ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.12.2002 Справа N 12/218
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Черногуза Ф.Ф.
суддів : Невдашенко Л.П. /доповідач у справі/
Михайлюка М.В.
розглянувши у Відкритого акціонерного товариства
відкритому судовому “Азов”, м. Маріуполь
засіданні касаційні
скарги
на постанову від 18.09.2002
Київського апеляційного господарського
суду
у справі № 12/218
господарського суду м. Києва
за позовом Відкритого акціонерного товариства
“Азов”, м. Маріуполь
до Товариства з обмеженою відповідальністю
“Компанія ІНБІ”, м. Київ
Про стягнення 201384,34 грн.
за участю представників сторін:
від позивача Федорова О.О.
від відповідача Пащенко Ю.О.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 29.08.2001 задоволено
позов ВАТ “Азов” про стягнення з ТОВ “Компанія ІНБІ” 201384,34
грн. заборгованості за поставлену та неоплачену продукцію.
Задовольняючи позов суд виходив з того, що виданий відповідачем
вексель на суму боргу, не припинив зобов’язання ТОВ “Компанія
ІНБІ” по виконанню зобов’язань по договору за № 40-сб-ВС від
07.07.97.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
18.09.2002 рішення господарського суду від 29.08.2001 скасовано,
у задоволенні позову ВАТ “Азов” відмовлено.
Обгрунтовуючи рішення апеляційна інстанція зазначила, що
матеріалами справи встановлено факт наявності заборгованості ТОВ
“Компанія ІНБІ” перед ВАТ “Азов” в сумі 175110,05 грн.
В погашення суми боргу кредитор погодився прийняти від боржника
простий вексель, про що свідчить підписаний сторонами акт
приймання-передачі векселя.
Апеляційна інстанція вважає, що позивач погодившись прийняти від
боржника вексель на суму боргу, припинив зобов’язання боржника
по сплаті боргу за договором.
Оскаржуючи постанову апеляційної інстанції скаржник просить її
скасувати, рішення господарського суду м. Києва від 29.08.2001
залишити без змін посилаючись на те, що договір на взаємні
поставки № 40 від 07.07.97 не передбачав вексельні розрахунки
між сторонами.
Зобов’язання, вказує скаржник припиняються угодою сторін,
зокрема, угодою про заміну одного зобов’язання іншим. При цьому
сторони повинні спеціально оговорити умову про припинення раніше
діючого зобов’язання і заміну його новим зобов’язанням.
Скаржник вважає, що апеляційний суд в односторонньому порядку
змінив умови договору за № 40-сб-ВС від 07.07.97 і дійшов
неправильного висновку щодо припинення зобов’язань відповідача
сплатити борг в сумі 175,110,05 грн.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши
доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування
судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з
наступних підстав.
Між сторонами 07.07.97 укладено договір за № 40-сб-ВС про
взаємні поставки.
Після проведення розрахунків, шляхом зарахування вартості
взаємних поставок, заборгованість ТОВ “Компанія ІНБІ” перед ВАТ
“Азов” за договором складала 175,110,05 грн.
Боржник своїм листом за № 09 від 31.05.2000 запропонував
кредитору здійснити розрахунки за договором шляхом видачі йому
простого векселя.
З акта приймання-передачі векселів, складеного і підписаного
сторонами 01.06.2000 вбачається, що ТОВ ІНБІ передало, а ВАТ
“Азов” прийняло два простих векселя зі строком платежу “за
пред’явленням, але не раніше 31.07.2000”. Вексель за №
5130001200364 від 01.06.2000 видано на суму 175110,05 грн.,
тобто на суму боргу за договором № 40-сб-ВС від 07.07.97.
За таких обставин, посилання позивача на те, що вексель на суму
175110,05 грн. видано відповідачем на підтвердження боргових
зобов’язань є помилковим, оскільки вексель не містить такої
відмітки. Крім того погодившись на пропозицію боржника здійснити
розрахунки шляхом отримання векселя на суму боргу, про що
свідчить підписаний кредитором акт приймання-передачі векселів,
ВАТ “Азов” підтвердив тим самим виконання боржником зобов’язання
по сплаті боргу належним чином відповідно до ч. 1 ст. 216
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Разом з тим, скаржник посилається на те, що акт приймання-
передачі векселів підписано особою, яка не була уповноважена на
вказані дії, а тому вважає, що акт приймання-передачі не може
бути доказом його згоди на отримання векселя.
Представник ТОВ “Компанія ІНБІ” звертає увагу на те, що за
відомостями Компанії, ВАТ “Азов” розрахувалося спірними
векселями з третіми особами, а тому ніякої заборгованості у
даний час перед ВАТ “Азов”, “Компанія ІНБІ” не має.
Зважаючи на те, що вказані обставини судом не з’ясовувалися, а
ці обставини мають суттєве значення для справи, колегія суддів
вважає, що судом допущено порушення вимог закону щодо повного,
всебічного і об’єктивного з’ясування всіх обставин справи у
зв’язку з чим винесені у справі рішення підлягають скасуванню, а
справа передачі на новий розгляд.
Керуючись ст.ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ “Азов” задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
18.09.2002 та рішення господарського суду м. Києва від
29.08.2001 скасувати, справу за № 12/218 передати на новий
розгляд до господарського суду м. Києва.
Колегія суддів
Головуючий, суддя Ф.Черногуз
С у д д і Л.Невдашенко
М.Михайлюк