтогаз
України”. З метою забезпечення позову на період розгляду справи
по суті даною ухвалою заборонено відповідачу, іншим юридичним,
фізичним і посадовим особам вчиняти будь-які дії щодо виконання
рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі
з великими платниками податків м. Києва від 19.04.2002р. за № 1-
24/20077720.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
25.07.2002р. (судді Г.М.Фролова, С.В.Бакуліна, А.Г.Полянський)
забезпечення позову, застосоване ухвалою Господарського суду м.
Києва від 23.04.2002р., скасовано.
Не погодившись з постановою Київського апеляційного
господарського суду від 25.07.2002р., Національна акціонерна
компанія “Нафтогаз України” просить її скасувати, мотивуючи свою
вимогу тим, що апеляційним господарським судом порушено норми
матеріального та процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу Спеціалізована державна податкова
інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків
доводить безпідставність вимог Національної акціонерної компанії
“Нафтогаз України” та правомірність прийнятої апеляційним
господарським судом постанови.
Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність
застосування апеляційним господарським судом норм матеріального
та процесуального права Вищий господарський суд України дійшов
висновку, що касаційна скарга Національної акціонерної компанії
“Нафтогаз України” задоволенню не підлягає.
Позивачем подано позов про визнання недійсним рішення
відповідача від 19.04.2002р., яким до позивача застосовано
умовний адміністративний арешт активів у звязку з передачею
активів іншим особам.
Згідно п. п. 9.2.3. п. 9.2 ст. 9 Закону України “Про порядок
погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
умовним арештом
активів визнається обмеження платників податків щодо реалізації
прав власності на такі активи, яке полягає в обовязковому
попередньому отриманні дозволу керівника відповідного
податкового органу на здійснення будь-якої операції платника
податків з такими активами.
Одночасно з позовом позивачем заявлено клопотання про зупинення
виконання рішення відповідача від 19.04.2002р. про застосування
умовного адміністративного арешту активів позивача.
Підстави зупинення адміністративного арешту активів платника
податків визначені п. 9.5 ст. 9 Закону України “Про порядок
погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, в якому зазначено їх
вичерпний перелік. Згідно з підпунктом “а” вищезазначеної норми
Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
зупинення адміністративного арешту
здійснюється у звязку із скасуванням рішення керівника
податкового органу (його заступника) про такий арешт. Оскільки
рішення відповідача скасовано не було, то у місцевого
господарського суду були відсутні правові підстави для заборони
виконання рішення відповідача, яке фактично було його
зупиненням.
Згідно ст. 66 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд за
заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов,
або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення
позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії
провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити
чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Отже, як випливає з приписів зазначеної норми, господарський суд
має право забезпечити позов тільки у випадку, якщо невжиття
забезпечення може утруднити, чи зробити неможливим виконання
саме судового рішення.
Як вже було зазначено, позивачем подано позов про визнання
недійсним рішення відповідача, яке має діяти в просторі протягом
часу, встановленого п. п. 9.3.3 п. 9.3 ст. 9 Закону України “Про
порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Позивач в касаційній скарзі доводить необхідність забезпечення
позову тим, що без застосування заходів забезпечення позову
виконання рішення господарського суду буде неможливим, оскільки
факт перебування активів під адміністративним арештом та факт
заборони відчуження активів буде неможливо змінити. Оскільки
активи позивача не є предметом даного позову, то рішення з
даного спору не стосується даних активів позивача, а за таких
обставин знаходження даних активів під адміністративним арештом
ніяким чином не може утруднити та зробити неможливим виконання
рішення господарського суду щодо визнання недійсним рішення
відповідача.
Враховуючи вищенаведене, постанова апеляційного господарського
суду є такою, що відповідає нормам матеріального та
процесуального права ї підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст.ст. 111-10,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Національної акціонерної компанії ”Нафтогаз
України” залишити без задоволення, постанову Київського
апеляційного господарського суду від 25.07.2002р. без змін.
Головуючий - суддя Усенко Є.А.
судді Глос О.І.
Жаботина Г.В.