ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.12.2002 Справа N 5/71
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Плахотнюк С.О., Панченко Н.П, Козир Т.П.
розглянула касаційну скаргу АТ бурова компанія “Букрос” на
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
21.08.2002 р. у справі № 5/71 за позовом АТ бурова компанія
“Букрос” до Фонду державного майна України, Нафтогазове
управління “Полтаванафтогаз” ВАТ “Укрататнафта”
про визнання недійсним акту оцінки.
Касаційну скаргу розглянуто у відкритому судовому засіданні за
участю представників:
Позивача: Кисельов А.В.;
ВАТ “Укрататнафта”: Осауленко О.О.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.05.2002
р. позов про визнання частково недійсним акту оцінки,
затвердженого начальником НГВУ від 10.12.93 р. та акту оцінки
цілісного майнового комплексу ВАТ “Укрнафта”, затвердженого
наказом Держкомнафтогазу від 04.02.94 р. в частині включення до
них 3-го поверху будівлі в м. Полтаві по вул. Радянській, 12
(нині Монастирська, 12) задоволено. Цим же рішенням ФДМУ
зобовязано укласти з позивачем договір купівлі-продажу спірного
приміщення.
Рішення суду мотивовано тим, що на момент корпоратизації і
приватизації позивач займав спірне приміщення, а тому мав право
на включення до свого статутного фонду вартості спірного
приміщення відповідно до ст. 5 (ч. 4) Закону України “Про
приватизацію майна державних підприємств” від 04.03.92 р. та ст.
1.2 Державної програми приватизації на 1997 рік, затвердженої
Законом України від 02.06.97 р. Строк позовної давності
поновлено, оскільки позивач дізнався про те, що спірне
приміщення включено до статутного фонду ВАТ “Укрнафта” з листа
відповідача від 17.04.2001 р.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
21.08.2002 р. рішення господарського суду Полтавської області
від 14.05.2002 р. скасовано, в позові ВАТ бурова компанія
“Букрос” відмовлено. Судова колегія апеляційної інстанції дійшла
висновку, що рішення прийнято при неповному зясуванні обставин
справи, неправильному застосуванні норм матеріального права,
зокрема, судом застосовано до спірних правовідносин не Указ
Президента України “Про корпоратизацію підприємств”, а Державна
програма приватизації на 1997 рік. Апеляційна інстанція також
вважає, що судом безпідставно поновлено строк позовної давності
позивачу, оскільки він мав можливість зясувати чиєю власністю є
майно, яке включено до спірних актів оцінки майнового комплексу
ВАТ “Укрнафта”.
У касаційній скарзі ВАТ бурова компанія “Букрос” просить
скасувати вищезазначену постанову Харківського апеляційного
господарського суду як прийняту при неправильному застосуванні
норм матеріального права, в позові відмовити. Зокрема, скаржник
посилається на те, що до спірних правовідносин у цій справі
необхідно було застосовувати Закон України “Про приватизацію
майна державних підприємств” та Державну програму приватизації
на 1997 рік, оскільки саме ці закони регулюють питання
приватизації приміщень. До того ж, Закон має вищу юридичну силу
по відношенню до Указу Президента “Про корпоратизацію
підприємств”.
У відзиві на касаційну скаргу нафтогазовууправління
“Полтаванафтогаз” ВАТ “Укрнафта” проти скарги заперечує,
посилаючись на те, що бурова компанія “Букрос” створено на
підставі Указу Президента України “Про корпоратизацію
підприємств”, відповідно до п. 8 якого ВАТ “Букрос” не мало
право на придбання спірного майна, оскільки в його статутному
фонді існував державний пакет акцій – 25 % до 1997 року включно.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
застосування судовими інстанціями, які приймали рішення у даній
справі, норм матеріального та процесуального права, колегія
суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Як було встановлено судовими інстанціями, які приймали рішення у
даній справі, ВАТ бурову компанія “Букрос” було створено шляхом
перетворення Полтавського державного управління бурових робіт
(створеного на базі Полтавської контори буріння) згідно з
рішенням Держкомнафтогазу України № 21 від 21.01.94 р., яким
затверджено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу
Полтавського державного управління бурових робіт та статут ВАТ
бурова компанія “Букрос”.
