ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.12.2002 Справа N Д12/30
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С., -головуючого,
Хандуріна М.І.,
за участю Черкащенка М.М.,
представників від позивача: Шапіро С.Г., Голуб О.Є.,
Огородник В.І.
від відповідача: Біленко М.Л., Літкевич
В.С.
розглянувши у КП “Дніпропетровська трикотажна фірма
відкритому судовому “Дніпрянка”
засіданні касаційну
скаргу
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 05.09.02
у справі господарського Дніпропетровської області
суду
за позовом КП “Дніпропетровська трикотажна фірма
“Дніпрянка”
до ВАТ “Державний експортно-імпортний банк
України”
Про визнання недійсною кредитної угоди
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
15.07.02 задоволено позовні вимоги КП “Дніпропетровська
трикотажна фірма “Дніпрянка” до ВАТ “Державний
експортно-імпортний банк України” про визнання недійсною
кредитної угоди № 16/16-49-3 від 18.03.94.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 05.09.02 вищевказане рішення скасовано і в позові
відмовлено.
КП “Дніпропетровська трикотажна фірма “Дніпрянка” у поданій
касаційній скарзі просить постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 05.09.02 скасувати, а
рішення господарського суду Дніпропетровської області від
15.07.02 залишити в силі. В обґрунтування своїх вимог скаржник
посилається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно
застосовані норми матеріального та процесуального права, що
призвело до прийняття незаконної постанови.
ВАТ “Державний експортно-імпортний банк України” у відзиві на
касаційну скаргу просить постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 05.09.02 залишити без змін,
а скаргу без задоволення.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Оскаржувана постанова та судове рішення по справі винесені з
порушенням вимог статті 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
стосовно законності судочинства.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства, установи, організації мають
право звертатися до господарського суду згідно з встановленою
підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених
або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Це право кореспондується з повноваженнями суду щодо захисту цих
прав та охоронюваних законом інтересів, які передбачені Законом
України “Про господарський суд”.
Частиною 2 статті 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
передбачено, що органи державної влади та місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на
підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України.
Заявлена вимога про визнання кредитного договору неукладеним не
відповідає способам захисту цивільних прав, передбачених ст. 6
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та іншими законами України. Судом не
звернуто увагу на те, що вимога про встановлення факту не
укладення договору не призводить до поновлення порушених прав.
Судами також порушені вимоги процесуального законодавства, а
саме вимоги ст. 60; ст. 61 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Як вбачається з матеріалів справи, КП “Дніпропетровська
трикотажна фірма “Дніпрянка” звернулося із зустрічним позовом
від 23.01.2002 по справі № 12/20 (а.с.3) про визнання недійсною
кредитної угоди. Відповідно до вимог ст. 60 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
зустрічний позов
подається для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний
позов повинен бути взаємно пов’язаний з первісним.
З ухвали про порушення провадження у справі від 28.01.2002
(а.с.1) вбачається що справа порушена за позовом КП
“Дніпропетровська трикотажна фірма “Дніпрянка” до ВАТ “Державний
експортно-імпортний банк України” і справі присвоєно номер
Д12/30. В матеріалах справи № Д12/30 взагалі відсутня будь-яка
позовна заява як і ухвала про виділення в окреме провадження
матеріалів зустрічного позову із справи № 12/30.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що спірний кредит був
наданий на підставі Рішення Валютно-кредитної ради КМ України
під гарантію держави і починаючи з 1994 року платежі за кредитом
здійснювались за рахунок коштів державного бюджету (а.с.49 т.1).
За таких обставин до справи необхідно було залучити КМ України і
вирішити питання про підсудність даного спору.
Згідно до частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є
виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.
За таких обставин, рішення та постанова підлягають скасуванню, а
справа передачі на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду належить усунути зазначені
недоліки, вжити заходів, щодо всебічного, повного, об’єктивного
вирішення спору, перевірити як доводи позивача так і доводи
відповідача та постановити обґрунтоване законне рішення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9-111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 05.09.02 та рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 15.07.02 у справі № Д12/30 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Дніпропетровської області
Головуючий Божок В.С.
Судді Хандурін М.І.
Черкащенко М.М.