ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.12.2002 Справа N А25/44
Вищий господарський суд України у складі: судді Москаленка В.С.–
головуючий, суддів Джунь В.В. і Селіваненка В.П. ,
за участю представників сторін:
позивача: Ричка В.В. – голови правління Дніпропетровського
колективного виробничо-комерційного підприємства “Металопласт”,
Тропіна В.В. – представника Дніпропетровського колективного
виробничо-комерційного підприємства “Металопласт”,
відповідача: Старостенка В.М. - заступника начальника управління-
начальника відділу Державної податкової адміністрації у
Дніпропетровській області,
розглянувши касаційну скаргу Дніпропетровського колективного
виробничо-комерційного підприємства “Металопласт” (далі – КВКП
“Металопласт”)
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 19-24.09.2002
зі справи № А 25/44
за позовом КВКП “Металопласт”
до державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському
районі м. Дніпропетровська (далі – ДПІ)
про визнання недійсним рішення державної податкової інспекції
у м. Дніпропетровську від 11.02.2002 № 148-26-00275211-2773,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
17.06.2002 у позові відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 19-24.09.2002 рішення суду першої інстанції у цій справі
залишено без зміни, а апеляційна скарга КВКП “Металопласт” – без
задоволення.
Рішення судових інстанцій мотивовані тим, що господарські
операції КВКП “Металопласт” щодо передачі належних йому основних
фондів у приватну власність окремих фізичних осіб у рахунок їх
пайових внесків до статутного фонду підприємства не мають ознак
повернення основних фондів, попередньо внесених до статутного
фонду юридичної особи іншими юридичними або фізичними особами у
разі їх виходу з числа засновників або учасників такої юридичної
особи. У зв’язку з цим не можна вважати, що ці операції платника
податку на додану вартість (далі - ПДВ) не є об’єктом
оподаткування, а отже вони мають оподатковуватись у загальному
порядку.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України КВКП
“Металопласт” просить скасувати постанову апеляційної інстанції
у цій справі і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
Скарга мотивується тим, що, по-перше, згідно зі статутом КВКП
“Металопласт” наявність заяви про вихід з числа учасників або
засновників цього підприємства не є обов’язковою умовою для
виділення та передачі паю, а, по-друге, викупна сума за його
цілісний майновий комплекс вносилась як коштами, так і іменними
приватизаційними паперами. Тому, на думку позивача, члени
трудового колективу підприємства, що брали участь у
приватизації, отримали право власності на частки викупленого
державного майна пропорційно їх внескам до викупної суми. У
зв’язку з цим позивач робить висновок, що операції за угодами
про передачу у приватну власність фізичних осіб основних фондів
у рахунок їх пайових внесків до статутного фонду позивача не є
об’єктом оподаткування.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
застосування судовими інстанціями норм матеріального та
процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про відсутність підстав для скасування постанови
апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги.
Судовими інстанціями у справі вичерпно встановлені обставини, що
входять до предмету доказування у справі.
Заперечуваним рішенням ДПІ позивачеві донараховано ПДВ за
жовтень 2001 року у сумі 195 535,24 грн. та застосовано штрафні
санкції з ПДВ у сумі 39 107,05 грн., усього в сумі 234 642, 29
грн. Підставою для донарахування ПДВ та застосування штрафних
санкцій стало те, що КВКП “Металопласт” не нарахував у
декларації за жовтень 2001 року ПДВ на операції за угодами про
передачу у приватну власність фізичних осіб у рахунок їх пайових
внесків до статутного фонду позивача належних останньому
основних фондів, вважаючи, що ці операції не є об’єктом
оподаткування.
Виділення пайових внесків фізичним особам здійснювалось у
порядку розпаювання, а не у зв’язку з виходом цих осіб зі складу
учасників чи засновників КВКП “Металопласт”.
Засновником КВКП “Металопласт” згідно з його установчими
документами є організація орендарів Дніпропетровського орендного
підприємства “Фурнітурний завод”. Ця організація викупила
цілісний майновий комплекс підприємства “Фурнітурний завод”
згідно з договором від 04.11.1993 № КП-200 з Фондом державного
майна України. Викупна сума була сплачена виключно коштами і
приватизаційними майновими сертифікатами.
Причиною виникнення спору у справі стало питання про
правильність застосування припису підпункту 3.2.8 пункту 3.2
статті 3 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Згідно з цією нормою не є об’єктом
оподаткування, зокрема, операції з повернення основних фондів,
попередньо внесених до статутного фонду юридичної особи іншими
юридичними або фізичними особами, у разі їх виходу з числа
засновників або учасників такої юридичної особи. Судові
інстанції у справі правильно визначили, що до операцій позивача
за угодами про передачу у приватну власність фізичних осіб у
рахунок їх пайових внесків до його статутного фонду не може бути
застосовано припис пункту 3.2 статті 3 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
По-перше, виділення та передача у приватну власність фізичних
осіб належних позивачеві основних фондів здійснювалось не у
зв’язку з їх виходом з числа засновників або учасників КВКП
“Металопласт”, а у порядку розпаювання його статутного фонду.
По-друге, статутний фонд КВКП “Металопласт” було сформовано
шляхом викупу організацією орендарів цілісного майнового
комплексу державного підприємства, а джерелами викупної суми
стали кошти та приватизаційні папери членів цієї організації.
Отже внесками засновників або учасників КВКП “Металопласт” до
його статутного фонду основні фонди не були. До кола основних
фондів відносяться лише ті майнові активи, які обліковуються як
необоротні згідно з положенням (стандартом) бухгалтерського
обліку 2 “Баланс”, затвердженого наказом Міністерства фінансів
України від 31.03.1999 № 87. Кошти та цінні папери, включаючи
приватизаційні, обліковуються як оборотні активи, а отже не
відносяться до категорії основних фондів. Згідно з частиною 2
статті 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову
звітність в Україні” ( 996-14 ) (996-14)
податкова звітність грунтується
на даних бухгалтерського обліку.
Отже операції позивача за угодами про передачу основних фондів у
приватну власність є об’єктом оподаткування ПДВ, і у зв’язку з
цим немає підстав для визнання недійсним заперечуваного рішення
ДПІ.
З огляду на викладене та керуючись статтями 111-9 - 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Залишити постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 19-24.09.2002 у справі № А 25/44 без
змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Суддя В. Москаленко
Суддя В. Джунь
Суддя В. Селіваненко