ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.12.2002 Справа N 142/10б-97
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черногуза Ф.Ф.- головуючого,
Михайлюка М.В.,
Невдашенко Л.П.,
розглянувши у відкритому акціонерного комерційного
судовому засіданні агропромислового банку “Україна”,
касаційну скаргу м. Київ (далі – АК АПБ “Україна”)
на ухвалу від 03.10.2002
господарського суду Київської області
у справі № 142/10б-97
за заявою кредитора закритого акціонерного товариства
“Український об’єднаний капітал”,
м. Київ (далі – ЗАТ “Український
об’єднаний капітал”)
до боржника сільськогосподарського підприємства
держплемптахозаводу курей м’ясного
напрямку “Кучаківський”, яке
реорганізовано у відкрите акціонерне
товариство “Кучаківський”,
с. Лебедін
Про банкрутство
У відкритому судовому засіданні брали участь представники
сторін:
від кредитора – Зайцев Д.О.;
від боржника – Єременко В.І.
В С Т А Н О В И В:
У вересні 1997 року ЗАТ “Український об’єднаний капітал” подав
до арбітражного суду Київської області заяву про порушення
справи про банкрутство сільськогосподарського підприємства
держплемптахозаводу курей м’ясного напрямку “Кучаківський”тому,
що останній не спроможний задовольнити протягом місяця визнані
ним претензійні вимоги.
Господарський суд Київської області ухвалою від 22.09.1997
(суддя Кравчук Г.А.) порушено провадження у справі і призначено
справу до розгляду у попередньому засіданні на 14.10.1997.
Оголошення про порушення справи про банкрутство було
опубліковано в газеті “Урядовий кур’єр” від 13.12.1997
№ 232-233.
Ухвалою від 12-30.03.1998 (суддя Кравчук Г.А.) відмовив АК АПБ
“Україна” про визнання його кредитором на суму 512 085 грн. 76
коп. , оскільки відповідно до частини 1 статті 3 Закону України
“Про банкрутство” він не може бути кредитором тому, що вимоги
банку забезпечені заставою (договори № 59, від 29.11.1995, № 8
від 15.02.1996, № 1 від 10.01.1997).
Ухвалою від 02.06.1998 (суддя Кравчук Г.А.) визнано кредитором
АК АПБ “Україна” в особі відділення в м. Борисполі на суму 216
455 грн. 31 коп. Ухвалою від 07.07.1999 внесені зміни до пункту
2 ухвали від 02.06.1998: суму 216 455 грн. 31 коп. змінено на -
185 441 грн. 54 коп.
Постановою арбітражного суду Київської області від 21.07.1998
(суддя Кравчук Г.А.) визнано сільськогосподарське державне
підприємство Державний племінний птахозавод курей м’ясного
напрямку “Кучаківський”, с. Лебедін Бориспільського району
банкрутом.
Ухвалою від 04.10.2002 (суддя Кравчук Г.А.) затверджено
ліквідаційний баланс станом на 01.04.2001 відкритого
акціонерного товариства “Племінний птахозавод “Кучаківський”, с.
Лебедін, провадження у справі припинено.
Ухвалою від 03.10.2002 господарський суд Київської області
(суддя Кравчук Г.А.) поновив АКБ “Україна” строк звернення з
додатковими майновими вимогами до відкритого акціонерного
товариства “Племінний птахозавод “Кучаківський” та відмовив
банку в задоволенні його додаткових вимог до підприємства
боржника на суму 127 842 грн. 79 коп. , у зв’язку з пропуском
строку позовної давності.
АК АПБ “Україна” в особі Київської дирекції подав касаційну
скаргу на ухвалу господарського суду Київської області від
03.10.2002 і вважає її такою, що не відповідає нормам
матеріального права, оскільки стороною не порушений строк
позовної давності.
Заслухавши доповідь головуючого та пояснення представників
сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
АК АПБ “Україна” звернувся до суду з заявою № 1027 30.06.2000
про збільшення вимог банку на суму 127 842 грн. 79 коп. Ці
вимоги ґрунтуються на недоотриманні коштів від реалізації майна
боржника, яке знаходилося в заставі за договорами застави № 1
від 10.01.1997, № 59 від 29.11.1995, № 8 від 15.02.1996.
Відповідно до статті 71 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої
порушено (позовна давність), встановлюється в три роки (стаття
71 в редакції Закону N 295/95-ВР від 11.07.1995).
Тобто строк позовної давності щодо вимог банку, які випливають з
зазначених договорів застави, закінчився до подання заяви від
30.06.2000.
Щодо посилань заявника, що строк позовної давності не
закінчився, оскільки банком була подана заява до суду про
визнання його кредитором, яка (заява) ґрунтувалася на згаданих
вище договорах застави, то судом була розглянута зазначена заява
і винесена ухвала від 12-30.03.1998, якою суд відмовив АК АПБ
“Україна” про визнання його кредитором на підставі частини 1
статті 3 Закону України “Про банкрутство” у зв’язку з тим, що
він (банк) не може бути кредитором тому, що вимоги банку
забезпечені заставою (договори № 59, від 29.11.1995, № 8 від
15.02.1996, № 1 від 10.01.1997).
Крім того, постановою від 21.07.1998 сільськогосподарське
державне підприємство Державний племінний птахозавод курей
м’ясного напрямку “Кучаківський” визнано банкрутом і згідно
частини 4 статті 13 Закону України “про банкрутство” на
ліквідаторів покладаються обов'язки проведення процедури
задоволення вимог кредиторів. А статтею 15 Закону України “Про
банкрутство” встановлено, що з моменту визнання боржника
банкрутом: припиняється підприємницька діяльність боржника; до
ліквідаційної комісії переходить право розпорядження майном
банкрута і всі його майнові права та обов'язки; вважаються
такими, що минули, строки усіх боргових зобов'язань банкрута;
припиняється нарахування пені та процентів з усіх видів
заборгованості банкрута. Тобто після прийняття постанови про
визнання боржника банкрутом, заявник з заявою про визнання своїх
вимог міг звернутися до ліквідаційної комісії.
Керуючись статтями 41, 111-5, 111-7-111-8, пунктом 1 частини 1
статті 111-9, статтями 111-11, 111-13 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Ухвалу господарського суду Київської області від 03.10.2002 у
справі № 142/10б-97 залишити без змін, касаційну скаргу АК АПБ
“Україна” без задоволення.
Головуючий суддя Ф. Черногуз
Судді М. Михайлюк
Л. Невдашенко