АТ “Укрнафта” створено за наказом Держкомнафтогазу № 57 від
23.02.94 р. “Про створення АТ “Укрнафта” на базі виробничого
обєднання “Укрнафта”, яким було затверджено акт оцінки вартості
цілісного майнового комплексу ВО “Укрнафта”, до якого увійшло
майно НГВУ “Полтаванафтогаз”, у т.ч. і будинок по вул.
Радянській, 12 у м. Полтаві, статут ВАТ “Укрнафта”.
До корпоратизації позивач та відповідач входили до обєднання
“Укрнафта”.
Таким чином обидва підприємства було створено одним засновником
– Державним комітетом по нафті і газу України відповідно до
Указу Президента “Про корпоратизацію підприємств”.
При цьому, як було встановлено господарським судом Полтавської
області будівництво спірної будівлі велося Полтавською конторою
буріння.
Згодом спірну будівлю було передано на баланс відповідача.
20.03.95 р. між ВАТ “Укрнафта” та ВАТ “Букрос” було укладено
договір оренди, п. 4 якого передбачено право викупу третього та
четвертого поверхів спірної будівлі. Строк дії договору було
визначено до закінчення 1997 року.
На момент корпоратизації позивач займав спірне приміщення – 3-й
поверх в будівлі по вул. Радянській, 12 у м. Полтаві.
При розгляді касаційної скарги колегія суддів приймає до уваги
той факт, що знаходження на балансі підприємства будинку, що
належить до загальнодержавної або комунальної власності не
означає, що воно має виключне право користування всіма
приміщеннями цього будинку.
До того ж, поза увагою судових інстанцій, які приймали рішення у
даній справі, залишилося те, що державі в особі ФДМ України
належало 25% акцій ВАТ “Букрос”. Відповідно ж до ст. 8 Закону
України “Про приватизацію майна державних підприємств” ( в
редакції чинної на той момент) не можуть бути покупцями юридичні
особи, у майні яких частка державної власності перевищує 25
відсотків. Проте, судом не було встановлено, чи дійсно у майні
позивача було 25 % державної власності, оскільки відповідно до
ст. 24 Закону України “Про господарські товариства” акціонерним
визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на
визначену кількість акцій рівної номінальної вартості. Статтею 4
Закону України “Про цінні папери та фондову біржу” акцію
визначено як цінний папір без установленого строку обігу, що
засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного
товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та
право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на
одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на
участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.
Отже, наявність у власності держави 25 % акцій товариства не є
тотожнім наявності у майні товариства 25 % державної власності.
Колегія судів зазначає, що суд першої інстанції при прийнятті
рішенні констатує право позивача на придбання займаного ним
приміщення в процесі приватизації у відповідності до ст. 5
Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств” та
ст. 1.2 розд. 1 ч. 2 Державної програми приватизації на 1997
рік, згідно якої покупець, який став власником обєкту
приватизації і не скористався на момент приватизації обєкта
правом викупу будівлі у межах займаної ним площі, має паво
викупити відповідну будівлю, якщо вона перебуває у державній чи
комунальній власності і якщо немає прямої заборони на
приватизацію цієї будівлі.
Зазначений висновок суду першої інстанції апеляційним судом при
прийнятті протилежного рішення спростовано не було.
Вищенаведене свідчить про неповне зясування судовими інстанціями
всіх обставин справи, що мають суттєве значення для вирішення
спору у даній справі. З урахуванням того, що згідно частини 2
ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має
права встановлювати обставини справи, а останні встановлені
неповно, справа належить передачі на новий розгляд до суду
першої інстанції.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 111-9, 111-10, 111-
11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого господарського суду
України,
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу ВАТ бурова компанія “Букрос” на постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 21.08.2002 р.
у справі № 5/71 задовольнити частково.
2. Рішення господарського Полтавської області від 14.05.2002 р.
та постанову Харківського апеляційного господарського суду від
21.08.2002 р. скасувати.
3. Справу № 5/71 направити на новий розгляд до господарського
суду Полтавської області.
Головуючий Плахотнюк С.О.
Суддя Панченко Н.П.
Суддя Козир Т.П.