ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.12.2002 Справа N 6373/1-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С., -головуючого,
Хандуріна М.І.,
за участю Черкащенка М.М.,
представників від позивача: Шавлак С.М.
від відповідача: не з’явилися
розглянувши у ДПІ у Московському районі
відкритому судовому
засіданні касаційну
скаргу
на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 26.09.02
у справі господарського Харківської області
суду
за позовом АТЗТ “Будівельна компанія № 10”
до 1. ДПІ у Московському районі
2. Відділення державного казначейства
у Московському районі
Про стягнення 2 757 грн. 75 коп.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Харківської області від 03.07.02
задоволено позовні вимоги АТЗТ “Будівельна компанія № 10” до ДПІ
у Московському районі про стягнення 3 639 грн. зайво сплаченого
податку на землю.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
26.09.02 вищевказане рішення залишено без змін.
ДПІ у Московському районі у поданій касаційній скарзі просить
рішення господарського суду Харківської області від 03.07.02 і
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
26.09.02 скасувати та в позові відмовити. В обґрунтування своїх
вимог скаржник посилається на те, що судом неправильно
застосовані норми матеріального та процесуального права, що
призвело до прийняття незаконних рішень.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм процесуального права вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що
відповідно до п. 6 Указу Президента України від 3.07.1998 року
№ 727 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності
суб’єктів малого підприємництва (в редакції Указу Президента
України від 28.06.99 № 746), суб’єкт малого підприємництва, який
сплачує єдиний податок, не є платником ряду податків і зборів
(обов’язкових платежів), серед яких вказано плату (податок) за
землю. Суб’єкт малого підприємництва сплачує податок на землю у
складі єдиного податку.
Враховуючи положення ст. 12 Закону України “Про плату за землю”
( 2535-12 ) (2535-12)
від 3.07.1992 року судова колегія вважає, що в
даному випадку є колізія законодавства.
Оскільки Указ Президента від 3.07.1999 р. № 723 (в редакції від
18.06.1999 року № 746) є спеціальним законодавством, яке регулює
правовідносини, не врегулюванні оподаткуванням суб’єктів малого
підприємництва, то в даному випадку, вирішуючи спір, суди
правомірно застосували норми зазначеного Указу.
Суди також обгрунтовано дійшли висновку, що відповідно до
Статуту позивача та вимог ст. 1 Закону України “Про
підприємництво” ( 698-12 ) (698-12)
, здача в оренду приміщень є
підприємницькою діяльністю.
Судова колегія вважає, що відповідно до вимог ст. 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
судові
рішення ґрунтуються на всебічному, повному та об’єктивному
розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для
вирішення спору, відповідає нормам матеріального та
процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують
висновків суду.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
26.09.02 у справі № 6373/1-03 залишити без змін.
Головуючий В.С.Божок
Судді М.І. Хандурін
М.М.Черкащенко