ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.12.2002 Справа N 4/95
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Щотки С.О. (головуючий), Подоляк О.А., Семчука В.В.
За участю представників позивача – Нечаєв С.М.,
відповідача - не з’явились,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу державного підприємства “Херсонський
завод скловиробів”
на рішення господарського суду Херсонської області
від 16.07.2002 року
у справі № 4/95
за позовом спільного українсько-російського
підприємства “Стан-Комплект”
(далі – СП “Стан-Комплект”)
до ДП “Херсонський завод скловиробів”
про стягнення 23596, 64 грн.
та зустрічним позовом ДП “Херсонський завод скловиробів”
до СП “Стан-Комплект”
про визнання договору неукладеним
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Херсонської області від 16.07.2002
у справі № 4/95 (суддя Ємленінова З.І.) позов задоволено,
стягнуто з ДП “Херсонський завод скловиробів” на користь СП
“Стан-Комплект” 23596,64 грн. основного боргу, 235,97 грн.
держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу. В задоволенні зустрічного позову
про визнання неукладеним договору № 883 від 05.12.2000 року
відмовлено.
ДП “Херсонський завод скловиробів” у поданій касаційній скарзі
просить рішення господарського суду Херсонської області від
16.07.2002 у справі № 4/95 скасувати, провадження у справі
припинити. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на
те, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми як
матеріального, так і процесуального права, що призвело до
прийняття незаконного рішення. Так, скаржник вважає, що суд
першої інстанції допустив порушення ст. 153 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
і не визнав договір № 883 від 05.12.2000 року
неукладеним, а також в порушення ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
не дав об’єктивної оцінки тій обставині, що
відповідач за первісним позовом відвантажив позивачу за
первісним позовом скляну банку ємністю 0,5 л.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача за
первісним позовом, обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої
інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини між
сторонами виникли на підставі договору купівлі-продажу від
05.12.2000 року № 883, згідно умов якого відповідач за первісним
позовом зобов’язався передати у власність позивача за первісним
позовом в строк до 31.05.2001 року склобанку ємністю 0,25 л, а
позивач за первісним позовом прийняти і оплатити вказаний товар
в строк до 30.05.2001 року; ціна склобанки в договорі зазначена
як відпускна на момент відвантаження, а загальна вартість товару
визначена в сумі 440000 грн.
Господарським судом Херсонської області встановлено, що на
підставі договору купівлі-продажу від 05.12.2000 року № 883 по
накладних позивачу за первісним позовом було передано склобанку
ємністю 0,25л (в плівці) та 0,5л (в плівці) із зазначенням в
накладних ціни товару, на загальну суму 390885,50 грн. На
виконання зобов’язань по договору купівлі-продажу від 05.12.2000
року № 883 позивач за первісним позовом передав відповідачу за
первісним позовом 4 векселі на загальну суму 400000 грн., що
підтверджується підписаними сторонами актами прийому-передачі
векселів від 06.12.2000 року, 28.05.2001 року, 30.11.2001 року,
03.12.2001 року, перерахував кошти в сумі 9999,84 грн. та
поставив плівку на загальну суму 44820,30 грн.
Дослідивши вказані обставини, суд першої інстанції дійшов
висновку про те, що сторони в договорі купівлі-продажу № 883 від
05.12.2000 року досягли згоди стосовно всіх істотних умов
договору і в тому числі по ціні товару, в зв’язку з чим договір
відповідно до ст. 153 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
вважається
укладеним.
Колегія суддів вважає зазначений висновок суду першої інстанції
правильним, оскільки з матеріалів справи вбачається, що умови
договору купівлі-продажу сторонами частково виконані, при цьому
позивач за первісним позовом, оплачуючи вартість склобанки,
розумів по якій ціні здійснює розрахунки.
За таких обставин, посилання скаржника на те, що договір
купівлі-продажу від 05.12.2000 року № 883 є неукладеним
безпідставні.
Оскільки господарським судом Херсонської області встановлено, що
відповідач за первісним позовом прострочив виконання
зобов’язання по договору купівлі-продажу і документального
підтвердження його виконання не надав, суд правомірно з
урахуванням заявлених позовних вимог та у відповідності до
ст. 213 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
стягнув завдані цим невиконанням
збитки.
Інші доводи скаржника зводяться до переоцінки доказів, що не є
компетенцією касаційної інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті
оскарженого рішення господарським судом Херсонської області
правильно застосовані норми матеріального та процесуального
права, в зв’язку з чим підстави для його скасування відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення
господарського суду Херсонської області від 16.07.2002 у справі
№ 4/95 залишити без змін.
Головуючий, суддя С. Щотка
Судді: О.Подоляк
В. Семчук