ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.12.2002 Справа N А-13/33-02
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Чупруна В.Д.,
суддів : Грека Б.М. – (доповідача у справі),
Черкащенка М.М.,
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні Ленінському районі м. Харкова
касаційну скаргу
на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 04.10.2002
у справі № А-13/33-02
господарського суду Харківської області
за позовом Акціонерного товариства закритого
типу магазин № 28 “Океан”
до Державної податкової інспекції у
Ленінському районі м. Харкова
про визнання недійсним рішення ДПІ
в судовому засіданні взяли участь представники від:
позивача – не з’явилися
відповідача – не з’явилися
Позивач у справі – АТЗТ магазин № 28 “Океан” звернулося з
позовом до суду
про визнання недійсним рішення ДПІ у Ленінському районі м.
Харкова від 16.05.2002 № 12 про стягнення коштів та
продаж інших активів платника податків в розрахунок погашення
його податкового боргу (далі за текстом – спірне рішення).
Рішенням господарського суду Харківської області від 02.08.2002
(суддя Водолажська Н.С) у справі № А-13/33-02 позовні вимоги
АТЗТ магазин № 28 “Океан” задоволено, спірне рішення визнано
недійсним.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
04.10.2002 (головуючий – суддя Бабакова Л.М., судді: Кравець
Т.В., Шевель О.В.) рішення господарського суду Харківської
області від 02.08.2002 залишено без змін, а апеляційну скаргу –
без задоволення.
Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, ДПІ у
Ленінському районі м. Харкова подала касаційну скаргу, в якій
просить постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 04.10.2002 та рішення господарського суду Харківської
області від 02.08.2002 скасувати та постановити нове рішення,
яким відмовити в позові АТЗТ магазин № 28 “Океан”.
Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ДПІ у Ленінському районі
м. Харкова на неправильне застосування місцевим та апеляційним
господарськими судами норм матеріального та процесуального
права, а саме: ст. 16 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ
“Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
(далі за
текстом – Закон України № 2181-ІІІ).
Проаналізувавши матеріали справи та касаційної скарги,
перевіривши правильність застосування місцевим та апеляційним
господарськими судами норм матеріального та процесуального
права, колегія суддів Вищого господарського суду України,
В С Т А Н О В И Л А :
Заступником ДПІ у Ленінському районі м. Харкова стосовно АТЗТ
магазин № 28 “Океан” прийнято рішення від 16.05.2002 № 12 про
стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в
розрахунок погашення його податкового боргу.
Спірне рішення прийнято на підставі Порядку стягнення коштів та
продажу інших активів платника податків, які перебувають у
податковій заставі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України від 15.04.2002 № 538, який встановлює процедуру
стягнення податковими органами коштів та продажу інших активів
платника податків, які перебувають у податковій заставі, у разі
коли інші передбачені Законом України № 2181-ІІІ заходи з
погашення податкового боргу платника податків не дали змоги
погасити йому у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, АТЗТ
магазин № 28 “Океан” були оформлені і направлені до АК АПБ
"Україна” наступні платіжні доручення: № 1 від 21.05.2001, № 21
від 13.07.2001 та № 22 від 13.07.2001.
ДПІ у Ленінському районі м. Харкова не заперечує, що
документально перераховані суми підтверджені матеріалами справи,
однак враховуючи той факт, що кошти до бюджету не надійшли з
вини банку, підприємство зобов’язано погасити зазначену
заборгованість, яка відповідно до другою податкової вимоги №
2/843 від 11.04.2002 складає по податку на додану вартість в
сумі 25 177, 65 грн., по податку з власників транспортних
засобів в сумі 1 500, 00 грн., нарахована пеня в розмірі 105, 96
грн. та пеня по податку на додану вартість в розмірі 255, 43
грн..
Зазначені платіжні доручення були прийняті до виконання АК АПБ
“України” та грошові кошти, які зазначені в платіжних
дорученнях, списані з розрахункового рахунка АТЗТ магазин № 28
“Океан”, що підтверджується відповідними відмітками банку на
вищевказаних платіжних дорученнях, але зазначені суми в бюджет
не надійшли.
Задовольняючи позовні вимоги АТЗТ магазин № 28 “Океан” і
визнаючи недійсним спірне рішення, господарський суд Харківської
області виходив з того, що пп. 16.5.1 ст. 16 Закону України №
2181-ІІІ передбачена як відповідальність банків за порушення
строків зарахування податків, зборів (обов’язкових платежів) до
бюджетів або державних цільових фондів, встановлених
законодавством так і іншу відповідальність встановлену Законом,
за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку,
збору (обов’ язкового платежу) до бюджету або державного
цільового фонду. При цьому платник податків, зборів
(обов’язкових платежів) звільняється від відповідальності за
несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів
або державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або
штрафні санкції.
Згідно пп. 16.5.1 ст. 16 зазначеного Закону випливає висновок,
що звільнення від відповідальності передбачено в цілому, і не
вичерпується незастосуванням штрафу та пені, оскільки Законом
податкова відповідальність визначена як сплата податкового
зобов’язання або податкового боргу.
Крім того, відповідно до п. 24 ст. 22 Закону України “Про
платіжні системи та переказ грошей в Україні” ( 2346-14 ) (2346-14)
( 2346-14 ) (2346-14)
при використанні розрахункового документа
ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття
платника розрахункового документа на виконання. Банки мають
забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа
на виконання. Згідно до п. 1.24 ст. 1 Закону переказ грошей – це
рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок
отримувача або видачі йому у готівковій формі.
Згідно пп. 8.7.1 ст. 8, п. 16.3 ст. 16 Закону України “Про
порядок погашення забов’язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондам” виконання платником зобов’язання
по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов’язання пов’язує
з моментом подання в банк платіжного доручення та перерахування
сум податку.
Здійснення платником будь-яких інших додаткових дій, крім
подання платіжних документів, чинним законодавством не
передбачено.
Дослідивши всі в сукупності обставини справи, суд першої
інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що позивачем не
було порушено ст.ст. 6, 8, 10, 11, 16, 17 Закону України “Про
порядок погашення зобов’язань платників перед бюджетами і
державними цільовими фондами” та обґрунтовано визнав рішення ДПІ
у Ленінському районі м. Харкова від 16.05.2002 № 12 недійсним.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
04.10.2002 у даній справі рішення місцевого господарського суду
залишене без змін тих же мотивів.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які
викладені в рішенні та в апеляційній постанові і підстав для їх
скасування не вбачається.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7,
111-8, п. 1 ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському
районі м. Харкова від 01.11.2002 № 17595/10/10-025 залишити без
задоволення.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
04.09.2002 та рішення господарського суду Харківської області
від 02.08.2002 у справі № А-13/33-02 – залишити без змін.
3. Матеріали справи № А-13/33-02 повернути до господарського
суду Харківської області.
Головуючий - суддя В.Чупрун
Судді Б.Грек
М.Черкащенко