ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.12.2002 Справа N 1/586-21/245
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Полякова Б.М.
суддів: Яценко О.В., Цвігун В.Л.
розглянувши касаційну Акціонерного товариства закритого
скаргу типу “Райдуга”
на постанову від 23-24.04.2002 р. Львівського
апеляційного господарського суду
у справі № 1/586-21/245 господарського суду
Львівської області
за позовом Акціонерного товариства закритого
типу “Райдуга” (далі – АТЗТ
“Райдуга”)
до Регіонального відділення Фонду
державного майна України по
Львівській області (далі – РВ ФДМУ
по Львівській області)
Про визнання недійсним акту
в судовому засіданні взяли Оленчин Б.М. – дов. від 06.12.2002
участь представники: р.
від позивача: № 5/л
від відповідача: Орач А.С. – дов. від 10.12.2002 р.
№ 11-6611
Заслухавши доповідь судді Яценко О.В., пояснення представників
сторін, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд
України
В С Т А Н О В И В:
АТЗТ “Райдуга” звернулося до господарського суду Львівської
області з позовом про визнання недійсним акту РВ ФДМ України.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що
02.10.2001 р. АТЗТ “Райдуга” отримало копію наказу РВ ФДМУ по
Львівській області від 20.09.2001 р. № 1015 “Про прийняття
рішення про приватизацію об’єкта групи Ж” із супроводжуючим
листом № 14/11-4771 від 27.09.2001 р.
Відповідно до вказаного наказу приватизації шляхом продажу на
аукціонні за грошові кошти підлягає клуб, що не увійшов до
статутного фонду позивача та розташований за адресою: м. Львів,
вул. Б. Хмельницького, 106.
Вказаний наказ, на думку позивача, грубо порушує право власності
АТЗТ “Райдуга” на майно.
Також, позивач звернувся до суду з заявою про визнання права
власності на вказаний клуб.
Рішенням господарського суду Львівської області від 18.12.2001
р. (суддя – Давид Л.Л.) позовні вимоги були задоволені в повному
обсязі.
В обґрунтування своїх висновків суд першої інстанції послався на
положення Закону України “Про приватизацію державного майна” та
зазначив, що включення таких об’єктів групи Ж до переліку
об’єктів, що підлягають приватизації, здійснюється за
ініціативою органу приватизації. Відповідачем при прийнятті
наказу № 1015 від 20.09.2001 р. не було враховано, що клуб АТЗТ
“Райдуга” був переданий товариству під час приватизації у 1994
р. в порядку ст. 24 вищевказаного Закону, а тому не міг бути
включений відповідачем до переліку об’єктів приватизації групи
Ж.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
23-24.04.2002 р. (судді – Юркевич М.В., Городечна М.І., Бонк
Т.Б.) апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського
суду Львівської області від 18.12.2001 р. було задоволено, а
рішення – скасовано.
Постанова суду мотивована тим, що посилання господарського суду
першої інстанції на ст. 24 Закону України “Про приватизацію
державного майна” є невірним та ґрунтується на помилковому
тлумаченні згаданої норми, якою в дійсності передбачено лише
безоплатну передачу об’єктів соціально-побутового призначення,
але також у користування підприємством.
Чинним на той час законодавством не передбачався такий спосіб
відчуження державного майна як безоплатна передача. В противному
випадку це суперечило б власне оплатним засадам приватизації
державного майна, що визначені імперативними вимогами ст.ст. 1,
2, 15 вищевказаного Закону, згідно яких приватизацією є
відчуження державного майна на користь недержавних юридичних та
фізичних осіб, засноване на принципах оплатного продажу.
Звертаючись до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, АТЗТ “Райдуга” просить скасувати постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 23-24.04.2002 р.,
посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм
матеріального права при її прийнятті.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оскаржуваної постанови, дійшла висновку, що
судом апеляційної інстанції, при прийнятті постанови у справі за
зібраними та оціненими доказами, було порушено норми
матеріального права, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд оцінює докази за своїм
внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і
об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в
їх сукупності, керуючись законом.
Згідно умов ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція використовує
процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки
юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у
рішення чи постанові господарського суду.
Разом з тим, рішення та постанова у справі прийняті за неповно
встановлених обставин справи, без здійснення належної юридичної
оцінки тих обставин справи, які встановлені судом.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.11.1992 р. РВ ФДМУ по
Львівській області був виданий наказ № 110 (а.с. 20) про
затвердження положення про товариство покупців і реєстрацію
угоди про спільну діяльність, згідно якого, у відповідності до
Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств” і
Державної програми приватизації майна державних підприємств,
зареєстровано положення про товариство покупців та угоду про
спільну діяльність трудового колективу державного підприємства
Львівського заводу художнього скла ВО “Райдуга”.
