ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.12.2002 Справа N 12/122
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючий)
Вовка І.В.,
Гончарука П. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу комерційного банку “Фінанси та кредит на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2002 у
справі за позовом Всеукраїнської громадської організації
“Культурно-просвітницький центр “Нове життя” до комерційного
банку “Фінанси та кредит”
про стягнення сум
УСТАНОВИВ:
У лютому 2002 року Всеукраїнська громадська організація
“Культурно-просвітницький центр “Нове життя” звернулася до суду
з позовною заявою до комерційного банку “Фінанси та кредит” та
просила стягнути з відповідача суму 96300 грн. перевищення ціни
продажу заставленого будинку за договором іпотеки від 11.09.96.
Рішенням господарського суду м. Києва від 16.04.2002 /суддя
Прокопенко Л.В./, залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 27.08.2002 /судді Отрюх
Б.В., Тищенко А.І., Корсак В.А./, позов задоволено у повному
обсязі.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати прийняті судові
рішення та у позові відмовити, посилаючись на неправильне
застосування судом норм матеріального і процесуального права.
Касаційною інстанцією у справі об’являлась перерва з 17.11.2002
на 11.12.2002.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи та обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на
неї, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з таких підстав.
Приймаючи рішення суд виходив з доведеності заявлених вимог.
Проте з такими висновками повністю погодитись не можна.
Відповідно до роз’яснень постанови Пленуму Верховного Суду
України від 29.12.76 № 11 /зі змінами і доповненнями/ “Про
судове рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
рішення є законним тоді, коли
суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і
всебічно перевіривши всі обставини, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності на
підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із
загальних засад і змісту законодавства.
За приписом ст.ст. 4, 151 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
цивільні права
та обов’язки виникають з угод, передбачених законом, а також з
угод хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не
суперечать.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.09.96 між сторонами у
справі був укладений договір іпотеки, предметом якого було
забезпечення зобов’язань за договором кредиту № 64-01-96,
укладеного між КБ “Фінанси та кредит” та СП “ПАН”. По
зазначеному договору іпотеки, Всеукраїнська громадська
організація “Культурно-просвітницький центр “Нове життя”, як
майновий поручитель СП “ПАН”, заставила належний їй на праві
власності житловий будинок по вул.Боричів тік,22а, який
сторонами був оцінений в 246400 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України “Про заставу”
заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа
/майновий поручитель/.
За приписом ст. 178 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
виконання зобов'язань
може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою
(штрафом, пенею), заставою і поручительством. Крім того,
зобов'язання між громадянами або з їх участю можуть
забезпечуватися завдатком, а зобов'язання між організаціями -
гарантією.
Отже, суду слід було з’ясувати правову природу відносин, які
склалися між сторонами, тобто визначити з якого виду
забезпечення виконання зобов’язань вони випливають, з наведенням
відповідних обгрунтувань цьому.
З’ясування наведеного питання впливає на правильність
застосування норм матеріального права.
Більш ретельно слід було суду дослідити і питання про те, у яких
межах наданого СП “ПАН” кредиту позивач брав на себе обов’язок
забезпечити його повернення кредитору /КБ “Фінанси та кредит”/ .
Суд як першої, так і другої інстанції на зазначене належної
уваги не звернули, у порушення вимог ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
не з’ясували ретельно дійсних обставин справи, а
тому прийшли до передчасного висновку про доведеність заявлених
вимог.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене,
належним чином з’ясувати дійсні обставини справи, і в залежності
від встановленого та вимог закону вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу комерційного банку “Фінанси та кредит”
задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
27.08.2002 та рішення господарського суду м. Києва від
16.04.2002 скасувати, і справу передати на новий розгляд до суду
першої інстанції, в іншому складі суду.
Головуючий В. Перепічай
Судді І.Вовк
П. Гончарук