ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.12.2002 Справа N 17-3-23/01-11530
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В., -головуючого,
за участю Хандуріна М.,
представників Черкащенка М.,
від позивача: не з’явилися
від відповідача: не з’явилися
розглянувши у ДПІ у Ленінському районі
відкритому судовому
засіданні касаційну
скаргу
на постанову Одеського апеляційного господарського
суду від 26.07.02
у справі господарського Одеської області
суду
за позовом Окремої військово-будівельної дільниці
№ 212
до 1. ДПІ у Ленінському районі
2. Управління державного казначейства
в Одеській області
Про визнання недійсним рішень ДПІ
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Одеської області від 07.06.02
позовні вимоги окремої військово-будівельної дільниці № 212 до
ДПІ у Ленінському районі та управління державного казначейства в
Одеській області про визнання недійсним рішень ДПІ задоволено
частково. Рішення ДПІ у Ленінському районі “Про застосування та
стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум
податків, зборів (обов’язкових платежів) та пені за порушення
податкового та іншого законодавства” від 07.11.01
№ 46-26-0/14321423/1251/10 визнано недійсним. Інше рішення ДПІ у
Ленінському районі від 07.11.01 № 45/26-0/14321423/1251/0
визнано недійсним у частині донарахування ПДВ на суму 47 835
грн. 55 коп. та застосування фінансових санкцій по цьому податку
на суму 2 183 грн. 23 коп. В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
26.07.02 вищевказане рішення змінено. Із резолютивної частини
виключено п. 2.
ДПІ у Ленінському районі у поданій касаційній скарзі просить
постанову Одеського апеляційного господарського суду від
26.07.02 скасувати в частині визнання рішення від 07.11.01
№ 45/26-0/14321423/1251/0 недійсним в повному обсязі. В
обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом
неправильно застосовані норми матеріального та процесуального
права, що призвело до прийняття незаконної постанови.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню частково з наступних підстав.
Рішення попередніх інстанцій не відповідають вимогам статей 43;
84, 103 та 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідно до роз’яснень пленуму Верховного суду України,
викладених у п. 1 постанови від 29.12.76 № 11 “Про судові
рішення” обгрунтованим визнається рішення, в якому повно
відображені обставини, що мають значення для даної справи,
висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є
вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються
достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
В мотивувальній частині судових рішень суди попередніх інстанцій
посилалися на вимоги п. 9 Інструкції про Порядок застосування та
стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної
податкової служби і прийшли до висновку, що у разі якщо у
результаті перевірки зменшується сума ПДВ, заявлена до
відшкодування, але не відшкодована, штрафна санкції не
застосовуються.
Одначе суд не перевірив можливість застосування п. 9 даної
Інструкції із змінами від 11.03.02 в часі стосовно спірних
обставин, оскільки дія законів та інших нормативно-правових
актів поширюється на ті відносини, які виникли після набуття
ними чинності (Рішення Конституційного Суду України від
5.04.2001 року № 3-рп).
Апеляційна інстанція зазначила, що вважає обгрунтованим висновок
суду першої інстанції про визнання не дійсним рішення ДПІ
№ 26-0/14321423/125110 у частині донарахування ПДВ на суму 47
835 грн. 55 коп. та застосування фінансових санкцій по цьому
податку на суму 2183 грн. 23 коп.
В той же час апеляційна інстанція вважає, що рішення ДПІ
№ 45-26-0/14321423/1251/10 слід визнати недійсним в повному
обсязі, що суперечить першому висновку.
Необхідно відзначити, що апеляційна інстанція допустили
неточності в своїй постанові, вказавши такі номери рішень ДПІ:
№ 26-0/14321423/1251/10; № 45-26-0/14321423/1251/10;
№ 46-26-0/14321423/1251/10 від 07.11.01, тому обґрунтування суду
щодо кожного із зазначених рішень є сумнівними.
В дійсності, позивачем оскаржувалися рішення ДПІ
№ 45-26-0/14321423/1251/10 та № 46-26-0/14321423/1252/10 від
07.11.01.
В мотивувальній частині апеляційної постанови зазначено, що п. 2
резолютивної частини рішення господарського суду відносно
визнання недійсним рішення ДПІ за № 46-26-0/14321423/1251
необхідно виключити, оскільки позивач обґрунтовано погодився в
цій частині з висновком ДПІ.
Суд не дослідив зазначену обставину і не перевірив, чи позивач в
цій частині відмовляється від позову, чи визнає свої вимоги не
обґрунтованими, що є підставою для відмови в задоволенні
позовних вимог.
Крім того, апеляційна інстанція змінила рішення господарського
суду від 07.06.02, але в резолютивній частині відсутній висновок
про задоволення позову чи про відмову в позові повністю чи
частково по кожній із заявлених вимог.
Згідно до частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є
виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.
За таких обставин, рішення та постанова підлягають скасуванню, а
справа передачі на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду належить вжити заходів, щодо
всебічного, повного, об’єктивного вирішення спору, перевірити як
доводи позивача так і доводи відповідача та постановити
обґрунтоване законне рішення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9-111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
26.07.02 та рішення господарського суду Одеської області від
07.06.02 у справі № 17-3-23/01-11530 скасувати.
Справу направити на новий розгляд господарському суду Одеської
області.
Головуючий В. Божок
Судді М.Хандурін
М.Черкащенко