ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.12.2002 Справа N 1/718-26/480
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. – головуючого,
Хандуріна М.І.,
Черкащенка М.М.,
за участю від позивача: Топоровський Я.П. –
представників дов. від 03.01.02
від відповідача: Кисельов М.Є.-
дов. № 02-12/716 від 10.12.01
розглянувши у відкритому АКБ СР "Укрсоцбак" в особі
судовому засіданні касаційну Львівської обласної філії АКБ
скаргу "Укрсоцбанк"
на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 17.10.-
23.10.02
у справі господарського суду Львівської
області
за позовом ТОВ "Добробут", м. Пустомити
до АКБ СР "Укрсоцбак" в особі
Львівської обласної філії АКБ
"Укрсоцбанк", м. Львів
про усунення перешкод у користуванні
майном та відшкодування моральної
шкоди
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 05.06.02-07.06.02 господарського суду Львівської
області відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо усунення
перешкод у користуванні майном та відшкодування моральної шкоди.
Постановою від 17.10.-23.10.02 Львівського апеляційного
господарського суду рішення від 05.06.-07.06.02 господарського
суду Львівської області частково скасовано. Позов задоволено в
частині стягнення з АКБ СР "Укрсоцбанк" на користь ТОВ
"Добробут" 82 301, 50 грн. майнової шкоди. В решті частині
рішення залишено без змін.
Постанова мотивована тим, що відповідно до вимог ст. 33
Господарського процесуального Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
сторона повинна довести ті обставини, на які вона
посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази
повинні бути належними та допустимими.
Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного
господарського суду АКБ СР "Укрсоцбак" в особі Львівської
обласної філії АКБ "Укрсоцбанк" звернулось у Вищий господарський
суд України з касаційною скаргою і просить її скасувати,
посилаючись на те, що вказана постанова є незаконною і винесена
з порушенням норм матеріального права, а саме: ст.ст. 17, 19, 20
Закону України "Про Заставу", відповідно до яких при заставі
заставодавець зберігає право розпоряджатися заставленим майном,
а його відчуження проводиться за згодою заставодержателя; за
рахунок заставленого майна заставодержататель має право
задовольнити свої вимоги в повному обсязі, в тому числі і
витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги; при
частковому виконанні боржником зобов’язання застава зберігається
в початковому обсязі та з порушенням норм процесуального права.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним касаційну скаргу задовольнити з наступних підстав.
ТОВ "Добробут" та АКБ СР "Укрсоцбак" в особі Львівської обласної
філії АКБ "Укрсоцбанк" 29.12.97 уклали договір № 23 на відкриття
кредитної лінії, відповідно до умов якого позивач отримав кредит
в сумі 100 000, 00 грн. строком повернення до двох років, зі
сплатою 50 % річних.
З метою забезпечення своєчасного повернення отриманого кредиту
сторони 30.12.97 уклали договір застави.
Враховуючи, що позивачем позика погашалась несвоєчасно, тому
відповідач змушений був звернутися з клопотанням про вчинення
виконавчого напису, який був вчинений 08.12.98 на частину
заставленого майна.
Статтею 17 Закону України "Про заставу" встановлено, що
заставодавець зберігає право розпорядження заставленим майном,
якщо інше не передбачено законом або договором. Заставодавець
може відчужувати заставлене майно тільки за згодою
заставодержателя за умови переходу до нового заставодавця
основного боргу, забезпечуваного заставою.
Господарським судом Львівської області встановлено, що позивач
(заставодавець) не звертався до відповідача (заставодержателя)
за згодою (дозволом) на реалізацію заставленого майна. Доказів
такого звернення позивачем не надано.
Отже, позивачем не доведено, що відповідач перешкоджав йому в
розпорядженні його майном. Тому, твердження Львівського
апеляційного господарського суду про завдання відповідачем
позивачу, своїми діями, шкоди - є безпідставними.
Статтями 19, 20 Закону України "Про заставу" передбачається, що
за рахунок заставленого майна заставодержатель має право
задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на
момент фактичного задоволення, включаючи відсотки, відшкодування
збитків, завданих прострочкою виконання ( а у випадках,
передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні
витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на
здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не
передбачено договором застави. При частковому виконанні
боржником забезпеченого заставою зобов’язання, застава
зберігається в початковому обсязі.
Тому, твердження Львівського апеляційного господарського суду
про те, що господарським судом першої інстанції невірно
застосована норма ст. 19 Закону України "Про заставу" колегія
суддів вважає помилковим, оскільки, як вже було вказано вище, у
зв’язку з непогашенням позивачем заборгованості банк звернувся з
клопотанням про вчинення виконавчого напису на договорі застави
і ним понесені витрати. Невідшкодування даних витрат ТОВ
"Добробут" і стало причиною за якою банк не мав правових підстав
зняти заборону з заставленого майна.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що Львівським
апеляційним судом дана неправильна юридична оцінка обставинам
справи, тому постанова Львівського апеляційного господарського
суду не відповідає чинному законодавству України та обставинам
справи і підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, ст.ст. 111-9 – 111-
11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову від 17.10.-23.10.02 Львівського апеляційного
господарського суду у справі № 1/718-26/480 скасувати.
Рішення від 05.06.02-07.06.02 господарського суду Львівської
області з даної справи залишити без змін.
Доручити господарському суду Львівської області видати
відповідні накази з урахуванням ст. 122 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Головуючий В.С. Божок
Судді М.І. Хандурін
М.М. Черкащенко