10.11.1992 р. відповідачем було видане свідоцтво № 1/1-1 про
реєстрацію товариства покупців (а.с. 21), на підтвердження того,
що установчі документи товариства покупців зареєстровано наказом
№ 110 від 10.11.1992 р. по регіональному відділенню Фонду
державного майна України по Львівський області.
Крім того, 14.01.1993 р. РВ ФДМУ по Львівській області був
виданий наказ № 16 (а.с. 8) про припинення діяльності
Львівського заводу художнього скла “Райдуга”, яким наказано, у
відповідності з Законом України “Про приватизацію майна
державних підприємств” та на основі договору купівлі-продажу
майна державного підприємства за № 23, укладеного між
відповідачем та товариством покупців членів трудового колективу
Львівського заводу художнього скла “Райдуга”, зареєстрованого в
четвертій Львівській державній нотаріальній конторі за № 9753,
припинити діяльність Львівського заводу художнього скла
“Райдуга” як державного з моменту підписання акту передачі
проданого майна та вважати правонаступником майнових прав та
зобов’язань АТЗТ “Райдуга”.
Таким чином, АТЗТ “Райдуга” створено в процесі приватизації
державного майна шляхом викупу через товариство покупців майна
Львівського заводу художнього скла “Райдуга” у листопаді 1993
року. План приватизації товариства Львівського заводу художнього
скла “Райдуга” затверджено наказом відповідача № 219 від
09.08.1993 р.
Згідно вищезазначеного плану приватизації (а.с. 32), оціночна
вартість цілісного майнового комплексу 64721 млн. крб. При
цьому, у зв’язку з тим, що реконструкція клубу проводилась за
рахунок фондів соціально-економічного розвитку, планом
приватизації встановлено, що об’єкт передається трудовому
колективу безкоштовно і вилучається із оціночної вартості на
суму 1394953 крб.
Основні фонди дооцінені на 10% до відносної вартості зношеного
обладнання, яке залишається в експлуатації трудовим колективом.
Таким чином, оціночна вартість заводу становить 64 млн. 913 тис.
крб.
23.09.1993 р. між Регіональним відділенням Фонду державного
майна України по Львівській області та товариством покупців
членів трудового колективу Львівського заводу художнього скла
“Райдуга” був укладений договір № 23 купівлі-продажу державного
майна Львівського заводу художнього скла “Райдуга”, за яким,
згідно п. 1.1 договору, відповідач продав, а ЛЗХС “Райдуга”
купив державне майно цілісного майнового комплексу ЛЗХС
“Райдуга”, що розташований на земельній ділянці за адресою:
м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 106. Майно підприємства, що
підлягає викупу, включає в себе всі його активи і пасиви,
інвентар, обладнання, устаткування та інше майно, згідно з актом
інвентаризації, який додається до акту передачі.
За актом передачі майна державного підприємства від 14.01.1994
р. (а.с. 49) продавець передає, а покупець приймає продане
09.08.1993 р. шляхом викупу товариством покупців майно ЛЗХС
“Райдуга” вартістю 64913000 крб. відповідно до акту оцінки по
балансовій вартості.
Відповідно до п. 1 вказаного акту передачі балансова вартість
основних засобів становить 52247000 крб.
Згідно акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу від
30.07.1993 р. (а.с. 42) оціночна вартість майна, що підлягає
приватизації, визначена комісією, створеною відповідно до наказу
PB ФДМУ по Львівській області від 02.06.1993 р. № 102, згідно з
передаточним балансом і документацією про результати
інвентаризації, становить 64913000 крб., балансова вартість
основних засобів складає 52247000 крб.
Згідно договору купівлі-продажу від 23.09.1993 р. № 23 предметом
договору є цілісний майновий комплекс, згідно з актом
інвентаризації, який додається до акту передачі.
Спірний клуб, згідно інвентаризаційній відомості, віднесений до
основних засобів.
Отже, судами першої та апеляційної інстанцій не було
встановлено, чи є спірний об’єкт частиною цілісного майнового
комплексу та, чи була включена його вартість в балансову
вартість основних засобів, так як за актом інвентаризації та
актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу клуб було
включено як основний засіб.
Згідно ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для скасування або зміни рішення
місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови
апеляційного господарського суду є порушення або неправильне
застосування норм матеріального або процесуального права.
За таких обставин, рішення та постанова у справі підлягають
скасуванню.
При новому розгляді суду потрібно врахувати наведене та вирішити
спір відповідно вимог чинного законодавства України.
Зважаючи на вищевикладене та, керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9-111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу
“Райдуга” на постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 23-24.04.2002 р. у справі № 1/586-21/245 задовольнити
частково.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
23-24.04.2002 р. у справі № 1/586-21/245 скасувати.
3. Рішення господарського суду Львівської області від
18.12.2001 р. у справі № 1/586-21/245 скасувати.
4. Справу № 1/586-21/245 передати на новий розгляд до
господарського суду Львівської області.
Головуючий Поляков Б.М.
Судді: Яценко О.В.
Цвігун В.Л.